3. Жести в культурах світу
Американець і араб, бізнесмени, уклавши довгоочікуваний контракт, потискують один одному руки, після чого перший, через прийняті в його будинку звички, влаштовується в м’якому кріслі, закинувши ногу на ногу, а другий, зробивши перепрошувальні жести, залишає приміщення. Незабаром американцеві дають зрозуміти, що угода підписана зайво поспішно і краще було б про неї забути. Американець у повному здивуванні. Але людина, знайома зі звичаями різних країн, пояснить йому, що, закинувши ногу на ногу, „янкі” зробив велику помилку: показати підошву своїх черевиків жителеві Саудівської Аравії – образа, сильніше за яку в цьому королівстві не придумати.
У спілкуванні з людьми Сходу європейців чекає багато несподіванок. Негативне погойдування головою індіанців означає згоду, а не заперечення. Відомий американський жест „О’кей” буде сприйнятий як непристойний жест у Греції і Бразилії, як знак погрози в Єгипті та як прохання заплатити гроші в Японії.
Узагалі на Сході культура пояснення жестами доволі різноманітна. У Японії або в Кореї вона мінімально контактна. Вітають там переважно уклінами (чим нижче уклін, тим більше поваги), а досить своєрідний спосіб рукостискання використовується найчастіше в офіційних ситуаціях – той, хто вітає, долонями обіймає кисть співрозмовника. Широко посміхатися, демонструючи зуби, уважається непристойним для східних жінок. Посміхаючись, вони звичайно прикривають рот рукою. Пристойності, що вимагають в арабів не дивитися прямо в очі співрозмовникові, європейці нерідко розцінюють як ознаку нечесності або нещирості партнера.
В іншому ж світі контактне спілкування – рукостискання, обійми, поцілунки – доволі поширене. В арабських країнах прийняті рукостискання на будь-який смак і манер: від миттєвого до тривалої процедури вітання, коли міцно стиснуті руки двох людей нескінченну кількість разів трясуться рухами вниз. Арабські жінки в країнах Перської затоки під час такого вітання звичайно не стискають руки, а лише доторкаються ними горизонтально й тільки випрямленими долонями. Саудовець при рукостисканні на знак прихильності притримає якийсь час у своїй руці Вашу. У Судані ж вірний знак прихильності до співрозмовника – поплескування по плечу, перш ніж простягнути руку.
Зведення до перенісся брів, змах рукою або широке розведення рук у різних культурних контекстах позначає подив або невдоволення, погрозу або вияв нервозності, дружбу або ворожнечу.
Існують і такі жести, значення яких розуміється по-різному в рамках однієї й тієї культури. Так, наприклад, військовий може віддавати честь, тільки коли він одягнений у військову форму. А от коли честь віддає людина в цивільному одязі, це може розцінюватися як дурниця або навіть знущання.
У Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Отже, спілкуючись, завжди необхідно враховувати національні традиції.
4. Культура звертання до іншої особи
Існують і особливості в культурі звертання до іншої особи.
У класичній латині слово „ego” вживалося, щоб підкреслити значущість особи й протиставити її іншій. Подібно до прямого погляду в очі, що в багатьох тварин слугує сигналом виклику, а в людей ретельно регламентується (підданим нерідко заборонялося піднімати очі на свого государя; донині вважається непристойним і зухвалим пильно дивитися в очі незнайомої людині), звертання від першої особи, незалежно від свого змісту, має відтінок самоствердження. Для запобігання зв’язаної з цим конфронтації була вироблена система мовних ритуалів, зокрема, непряма форма звертання, коли той, до кого звертаються, називається в третій особі або описово („мій государ”, „сеньйор”).
Ця церемоніальна мова, або „мова титулів”, має давню традицію і представлена у всіх мовах. Особливо витонченими формами користуються народи Південно-Східної Азії. У китайській і в’єтнамській мовах узагалі не прийнято говорити про себе в першій особі: замість „Я” треба вказувати те відношення, у якому перебувають співрозмовники. Звичаї говорити про себе в третій особі свідчать про існування соціальної ієрархії. Індивід у такий спосіб постійно нагадує собі, що перед особою свого короля він – підданий, перед особою вчителя – учень, перед старшим – молодший тощо. Він, так би мовити, не існує інакше, як у зв’язку з іншим. Його „Я” послідовно ідентифікується з його численними сімейними й соціальними ролями.
