Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
70
Добавлен:
07.06.2015
Размер:
299.01 Кб
Скачать

Лабораторна діагностика

Токсоплазмоз може бути віднесений до інфекцій з високим рівнем поразки населення (63,7% дорослих і 26,8% дітей) і низькою захворюваністю, що обумовлено опортуністичним характером збудника, що викликає клінічно маніфестні прояви, як правило, в імунокомпроментованих осіб, а також у немовлят у результаті внутрішньоутробного інфікування.

Уроджений хламідіоз Шифр мкх-10: р 37.8

За даними ВООЗ генітальний хламідіоз входить у вісімку лідируючих захворювань, що передаються статевим шляхом і посідає друге місце. Хламідія - представник проміжної форми існування.

При народженні інфікованими хламідіями виявляються 6-7% дітей. У жінок із хламідіями інфікується 40-60% дітей (ВООЗ). У більшості з них розвиваються інфекційно-запальні захворювання: кон’юнктивіти ( 30-40%), назофарингіти ( 15-20%), отити 10-20%), вульвіти (15%), пневмонії, бронхіти, гастроентеріти й т.д. Важлива рання діагностика й рання специфічна терапія. Її відсутність веде до розвитку хронічних форм захворювань.

У силу особливостей біологічного циклу хламідій і морфофункціональної незрілості немовляти розвиток локальної запальної реакції відбувається повільно й виявляється звичайно лише на 2-4 тижні життя. При трансплацентарному зараженні (відбувається у випадку масивної інфекції в матері з поразкою труб, ендометрію й т.д.) у плода розвивається генералізований процес (менінгіт, менингоенцефаліт, кардит, ВВС, РДС) Найбільш характерні зміни виникають у м'яких мозкових оболонках і судинних сплетеннях шлуночків («ватовидний хоріоідит»)

Особливістю вродженого хламідіозу є відсутність патогномонічних ознак і неспецифічність клінічної симптоматики в період новонародженості.

У період новонародженості: утруднення адаптації, неврологічні порушення, дихальні розлади, набряковий, геморагічний синдроми, офтальмопатія, тривала й виражена жовтяниця. Іноді сприймається як в/утробна гіпоксія й родова травма.

Найбільше значення в патології інфікованих хламідією мають офтальмохламідіоз і хламідійна пневмонія.

Кон’юнктивітіз влюченнями (бленорея немовляти) виникає приблизно у 40-50% дітей від інфікованих жінок (ВООЗ). Цією обставиною обумовлені зміни в первинній обробці немовляти. Інкубаційний період 5-14 днів, гострий початок і тривалий, але сприятливий плин. Може ускладнюватися ринітом, назофарингітом, отитом, поразкою інших шарів ока, рубцюванням й сліпотою.

Хламідійнапневмонія.Розвивається у 10% інфікованих. Пряма дія хламідій на легеневу тканину. Перші симптоми з'являються в різний термін: від 5-ї доби до декількох місяців. Поступовий початок із сухого непродуктивного кашлю, що підсилюється, здобуває нападовидний характер, супроводжується ціанозом, блювотою, але без реприз. Загальний стан страждає незначно. Подих з крехтінням, але ДН виражена слабко. При аускультації вислуховуються крепітуючі хрипи по всій поверхні, переважно наприкінці вдиху. Невідповідність між клінічно й рентгенологічно (інтерстиційна інфільтрація, інфільтративні тіні) вираженою пневмонією й мінімально вираженими симптомами інтоксикації. Після пневмонії може розвитися хламідійний міокардит. Зміни в легенях часто зберігаються протягом декількох тижнів і навіть місяців. Унедоношених хламідійна пневмонія протікає на тлі важкого токсикозу й проявляється на 5-7 день життя. Дисоціація між вираженою задишкою й незначними фізікальними й рентгенологічними даними. Нападовидний вологий з відходженням мокротиння кашель приєднується на 2-3 тижні. У недоношених може бути еквівалент кашлю - поперхування в результаті скупчення великої кількості слизу у верхніх дихальних шляхах.

Назофарингіт.Клінічно проявляється тривалим кашлем і ринітом. Може приєднуватися отит. Діти із затяжним кашлем, із тривалими аденоїдами, рецидивуючими гайморитами повинні бути обстежені на хламідіоз.

Генітальный хламідіозу дітей проявляється гіперемією слизової оболонки без яких-небудь специфічних змін, болю, загальнотоксичних симптомів. Сверблячка й печіння виражені не завжди. Характерна стійкість гіперемії й слизуватих або слизисто-гнійних виділень незважаючи на ретельні гігієнічні заходи.

Можливі сепсис, менінгоенцефаліт.

Соседние файлы в папке Методички по ПЕДИАТРИИ для 5 курса