3.Архітектура грецької класики (5–4ст.Дон.Е.). Синтез архітектури і скульптури в Акрополі

Грецька архітектура класичного періоду розвивалася на основі ордерної системи, яка зародилася в добу архаїки. Ордерна система, що стала великим досягненням світової архітектури, саме в епоху класики досягла найбільшої повноти і довершеності. У 7 – 6 ст. до н.е. сформувались доричний та іонічний ордери, а у 5 ст. до н.е. з’явився вишуканий коринфський ордер. У цей час грецькі архітектори починають поєднувати елементи різних ордерів в одній споруді, що значно розширило можливості будівельників.

У середині 5 ст. до н.е., після перемоги, отриманої союзом грецьких міст над могутньою Перською державою, Греція досягла найвищого рівня розвитку у сфері економіки, політики і культури. Афіни займали провідне місце у цьому союзі, а також надовго стали головним культурним центром. Класична епоха пов’язана з іменем видатного державного діяча, вождя афінської демократії Перикла. Під час його правління були розпочаті грандіозні будівельні роботи в Афінах, зокрема під керівництвом Фідія відбудовувався зруйнований персами Акрополь (так називали укріплену частину давньогрецьких міст, яку зводили на найвищому місці).

У період класики отримала розвиток система планування міст, тобто будівництво міст відбувалося за заздалегідь продуманим планом. Гіпподам, друг державного діяча Перикла, вперше почав складати план забудови міст, що отримав назву «гіпподамове місто». За цим планом, міська територія ділилася вулицями, які перетинаються під прямим кутом, на житлові квартали – такий принцип був необхідний для міст із розвиненим рухом і торговельною діяльністю. «Гіпподамова система» отримала значне розповсюдження у містобудуванні періоду еллінізму. Передбачалося виділення міського центру, забудованого спорудами громадського призначення, торгової площі, агори. Обов’язковими спорудами були театр, стадіон, гімназії, основними – храми і театри. Ремісничі майстерні із шкідливим виробництвом (керамічні, шкіряні) переносили на околиці міста. Вода до міста підводилася спеціальним водопроводом, далі по трубах надходила в різні райони міста до спеціальних колодязів, звідки жителі брали воду для своїх потреб. Нечистоти виводилися через каналізацію за межі міста. У 5 – 4 ст. до н.е. практично в усіх грецьких містах виникають оборонні споруди, система фортечних стін з вежами.

Парадним і релігійним центром міста був Акрополь (верхнє місто), тут розташовувався храм головного божества – покровителя міста, відбувалися найважливіші свята, жертвопринесення. Ансамбль афінського Акрополя, побудований у 2 пол. 5 ст. до н.е., є шедевром світової архітектури.

Комплекс споруд афінського Акрополя посідає особливе місце в архітектурі класики: Парфенон, храм Ніки Аптерос, Пінакотека, Пропілеї, Ерехтейон. Навіть оглядяючи розвалини, можна оцінити величність афінського Акрополя. Вхід на пагорб вели широкі мармурові сходи.

Пропілеї – це парадний вхід, монументальні ворота, які складалися з іонічної колонади між двома доричними портиками. Пропілеї афінського Акрополя були художньо оформлені, зліва від них розташовувалась Пінакотека (приміщення для творів живопису), а справа – храм богині Ніки.

Храм Ніки Аптерос споруджено за проектом архітектора Калікрата в період 427 – 421 рр. до н.е., його присвятили богині Афіні Ніці Аптерос (Афіні Переможниці Безкрилій). Ця мармурова споруда – амфіпростиль з двома іонічними портиками по чотири колони із західної і східної сторін, глухі стіни із півдня і півночі, стилобат мав три сходинки. На іонічному фризі були зображені епізоди греко-перських воєн та боги Афіна, Посейдон і Зевс. Усередині храму стояла статуя богині Ніки Аптерос (безкрилої) – рідкісне зображення безкрилої перемоги. За легендою, Ніка була задумана без крил, оскільки жителі Афін хотіли, щоб Перемога залишилась з ними назавжди і не могла покинути місто.

