Формаційна концепція культури.

У ХХ ст. набула поширення формаційна концепція культури. Запропонувавши її Карл Маркс (1818-1883рр.) та Фрідріх Енгельс(1820-1895рр.). У радянській гуманітарній науці ця концепція більш відома як «марксистська».

В її основу закладено вчення про «економічний базис» як осердя матеріально-перетворювальної суспільної діяльності людей,що спрямована на задоволення їхніх матеріальних потреб,та «ідеологічну надбудову», до якої належить і культура. Базис є первинним, але з надбудовою він перебуває в діалектичному взаємозв’язку, тому основою формування висококультурної людини як об’єкта суспільної діяльності є саме матеріальне виробництво. У системі культури марксизм виділяє два рівні – матеріальну та духовну культуру, вказуючи на їхній умовний поділ . Проте вони дають уявлення про цілісний характер культури.

Особливістю марксистської концепції є те, що вона ґрунтується на принципі формаційного підходу до аналізу культури. Учені К. Марк і Ф.Енгельс розглядають історію розвитку людства, розділяючи її на п’ять великих соціально-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та комуністичну. Перша й остання – безкласові. Іншим формаціям відповідали «три великі форм поневолення» рабство, кріпацтво та наймана праця. У культурі кожної з цих формацій, зазначали вони, існують дві культури:

Культура «панівної еліти», правлячої меншості, та культура підпорядкованого їй класу більшості « мовчазних рабів ».

Загальний розвиток культури К. Маркс і Ф. Енгельс вбачали в динаміці боротьби між цими двома культурами. Із завершенням первісного(доісторичного) суспільства його історія – це історія боротьби класів і відповідних їм культур. Аналізуючи історію людства, вони також дійшли висновку,що в епоху капіталізму подальше зростання продуктивних сил суспільства призвело до того, що приватна власність стала перешкодою до розвитку суспільного виробництва. Вихід з такої ситуації – соціалістична революція, котра повинна знищити приватну власність на засоби виробництва, а отже, усунути антагонізм класів і побудувати нове, комуністичне, суспільство – «асоціацію вільних громадян» і відповідний йому комуністичний тип культури.

Теологічні концепції культури.

Серед культурологічних теорій теологічні концепції посідають важливе місце. Їхня суть зводиться до розгляду релігії як вирішальної основи розвитку культури. Так, на думку С. Пуфендорфа, культура − це проміжна ланка між людьми та Богом. Саме за велінням Божим культура впливає на природу людини й визначає її діяльність.

Концептуальні основи теологічного пояснення культури започаткували філософи-схоластики Аврелій Августин (354 – 430 рр.), М. Боецій ( 480-524рр.), П. Абеляр (1079-1142рр.), Т. Аквінський(1225-1274рр) та ін. Сучасна католицька культурологія ґрунтується на тому, що культура є наслідком божественного одкровення, а культурний процес − це спроба пізнати Божу мудрість і божественну першооснову світу. Усі досягнення культури, особливо духовної, пов’язані з волею Божою.

Представники православної культурологічної думки (М. Бердяєв, П. Флоренський та ін.) доводять, що культура виникла з релігійного культу. Саме розвитком релігійності ,що є сутністю культурно-історичного процесу, можна врятувати західну цивілізацію, в цьому аспекті завдання православної культури, на думку Лев Карсавіна, є універсальним і водночас індивідуально-національним.

У протестантській культурології релігія розглядається як форма осмислення культурних цінностей: лише Бог є першоосновою виникнення та розвитку культури. Цю концепцію розробив німецький теолог Пауль Тілліх (1886-1965рр.).Культура, на його думку, містить у собі релігійний досвід, тому релігія є субстанцією культури, а культура − функцією релігії. Його ідеї покладені в основу екуменічного руху,спрямованого на подолання міжконфесійних відмінностей на засадах християнства.

Ідеї культурно-релігійного екуменізму обстоює й німецький соціолог Р. Демоль, який розглядає культуру як прагнення людини до розвитку своїх здібностей, як найблагородніший культ її душі, несення служби Богові в самій людині. Він пропонує принцип відповідності всієї творчої діяльності людини нормам релігійної моралі.

У наш час активно розвивається мусульманська культурологія, що вирішальну роль у розвитку культури, науки, мистецтва, етики відводить Корану. Характерною рисою всіх теологічних концепцій є протиставлення духовної культури матеріальній. Перша, на думку теологів, досягає високого розвитку тільки на основі релігії,оскільки вона пронизана світлом Божого розуму. Що ж до виробничої сфери людей і матеріальної культури, то вони вражені уособленням та атеїзмом, що є причиною занепаду життя суспільства й гальмом культурного прогресу людства.