4. Обговорення проблеми, прийняття рішення й вихід із контакту

На цьому етапі особливого значення набувають уміння слухати співрозмовника, передавати інформацію та обґрунтовувати свою позицію. Щоб отримати необхідну інформацію, потрібно навчитися ставити співрозмовникові запитання. Так, на початку й наприкінці бесіди краще ставити закриті запитання на зразок: „Ви підготували для обговорення відповідні дані?”. Звичайно, на таке запитання відповідь має бути „так” чи „ні”. Усередині бесіди, щоб зрозуміти позицію партнера й підготуватися до аргументації, бажано поставити запитання відкритого типу: „Чому Ви вважаєте, що...?” Якщо ми хочемо перевірити своє розуміння позиції партнера по спілкуванню, то можна запитати: „Якщо я Вас правильно зрозумів, то Ви хочете...?” Це пряме запитання. А для того, щоб перевірити, чи був співбесідник вчора на виставці-продажу товарів, можна запитати в нього: „Яка була вчора вартість японських телевізорів?” Це непряме запитання.

На етапі обговорення проблеми, як показують досвід і аналіз літератури, доцільно дотримуватися деяких правил, які полегшують розуміння співрозмовника й дають змогу обмінюватись інформацією:

• уважно не тільки слухати, але й чути співрозмовника;

• намагатися перейти від монологу до діалогу;

• давати змогу співрозмовникові спокійно висловити свою думку;

• викладати свою інформацію чітко, коротко й послідовно;

• добирати способи й засоби аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту тощо);

• викладати докази в коректній формі.

Аргументуючи свою позицію, доцільно навести цифрові дані, факти, виявити суперечності, розглянути їх, вилучити висновки за частинами. Аргументи треба викладати впорядковано, використовуючи правила та закони логіки, підкріплювати логічні апеляції емоційними. Доцільно вживати порівняння та протиставлення типу „так..., проте”. Це приверне увагу співрозмовника до висловленої думки. Певний ефект може дати висловлювання видимої підтримки партнера (наприклад, „Ви переконливо розповіли про ці факти...”).

Приймаючи рішення, доцільно керуватися такими рекомендаціями:

•  спостерігаючи за співрозмовником, визначити момент для закінчення бесіди;

•  заздалегідь сформулювати мінімальну мету й обміркувати альтернативні варіанти розв’язання проблеми;

•  намагатися добитися добровільної згоди партнера;

•  не виявляти невпевненості, розгубленості наприкінці бесіди, навіть якщо її мети не було досягнуто;

•  закінчуючи бесіду, доцільно використати свій найсильніший аргумент.

Важливий етап індивідуальної бесіди – вихід із контакту. Роль цього етапу – „останнього враження” – не менш суттєва, ніж першого, зокрема для продовження спілкування в майбутньому, тому, прощаючись, бажано бути доброзичливим, привітним, узагалі поводитися так, щоб виникло відчуття „ми”. Наприкінці бесіди доцільно виказати сподівання на по­дальше співробітництво, „подати” себе так, щоб лишити в співрозмовника добру згадку про себе. Дотримання правил етикету має велике значення для створення доброго іміджу і продовження ділових відносин.

Якщо співрозмовник не вирішив своє питання позитивно, треба дати йому змогу зберегти „добрий вираз обличчя при поганій грі”. Та й співрозмовник для того, щоб мати змогу ще раз вийти на контакт, не повинен „грюкати дверима”.

Запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте визначення понять дебати, полеміка, суперечка.

2. Які умови успішної суперечки?

3. Що спільного й відмінного в поглядах учених і ораторів на суть полеміки й суперечки?

4. Запишіть види аргументів, які запам’ятали.

5. Як можна заспокоїти співрозмовника?

6. На які особливості співрозмовника Ви б насамперед звернули увагу? Чому?

Висновки

У Розділі 2.5 розкрито основні типи суперечок, особливості мовленнєвого етикету під час суперечки, пояснено етичні норми початку бесіди, особливості орієнтування в ситуації та людях, обговорення проблеми, прийняття рішення й вихід із контакту.

Практичне заняття № 3 „ Удосконалення навичок говоріння і письма: етичний аспект ”

Завдання 1.

Укладіть правила етикетного користування мобільним телефоном і службовим стаціонарним телефоном.