Соціальні джерела цієї диференціації чітко простежуються в китайській мові, де поняття „Я” виражається по-різному, залежно від того, чи символізує воно гордість, самоствердження або самознищення. У ввічливій розмові людина описує себе словом „чень” (спочатку – „раб”, „підданий”) або „моу”, що значить „хтось” або „хто-небудь” (значення, прямо протилежне унікальності й неповторності „Я”). У службовому листуванні Давнього Китаю вживалося багато інших зневажливих синонімів „Я” („ню” – „раб”, „низький”; „юй” або „мін” – „дурний” тощо).
У російській та українській мовах старший за статусом або віком може звертатися до молодшого на „ти”, і ця форма звертання прийнята також серед близьких людей рівного статусу; молодший же звертається до старшого на „Ви”, і таке звертання прийняте також серед не особливо близьких людей рівного статусу.
Та ж закономірність діє й у невербальному спілкуванні (жести, дотик): старший може поплескати молодшого по плечу, тоді молодший повинен знаходитися від старшого на „шанобливій відстані”.
Запитання для самоконтролю
Чим міжкультурне спілкування відрізняється від міжкультурної інтеракції?
Які типи культур Ви запам’ятали?
Назвіть бар’єри, які можуть виникати під час розмови представників різних націй.
Подумайте, яка культура спілкування найбільше відрізняється від української?
Виділіть специфічні ознаки українського спілкування.
Чи треба враховувати особливості невербального та вербального спілкування під час розмови з іноземним представником? Обґрунтуйте думку.
Висновки
У розділі подано основні відомості про вербальні та невербальні засоби, які треба враховувати під час міжкультурного спілкування, визначено типи народів (на основі національних, психологічних та інших особливостей), описано бар’єри, які можуть виникати на шляху до взаєморозуміння представників різних націй, визначено зміст понять „культурна символіка” й „стереотип” та їхню важливість для спілкування згідно з правилами мовленнєвого етикету.
Практичне заняття № 1 „Вербальне спілкування: норми і правила”
Завдання 1.
Розкрийте суть поняття „Мовленнєвий етикет ділового спілкування”.
Запишіть відповідь у формі тексту (100–120 слів).
Завдання 2.
Подумайте, чи характерний для нашої держави білінгвізм? Як ви ставитеся до суржику?
Запишіть відповідь у формі тексту (100–120 слів).
Завдання 3.
Виберіть правильний (найбільш доречний) варіант відповіді.
1. Ви підійшли до господаря заходу, з яким знаходяться кілька його колег, не знайомих Вам. Привітавшись з вами, господар не представляє вам присутніх. Ви повинні:
а) попросити господаря представити вам його колег;
б) почекати, доки присутні не почнуть говорити, і тоді запитати в них, хто вони;
в) намагатися зрозуміти, хто є хто, у процесі спілкування, а наприкінці зустрічі попросити підтвердити/спростувати ваші припущення.
2. Ви зустріли особу, у якої одне око косить. Під час спілкування з нею Ви повинні:
а) дивитися в простір між її очима;
б) узагалі не дивитися в очі людині з таким „проблемним” поглядом;
в) вибрати одне око й дивитися на нього.
3. Одразу після представлення вас новій людині Ви зрозуміли, що встигли забути її ім’я. Вам слід:
а) зробити вигляд, що все нормально й просто уникати називати цю особу на ім’я;
б) вибачитися й запитати ім’я людини;
в) вибачитися й піти.
4. Ви наблизилися до групи людей, але ніхто із присутніх не простягнув Вам руки для привітання й не виявив бажання познайомитися. Ви:
а) простягаєте руку й представляєтеся;
б) питаєте, чи можете приєднатися до групи та починаєте розмову;
в) перериваєте розмову й роздаєте свої бізнес-картки.
5. Під час ділового ланчу до присутніх за вашим столом приєдналися кілька ваших колег. Чи повинні ви представити їх усім іншим гостям?
