4.Архітектурно-стильові відмінності споруд Галицько-Волинського князівства

Із посиленням феодального роздроблення окремі князівства зміцнювалися. У кожній землі простежувалися місцеві будівельні традиції, що зумовлювали архітектурно-стильові відмінності. Головна увага концентрувалася на зовнішньому вигляді храмів, оскільки споруда ставала окрасою міста. Суворість і стриманість у прикрасах зникла, що споріднювало давньоруську архітектуру з початком розвитку готичної архітектури на Заході, проте традиції зберігалися.

У цей період виділилася Галицька земля як міцний форпост стародавньої Русі на заході. Об’єднання наприкінці 12 ст. Галицької та Волинської земель посилило князівство. Столиця Галич (на місці давнього Галича зараз знаходиться с.Крилос Галицького району Івано-Франківської обл.) не зберегла пам’яток, однак поблизу міста існує церква Пантелеймона (1194), у 14 ст. поляки перебудували верх споруди і пристосували під костел св. Станіслава. Церква святого Пантелеймона в Галичі (1200) має виразний романський стиль: вона має розкішний романський портал (декоративно оздоблений вхід у будову) та інші різьблені з каменю деталі. У первісному вигляді церква Пантелеймона – одноверхий триапсидний чотиристовпний храм, складений з блоків світло-жовтого каменю на вапняковому розчині. Західний портал – перспективний, із колонками, завершеними капітелями коринфського ордера. Стилізований акантовий орнамент, профілювання (художнє декорування дерева геометричними орнаментами по краях дощок за допомогою різьби пилкою) окремих деталей, витонченість капітелей характеризують високий художній рівень цієї унікальної споруди. Стильово-художніми формами вона пов’язана з романською архітектурою, насамперед сусідньої Угорщини. Церква також оздоблена фресками, у її вікнах вставлені вітражі.

Розвиток архітектурного мистецтва в Україні 10 – 13 ст. мав великий вплив на сусідні території, зокрема на мистецтво Польщі, Новгорода, Володимира-Суздальського, Білорусі.

Творами галицьких майстрів є культові споруди Володимиро-Суздальської Русі – Покрова на Нерлі (12 ст.), Дмитріївський собор у Владимирі, Георгіївський собор у Юр’єві Польському. Екстер’єр останнього суцільно покритий високохудожньою орнаментально декоративною різьбою (автор споруди – Бакун із Галича). Однією з ранніх споруд, у якій помітний вплив різних культур, є Успенський собор у Володимирі-Волинському (1157 – 1160). Хоча храм пізніше перебудовували, можна уявити первісний вигляд.

Кам’яне зодчество у Галицько-Волинському князівстві було дуже поширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруди виконувались досвідченими будівничими. Літопис повідомляє, що, наприклад, міські укріплення на Волині зводив «муж хитрий» Олекса.

Іпатіївський літопис розповідає про храми м. Холма (13 ст.), заснованого Данилом Галицьким. Із багатьох споруд цього міста нічого не збереглося. Літопис містить цікаву розповідь про церкву Іоанна Златоуста, збудовану руським зодчим і скульптором «хитрицем» Авдієм.

Першу згадку про Львів містить Галицько-Волинський літопис 1259 р. У 13 ст. місто стало новим центром Галицької землі. Розквіт архітектури західного регіону розпочинається після об’єднання у 13 ст. Волинських та Галицьких земель. Збереглося кілька архітектурних споруд Львова із 13 – 14 ст., суттєво перебудованих: церкви святого Миколи, святого Онуфрія, святої Параскеви П’ятниці, костели Марії Сніжної та святого Івана Хрестителя. Ці споруди, невеликі за розмірами, стримані у декоративних прикрасах, колись мали оборонний характер.

Церква св. Миколи – одна з найдавніших пам’яток архітектури Львова. Церква хрестово-купольна, з напівкруглою апсидою і квадратною навою. Уперше згадується 1292 р. як двірська княжа церква засновників міста.

На Волині архітектура 12 ст. відома лише з двох пам’яток Володимира-Волинського – шестистовпних хрестово-купольних храмів, подібних до Кирилівської церкви у Києві. Це – Успенський собор, який збудував 1160 р. волинський князь Мстислав Мстиславович, і так звана Стара Катедра, що на околиці міста. Збереглися лише рештки цього храму.

Отже, продовжуючи давньоруські будівельні традиції, в кожному регіоні формувалося місцеве зодчество, що виявляло архітектурно-стильові відмінності.