Запишіть відповідь у формі тексту (150–200 слів).

Завдання 2.

Розгляньте таблицю. Чим заздалегідь підготовлена промова відрізняється від імпровізованої? Запишіть відповідь у формі тексту (50 – 100 слів) Спрогнозуйте ситуації, за яких можна виголосити підготовлену й імпровізовану промови. Запишіть відповідь у формі тексту (10 – 50 слів)

Заздалегідь підготовлена промова	Імпровізована промова
1. Почати готувати за кілька днів, це дозволить запам’ятати промову	1. Чітко сформулювати тему й основну думку промови
2. Два-три рази прочитати промову перед дзеркалом	2. Визначити тезу й аргументи (їх не повинно бути багато – 2 –3)
3. Під час репетиції не „рвати” текст на шматки, а читати його повністю. Така тактика дозволяє відтворити ситуацію реального виступу	3. Сформулювати кілька вступних і заключних зауважень
4. На невеличких аркушиках (які буде зручно тримати в руках) можна записати необхідні дані (цифри, цитати, аргументи тощо) або ключові слова	4. Якщо ще є час, треба подумати про факти, приклади, цитати, афоризми, приклади з історії або літератури, які можна використати
5. Тренуючись, спробуйте „змалювати” портрет майбутньої аудиторії	5. Продумати переходи від однієї композиційної частини до іншої
6. Запам’ятайте: під час кожної репетиції ваша промова буде звучати по-різному. Це добре, бо, можливо, один із варіантів стане вашою реальною промовою	6. Пам’ятайте: імпровізована промова повинна бути короткою (не більше 5–7 хвилин), мати чітку структуру, бути зрозумілою для слухачів, а також яскравою й виразною

Завдання 3.

Зробіть макет своєї візитної картки: а) з даними про вас сьогодні; б) з даними про Вам у планованому майбутньому.

Практичне заняття № 4 „ Удосконалення навичок слухання”

Завдання 1.

Перевірте свою слухову пам’ять. Нехай для Вас прочитають 10 різних слів під порядковими номерами зі швидкістю 1 слово за 2 секунди. Потім запишіть слова, що запам’яталися, з їхніми номерами. Якщо порядковий номер і слово збігаються, оцініть таку відповідь у 10 балів. Якщо слово згадалося, а порядковий номер переплутаний – 5 балів. Підсумуйте набрані бали. Ви отримаєте зразковий відсоток ефективності вашої слухової пам'яті відповідно до таблиці:

Кількість балів	Ефективність слухової пам’яті
90–100	відмінно
70–90	дуже добре
50–70	добре
30–50	задовільно
10–30	погано
0–10	дуже погано

Запишіть кількість набраних балів.

Завдання 2.

Ознайомтеся з матеріалом розділу 2.2. Сформулюйте правила ефективного слухання. Запишіть відповідь у формі тексту (150 – 200 слів).

Завдання 3.

Нижче у випадковому порядку подані характеристики уважного й неуважного слухача. Проаналізуйте їх і запишіть спочатку ті, що характеризують уважного слухача, а потім ті, що стосуються неуважного.

1. Заощаджує час, слухаючи раціонально.

2. Отримує вербальну й невербальну інформацію.

3. Уважає саму тему нецікавою й нудною.

4. Уважає, що зберігає композицію виступу в голові.

5. Працює над тим, щоб поліпшити власні комунікативні навички.

6. Витрачає час на обмірковування сторонніх тем.

7. Не хоче концентруватися на складних моментах.

8. Допомагає оратору.

9. Реагує на будь-яке емоційне вираження.

10.  Зосереджений і терплячий, не перериває оратора.

11.  Уникає непотрібного неузгодження, непорозуміння й повторів.

12.  Розслаблюється, дозволяючи собі відволікатися.

13.  Бачить, відчуває й чує.

14. Чує лише голі факти й не розуміє головної ідеї.

15.  Терплячий до ідей, що не співпадають з його власними.

16.  Уважає нудним уважно слухати.

17.  Реагує на критику оратора.

18.  Намагається усвідомити те, що не зрозумів.

19.  Здатний абстрагуватися від візуальних та емоційних факторів.

20.  Занадто збуджений і часто відволікається.