а) ні, Вам слід лише привітатися, нехай ті, хто прийшли, представлять себе самі;
б) ні, представити прибулих може господар (особа, яка запросила всіх);
в) так, навіть якщо Ви самі ще не встигли познайомитися з усіма присутніми.
6. Як Ви відрекомендуєтеся високій посадовій особі?
а) Ви не можете відрекомендуватися високій посадовій особі; почекайте, доки вона сама не відрекомендується Вам;
б) Ви попросите хазяїна заходу відрекомендувати Вас;
в) Ви підійдете до цієї особи й простягнете свою руку.
7. Як Ви привітаєтеся з людиною, з якою у Вас існує мовний бар’єр?
а) не обтяжуйте себе, Ви лише втратите час;
б) поводьтеся як завжди, тільки говоріть повільніше й гучніше, ніж звичайно;
в) подивіться людині в очі, посміхніться та простягніть руку: ніяких промов не потрібно для того, щоб інша особа відчула себе бажаною в компанії.
Дайте відповідь у короткій формі: тільки цифра питання й буква відповіді, наприклад: 1а, 2б тощо.
Практичне заняття № 2 „Реалізація етикету в невербальних засобах”
Завдання 1.
Прочитайте ситуації. Поясніть, де були допущені помилки (охарактеризувати одну із ситуацій – на вибір).
А) Під час співбесіди кандидат хвилювався настільки, що не дочув, а тому не повністю зрозумів одне з поставлених питань. Не бажаючи виглядати непідготовленим і невпевненим у собі, він почав відповідати, сподіваючись у процесі повністю зрозуміти суть запитання й таким чином дати адекватну відповідь.
Б) Під час перерви до кабінету Павла Чередниченка зайшов колега – приятель Андрій Рогаль. Він запитав, чи вільний Павло, і, почувши „Так” у відповідь, присів на стілець перед столом Павла та почав говорити про плани на найближчі вихідні. Павло, який стояв біля вікна, сів на своє місце за столом. Слухаючи Андрія, він кивав головою та ставив питання, при цьому він хмурив брови (бо думав про холодильник, який зранку перестав працювати) та дивився у вікно (там саме зараз падав перший у цьому році сніг).
Запишіть відповідь у формі тексту (100–120 слів).
Завдання 2.
Поясніть міміку й жести на поданих малюнках. У яких ситуаціях людина відчуває такі емоції? Які з поданих прикладів є антиетикетними для ділового спілкування?
А) Б) В)
Г) Ґ) Д)
Запишіть відповідь у формі тексту (150–180 слів).
Завдання 3. Дайте відповіді „Так” чи „Ні”, обґрунтовуючи думку.
1. Зовнішність та одяг, вибраний для роботи, повинні свідчити про належність конкретної особи до ділового світу, підкреслювати її професіоналізм та бути виявом гарного смаку.
2. Будь-який невідповідний елемент зовнішнього вигляду може послабити силу Вашого професійного іміджу.
3. Найкращим принципом вибору одягу для роботи є принцип „Що я роблю сьогодні”.
4. Неофіційний діловий одяг у „неформальний день” означає, що моя поведінка та мова також можуть бути неофіційними.
5. Неофіційний діловий одяг для чоловіків передбачає наявність коміра на сорочці.
6. Неофіційний діловий одяг для жінок передбачає верх з відкритими плечима.
7. Якщо мій колега прийшов на роботу у невідповідному одязі, я зобов’язаний сказати йому про це.
8. Якщо увечері мені необхідно бути присутнім на формальному заході, я можу зранку прийти на роботу у відповідному (формальному/вечірньому) вбранні й цілий день працювати в ньому.
9. Кожна ділова людина повинна усвідомлювати, що догляд за собою є невід’ємною та надзвичайно важливою частиною її професійного іміджу.
10. Жування гумки – хороша звичка для того, щоб боротися з неприємним запахом із рота.
11. Кожен окремий жест іншої людини необхідно „читати” в комплексі з її іншими жестами. При цьому увесь комплекс жестів можна аналізувати, не звертаючи уваги на вираз обличчя та позу конкретної особи.
12. У ділових ситуаціях прийнятна відстань між людьми при спілкуванні приблизно дорівнює довжині витягнутої руки.
Оформіть результат у такій формі: 1. Так, тому що…; 2. Ні, адже … і т. п.