3. Особливості користування електронною поштою

Електронна пошта – жанровий формат Мережі. Вона з’явилася одночасно з народженням самої Мережі. Сьогодні користувачів електронної пошти в усьому світі в десятки разів більше, ніж користувачів інших мережних сервісів. Електронна пошта перетворилася на складну й розвинену систему. З огляду на більш віддалене комунікативне минуле електронної пошти, історію її винаходу можна показати так: винахід писемності ® пошта ® телеграф ® телефон ® телекс ® факс ® електронна пошта.

Як і традиційний лист, електронне повідомлення має таку структуру: заголовок, тіло листа й підпис.

Заголовок електронного листа – сильна позиція, що формує реакцію адресата на отримане повідомлення. У заголовку міститься така інформація: унікальний ідентифікаційний номер повідомлення; адреса відправника повідомлення; адреса(и) одержувача(ів) повідомлення (аналог „кому”); тема повідомлення; час і дата надсилання повідомлення. Заголовок повинен містити стислий і чіткий опис суті питання й/або звернення до незнайомої людини. Недостатня інформативність заголовка може стати причиною комунікативної невдачі всього послання – адресат швидше за все знищить таке повідомлення, не читаючи.

Тіло листа містить текст самого повідомлення і є аналогом листа, виконаного на папері. Існує кілька прагматичних параметрів, що розрізняють електронний і „реальний” лист.

Зміст і комунікативна оформленість електронного повідомлення характеризують вигляд мовної особистості адресанта. Л. Компанцева виділяє деякі принципи складання електронного повідомлення, які будуть основою успішності електронної комунікації: ввічливість, грамотність, чіткість, стислість, небагатослів’я, координати для зворотного зв’язку. Ці параметри багато в чому повторюють принципи традиційного листування. Проте є й деякі особливості E-mail-спілкування. Так, прагнення до економії часу призводить до глобальної безграмотності E-mail-повідомлень. Кілька зайвих секунд перед відправленням листа врятують вас від багатьох неприємностей, адже помилки шкодять не тільки іміджу людини, але й репутації її фірми.

Ще одна відмінна риса електронного листування – обмежений обсяг листа. Уважається некоректним відправляти електронні повідомлення обсягом більше, ніж 1 МБ. Це пов’язано з обмеженням швидкості електронної пошти й з економією часу адресата.

4. Вітальний адрес.

Людей вітають з нагоди небуденних подій у їхньому особистому й родинному житті, з релігійними, національними й державними святами тощо. Привітання є виявом уваги до людини, воно засвідчує приязне ставлення до неї. Це один із найпоширеніших засобів підтримування добрих взаємин між людьми, контактування взагалі.

Вітальний адрес (листівка, лист) – це письмове привітання на відзначення ювілею колеги, бізнес-партнера, ювілею творчої або професійної діяльності, до знаменної дати від дня заснування організації тощо. У вітальному адресі, як зазначає С. Богдан, відзначаються творчі етапи, результати діяльності й заслуги. Вітальний адрес має на меті оцінити й підкреслити достоїнства ювіляра.

Оскільки в привітанні адресат виступає від власного імені, то функцію граматичного центру виконує дієслово в 1-й особі однини: Вітаю тебе (Вас)… У множині це слово вживають тоді, коли адресатом є дві або більше осіб. У привітальних фразах стрижневим словом може бути також дієслово в неозначеній формі (інфінітиві): Радий вітати тебе (Вас) з …; Спішу привітати тебе (Вас) з …; Дозволь (-те) привітати тебе (Вас) з …

Формули привітання, як і інші етикетні фрази, мають свої комунікативно-стилістичні особливості, які впливають на вибір такої одиниці мовлення, що враховує особистість адресата.

До нас із Заходу дійшов звичай посилати близьким і знайомим листівки з готовими, видрукованими привітаннями-побажаннями, під якими адресатові залишається тільки підписатися. Щоправда, поки що більшість українських адресатів ще не звикла до такої форми уваги й намагається отримувати хай не таке досконале, але „живе” привітання, до того ж, написане власноруч.