3. Кінесика й норми спілкування.
Сигнали очей
Протягом віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину й стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, „дзеркалом душі”.
Для того, щоб установити гарні стосунки зі співрозмовником, партнером, погляди повинні зустрічатися протягом 60 – 70 % усього часу розмови. Це примусить Вашого співрозмовника поставитися до вас із симпатією. Тому не дивно, що нервова сором’язлива людина, чий погляд постійно „бігає” і зустрічається із поглядом співбесідника менше, ніж 30 % часу бесіди, викликає мало довіри.
Не менше значення має „географічна” зона обличчя і тіла, на яку спрямований погляд. Під час переговорів на обличчі партнера уявіть своєрідний трикутник (точка посередині лоба та очі). Зосередивши свій погляд посередині цієї зони, ви справите враження серйозної людини. Ваш партнер відчує, що ви людина відповідальна та надійна. Якщо ваш погляд не буде опускатися нижче від рівня очей партнера, ви зможете тримати хід бесіди під контролем. Такий погляд називається діловим. Якщо погляд опускається нижче від рівня очей партнера, то виникає дружня атмосфера. Це – „неформальний погляд”. Трикутна зона цього погляду розташована між очима й ротом співрозмовника.
Існують різні типи поглядів: діловий погляд, спрямований у район чола співрозмовника, що створює серйозну атмосферу; світський погляд, спрямований нижче рівня очей співрозмовника, що сприяє створенню атмосфери невимушеного спілкування; інтимний погляд, спрямований у ділянку між грудьми й очима.
Скупченість людей на концертах, у кінозалах, на ескалаторах, у транспорті, ліфті призводить до неминучого вторгнення в інтимні зони один одного. Існує ряд неписаних правил поведінки в умовах скупченості людей, наприклад, в автобусі або в ліфті:
• ні з ким не дозволяється розмовляти, навіть зі знайомими;
• не рекомендується дивитися прямо (в упор) на інших;
• не дозволяється ніякого вияву емоцій;
• чим тісніше в транспорті, тим стриманішими повинні бути ваші рухи;
• у ліфті слід дивитися тільки на покажчик поверхів над головою.
Не надягайте окуляри із затемненими стеклами, особливо при першому знайомстві, якщо в цьому немає гострої необхідності (яскраве сонце, сильний вітер): не бачачи очей, ваш співрозмовник може почувати себе ніяково, а отже, значна частина інформації виявиться для нього закритою, і людина почне мимоволі напружуватися.
Постава й поза
З давніх часів люди використовують ритуальні пози, які символізують відношення вищості – підлеглості. Упасти на коліна – значить визнати свою повну залежність від того, хто над тобою вищий. А людина, яка стоїть з піднятою головою і розпрямленими плечима, усім своїм виглядом демонструє незалежність, упевненість у собі, повне володіння ситуацією. При спілкуванні зі співрозмовником не слід приймати позу, що показує вашу закритість до спілкування й агресивність: це насуплені брови, широко розставлені на столі лікті, стиснуті разом пальці, перехрещені ноги й руки.
Жести
Жести – це рухи тіла, які передають внутрішній стан людини й несуть інформацію про її думки, переживання, ставлення до оточення. Розрізняють 4 види жестів:
жести-символи обмежені рамками однієї культури та є найпростішими засобами невербального спілкування;
жести-ілюстратори використовують для пояснення сказаного (наприклад, указівка рукою);
жести-регулятори відіграють важливу роль на початку й у кінці бесіди, один з них – рукостискання – давня традиційна форма вітання;
жести-адаптори супроводжують наші почуття й емоції, вони нагадують дитячі реакції й виявляються в ситуаціях стресу, хвилювання, стають першими ознаками переживань (наприклад, постукування ручкою).