Парфенон – головний храм Акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієї Аттики. Парфенон був також сховищем, державною скарбницею. Храм був зведений до 438 р. до н.е. протягом 10 років, відомі імена архітекторів – Іктін та Каллікрат. Парфенон – це мармуровий доричний периптер завширшки 30,89м та завдовжки 69,54м, оточений 46 колонами (відповідно по 8 та 17) заввишки 10, 43м і поставлений на сходи. Фронтони, метопи (квадратні плити) храму багато прикрашені рельєфами, що зображують сцени з міфів. За колонами, на фризі, Фідій зобразив урочисту процесію: вчені припускають, що це Великі Панафінеї – свято на честь богині Афіни. У тріумфальному кортежі всі мешканці міста ідуть до храму, щоб піднести Афіні пеплум (жіночий верхній одяг із легкої тканини, що не мав рукавів і одягався поверх туніки), витканий афінськими дівчатами.

Парфенон вирізнявся винятковою співмірністю частин, синтезом доричного та іонічного ордерів, поліхромністю. Мармур його колон, червоний і синій кольори, делікатно введена позолота надавали храму особливої святковості. Пропорційність його частин, точність у розрахунках зробили Парфенон шедевром на всі часи. У будівлі Парфенону, як і в людському тілі, немає прямих, рівних площин, усі лінії, площини дещо вигнуті або ввігнуті, осі колон при уявному їх продовженні вгору перетинаються в одній точці на висоті двох кілометрів. Парфенон здається природно й органічно вписаним у високій скелі Акрополя. З огляду на досконалість техніки та красу Парфенон не має подібних у стародавній архітектурі.

Усередині Парфенона стояла 13-метрова статуя Афіни Парфенос (Афіни-Діви), виготовлена із золота і слонової кістки, роботи Фідія. На голові Афіни шолом, у центрі якого зображені сфінкс та грифони (фантастичні істоти з головою орла і тілом лева). Правою рукою вона спиралася на колону, в руці тримала двометрову крилату богиню Ніке. У лівій руці Афіна мала спис. Біля ніг лежить щит, між списом і щитом Фідій умістив величезного священного змія. Обличчя Афіни, руки, маска Медузи Горгони на грудях були виконані зі слонової кістки, очі – з коштовного каміння, вбрання і зброя – із золота. Такою її описав у Стародавньому путівнику Павсаній.

За часів Середньовіччя Парфенон був перетворений на християнську церкву, після завоювання турками у 15 ст. – на мечеть, потім використовувався як пороховий склад. У 17ст. під час облоги Акрополя венеціанцями у Парфенон влучило ядро, храм був зруйнований, багато скульптур знищено.

Ерехтейон є своєрідним і цікавим твором грецької архітектури класичного періоду. Храм присвячений Афіні, Посейдону і міфічному царю Ерехтею. Споруда має унікальний для грецької архітектури асиметричний план, три його портики розташовані на різних рівнях. Тут уперше в історії світової архітектури у західному портику храму мармурові колони виконані у формі фігур дівчат-каріатид.

Отже, у період класики архітектура досягла свого вершинного розквіту, отримала розвиток регулярна система планування міст, вищої гармонійності набула ордерна система, архітектори створили всесвітньовідомі споруди, у яких були втілені передові ідеали часу. Особливе місце в архітектурі доби класики посідає комплекс споруд афінського Акрополя.

Давньогрецька архітектура вплинула на подальший розвиток світового зодчества. Неперевершена досконалість, простота, гармонійність, пропорційність загальних форм та всіх частин, єдність архітектурно-естетичних і конструктивно-тектонічних елементів споруд зробили пам’ятки давньогрецької архітектури взірцями для наступних епох.