Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія архітектури Підручник.doc
Скачиваний:
448
Добавлен:
07.06.2015
Размер:
1.41 Mб
Скачать

7.Архітектурний регіоналізм у Японії. Творчість к.Танге

На початку 1950-х рр. ідеї функціоналізму вплинули на японську архітектуру. Тут становлення національної школи сучасної архітектури привело до створення самобутньої концепції – т. зв. «теорії метаболізму». Її формування та розвиток пов’язані з творчістю японського архітектора Кензо Танге.

Метаболізм(грец. metabole – зміна, перетворення) – архітектурний напрям, основою якого є запозичення людиною конструктивних рішень із живої природи. Споруди у стилі метаболізм не є схожими на біологічні об’єкти, але організовані подібно до них: наприклад, будівля може мати форму бджолиних стільників, пшеничного стебла, кукурудзяного качана тощо.

Особливістю архітектурної мови метаболізму стали незавершеність, «недомовленість», відкритість структури будівель для «діалогу» з архітектурним, культурним і технологічним контекстом міського середовища, що змінюється. Поширюється прийом акцентування уваги на порожнечі – з метою створення ефекту «матеріалізації уваги», візуальне закріплення незабудованих і неосвоєних просторів за допомогою символічних просторових структур (проекти «Плаваюче місто», «місто-башта», «капсульний будинок»).

Уже перша велика робота К. Танге – меморіальний комплекс у м.Хіросіма (1949) – продемонструвала близькість принципів сучасної архітектури до японських національних архітектурних традицій: раціональність загальної структури і гнучкість плану, модульність конструкцій, єдність будівлі із середовищем, пуризм та лапідарність у розкритті образу тощо.

Перший концептуальний містобудівний проект К. Танге (план м. Токіо, «Токійська затока», 1960 р.) став пропозицією з формування тривимірної містобудівної структури з модульною транспортною системою й нарощуваною планувальною схемою. Основою плану «Токійська затока» стала ідея трансформації статичної замкненої радіально-кільцевої структури міста в динамічну, так звану лінеарну структуру, що забезпечує вільний розвиток функціональних зон у простір Токійської затоки.

Міжнародну славу приніс К.Танге реалізований до 1964 р. Олімпійський комплекс, ансамбль якого включає спортзал для дзюдо на 4 тис. глядачів, басейн на 16 тис. глядачів та адмінкорпус. К. Танге продемонстрував близькість засад композиції світові органічної природи, при цьому уник пригноблюючого впливу на людину велетенської конструктивної форми.

Як і Ле Корбюзьє, котрого К. Танге вважав своїм учителем, японський майстер формулює власні «шість засад»: простота плану й форми (як оптимальний варіант просторової композиції для вираження задуму); потреба типізації (як виявлення суттєвих архітектурних елементів, здатних художньо трактувати подану функцію); вираження сили архітектурними засобами (гіпертрофовані деталі, демонстрація велетенських бетонних поверхонь); створення форм, що відповідають динамізмові сучасного життя; відмова від орнаменту; потреба правдивості матеріалу й суто японська засада; на додаток до головних принципів: потреба будь-що уникати фальшивої красивості, інакше кажучи, самообману у трактуванні художнього образу.

У 1960 р. К. Танге у власному виступі на міжнародному конгресі дизайнерів у Токіо зауважив: «Ми живемо у світі, де існують великі суперечності: людський і надлюдський масштаби, стабільність і мобільність, постійність та мінливість, індивідуальність та анонімність, пізнаванність конкретного й незбагненність універсального. Усі ці несумісності характеризують розрив між технікою та людським існуванням». Для подолання цього трагічного розриву К.Танге формує (разом з архітектором Кіуноре Кікутаке) концепцію екістики – творчої платформи тотального урбанізму. Як архітектор і філософ К. Танге залишається на позиції подолання відмерлих традицій, використання технологічних засобів задля створення нових традицій. Отже, екістика – це програма створення мобільної архітектури, пристосованої до перманентних змін функції. Теорія архітектурного метаболізму, сформульована в концепції екістики, вміщує кілька базових понять, що вперше включають в архітектурну практику уявлення про поступову внутрішню зміну структури (так звана метаболічна генерація), безперервний зовнішній рух (ріст), зненацька якісну зміну функціональних зв’язків (т. зв. метаморфічна трансформація) тощо. Архітектурний метаболізм як теоретична й практична концепція направлений на пошуки просторового вираження власне процесу розвитку та його механізмів. Структури архітектури й містобудування розглядаються К.Танге як «штучна природа», що «реалізує зовнішнє зростання і заохочує майбутній розвиток», «тотальне освоєння простору, що містить чотири виміри, з урахуванням фактора часу».

Уперше концепцію метаболізму було реалізовано у проекті радіотелевізійного центру Яманісі в м. Кофу (1964 – 1967). Тут застосовано структурний елемент архітектурної форми – т. зв. кластор (первинне саморозвинене утворення – «метаболічна структура, цілісна на кожній стадії власного розвитку»).

Роботи К. Танге та його учнів відкрили суто японський напрям у сучасній архітектурі – японський архітектурний регіоналізм як сукупність ідей та концепцій, що включають можливості високих технологій для формування якісно нового середовища для життя.

Однією з подібних ідей виявилася концепція т. зв. «капсульної архітектури» (архітектор Кішо Курокава, проект і реалізація «Капсульної башти» Накагін (1972) – мінімізованого готелю для бізнесменів у Токіо), з використанням контейнерної технології, що була розвинута в Японії для транспортних трансокеанських перевезень, для створення мобільної архітектури на основі формування житлового простору – «житлової капсули».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]