Ось деякі приклади жестів. Бажання щось приховати – прикриття обличчя руками, потирання висків, підбородку і відведення очей в сторону. Руки схрещені на грудях – це насмішка, неувага. Руки на поясі – готовий до дій. Руки на колінах – готовий завершити зустріч. Пальці або ручка в роті – потреба в підтримці. Потирання щоки – нудьга. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Голова вертикально – нейтральне ставлення до проблеми й до Вас. Голова в бік – зацікавленість вами чи проблемою. Найбільш серйозна помилка, яку може зробити новачок в інтерпретації мови тіла, – це трактування окремих жестів незалежно від інших, а також незалежно від ситуації. Кожен жест – це як окреме „слово”, яке може мати кілька значень. Жести складаються у своєрідне „речення”. Тільки зрозумівши їх зміст, можна безпомилково зрозуміти почуття співрозмовника та його ставлення до вас. Якщо, наприклад, людина сидить на автобусній зупинці з міцно схрещеними руками й ногами, опущеним підборіддям і на вулиці мороз, то це, звичайно, означає, що людина змерзла. Якщо людина сидить у такій самій позі за столом, а Ви намагаєтеся продати їй свій товар, послугу, ідею, то можете бути впевнені, що вона налаштована до вас негативно й перебуває в стані захисту. Людина зі слабким рукостисканням, імовірно, має слабкий характер. Але якщо людина хворіє на артрит, то вона змушена саме так потискати руку співрозмовника, щоб не завдати собі болю. Також художники, музиканти, хірурги й люди, чия професія пов’язана з чутливістю та гнучкістю рук, переважно взагалі не подають руки або їх потискання буде слабким.
Дослідження в галузі лінгвістики засвідчили наявність прямого зв’язку між соціальним статусом, владою людини та її науковим запасом. Чим вище людина стоїть на соціальному чи професійному щаблі, тим більше вона спілкується вербально, за допомогою слів; менш освічені та кваліфіковані люди більше користуються жестами.
Іноді якийсь жест повторюється дуже часто і не несе в собі ніякого значеннєвого навантаження. Це „жест-паразит”. Потирання носа, потилиці, коли занадто часто поправляються окуляри, вертіння якогось предмета в руках. Якщо Ви спостерігаєте подібні жести за собою – то давайте їм відсіч!
Міміка
Представники всіх народів і культур виявляють свої емоції схожим виразом обличчя. На це звернули увагу ще мореплавці-першовідкривачі далеких земель. У всіх краях аборигени, незнайомі з мімікою білих, зустрічали прибульців або посмішками, або агресивними гримасами – залежно від свого ставлення, яке було зрозумілим з першого погляду без слів.
Найбільш виразною мімічною структурою є посмішка, за допомогою якої передається широкий спектр почуттів і відносин – від іронії до захвату.
Американський психолог Пол Екман уважає, що посмішка – це „складніше явище, ніж думають зазвичай”, і визначає 18 типів посмішок, більшість з яких фальшиві.
У діловому спілкуванні найчастіше трапляється „пом’якшувальна” посмішка, якою керівник часто користується, відхиляючи пропоновану ідею чи критикуючи підлеглого. При такій посмішці куточки рота стиснуті, а нижня губа трохи піднята.
У мімічному вираженні шести основних емоційних станів (гніву, радості, страху, страждання, подиву й презирства) усі рухи м’язів особи скоординовані, що добре видно зі схеми мімічних кодів емоційних станів, розробленої В. Лабунською.
Мімічні коди емоційних станів
Проксемічні (просторові) етичні норми
Територія – це зона чи простір, який людина розцінює як свій особистий. Він ніби є продовженням її тіла. Повітряний простір людини („повітряний ковпак”) залежить від густоти населення, де виросла людина, визначається культурним середовищем, соціальним статусом особистості.
Дослідженнями встановлено, що радіус повітряного простору навколо людини середнього класу розвинутих цивілізованих країн майже однаковий.
Якщо ви хочете, щоб люди почувалися комфортно у вашій компанії, тримайте дистанцію. Це золоте правило. Чим ближчі ваші стосунки, тим ближче ви можете підходити.
У громадському транспорті, на масових заходах, у місцях великого скупчення народу людина підкоряється неписаним правилам, унаслідок чого вона просто не реагує на інших, на їх вторгнення в інтимну зону. Інша ситуація складається під час мітингу, у натовпі, де люди об’єднані спільною метою. Залежно від того, як густота натовпу збільшується, особистісний простір зменшується, у людей виникає почуття ворожості та агресивності. Отримуючи особистісний простір, людина робиться спокійнішою.
Як говорив В. Швебель: „Взаємна повага виникає тільки тоді, коли проведені межі й до них ставляться з повагою...”.
Результатом спостережень є висновок: людям не подобається мати за спиною неконтрольований простір. Тому, щоб почувати себе комфортно в будь-якій ситуації, намагайтеся зайняти таке положення, щоб не відчувати спиною порожнечі. Якщо Ви дозволите співрозмовнику зайняти таке саме „безпечне” положення, Ви позбавите його неусвідомлених незручностей.