2.Замкова архітектура

В епоху Середньовіччя основною оборонною спорудою в Європі стає замок. Замок – це і помешкання, і фортеця. Найдавніші оборонні споруди на Русі були з дерева. Новий тип оборонних споруд – великі бойові башти – з’явився у 13 ст. на території західної Волині. Зростають міць споруди, висота і товщина стін, ставляться оборонні вежі. Для тогочасних фортець такі башти становили основний центр оборони, їх специфіку зумовлювала поява нових видів зброї. У кінці 14 ст. значна кількість старих замків почала перебудовуватися або відбудовуватися з каменю і цегли. Для надійного захисту від артилерії та могутніх стінобитних машин потрібні були не рів і частокіл (огорожа з кілків, паль, вбитих густо у землю), а високі товсті мури та бойові башти. При спорудженні замків враховували природні умови (пагорби, круті скелясті береги річок, миси між річками). Територію замку оточував глибокий рів, який під час небезпеки заповнювали водою. Єдиним входом слугували в’їзні ворота, що будували крізь башту. Башту зводили високою і потужною, до неї підводився підйомний міст через рів. Вежі мали круглу або квадратну форму і виступали поза мури: це давало змогу під час бою контролювати територію у значному радіусі. Вежі й мури часто завершувалися зубцями – мерлонами. Внутрішній простір – дитинець – займали палаци князя, духовенства, будинки бояр, храм, так звані городні, де зберігалося майно, а під час нападу ворога знаходили притулок люди з близьких поселень.

Рештки фортець збереглися у Вінниці, Житомирі, Черкасах, на Поділлі й Волині. Цікаву історію мала давньоруська фортеця Тустань, що знаходилася на місці сучасного села Урич Сколівського району. Дослідники датують першу її забудову 9 ст., а загалом виділяють шість перебудов за період від 9 до 17 ст. Будувалася фортеця з дерева, а згодом добудовувалася з каменю і цегли. Стіни заввишки 15 м зводилися між скелями на спеціально зроблених уступах. За Ярослава Осмомисла (12 ст.) Тустань була перешкодою на шляху польських завойовників.

Найбільшими в Україні були могутні Придністровські фортеці Білгород-Дністровська (Акерманська) та Хотинська (висота стін 40 м). Їх спорудження почалося у кінці 13 – першій половині 14 ст., згодом вони розширювалися і зміцнювалися. У цих спорудах зберігались традиції руського оборонного зодчества, але простежуються й романо-готичністильові риси.

Акерманська фортеця є найбільшим середньовічним оборонним комплексом України: периметр її стін становить 2,5 км, а загальна площа – понад 9 га. Основою ансамблю є цитадель, побудована у 13 ст. У плані це – квадрат з чотирма масивними циліндричними вежами по кутах.

Оборонний комплекс Хотинського замку (12 – 18 ст.) включає п’ять башт: дві стрункі циліндричні і три масивні прямокутні. Усі башти увінчані високими шатрами, покритими дерев’яною черепицею-ґонтом.

Видатними пам’ятками оборонної архітектури є замки в Кам’янці-Подільському, Острозі, Луцьку, Кременці, Перемишлі, Старому селі, Бережанах, Ужгороді, Мукачеві, Невиці, Меджибіжі (Поділля).

Луцький замок, або замок Любарта, – один із найдавніших і найбільших в Україні. Луцький замок – це чудовий взірець фортифікаційного ансамблю, що зберіг давньоруське планування. Він побудований наприкінці 13 ст., у 1340-х рр. реконструйований литовсько-русинським князем Любартом Гедиміновичем зі збереженням первісної структури. У плані це – трикутник, обмежений високими 12-метровими стінами з трьома баштами по кутах. Усі башти – триярусні, завершені, як і стіни, зубцями-мерлонами. Найбільшою в замку є Надбрамна башта (22 м) із в’їзною готичною аркою, обрамленою високими контрфорсами. У фасаді башти помітні сліди численних перебудов: романські ніші з архівольтами, готичне вікно, зубчастий парапет. Друга башта, Стирова (20 м), названа так тому, що виходить на ріку Стир, зовні укріплена масивними контрфорсами, а зсередини має різьблений готичний портал і готичні вікна. У 16 ст. ці башти були надбудовані й прикрашені ренесансними аттиками. Лише Владича башта (16 м) зберегла середньовічний вигляд: вона увінчана прямокутними мерлонами й накрита високим чотирискатним шатром.

Окремі церкви також часто споруджувались у вигляді бастіонів. Взірцем такої споруди є Покровська церква у Сутківцях (Хмельницька обл.) (кін. 15 – поч. 16 ст.). Це хрещата, в основі двоповерхова споруда з центральним квадратним приміщенням, до якого з кожного боку примикають чотири апсиди у вигляді башт. Кожен поверх має ритмічно розташовані бійниці, пристосовані до оборони, перший поверх призначався під церкву. Стіни храму завтовшки 1,5 – 1,8 м, з дрібного каменю, залитого вапняковим розчином. Покровська церква в Сутківцях – унікальний взірець оборонного зодчества Поділля – сьогодні є діючим храмом і музеєм.

Взірцями культового оборонного зодчества з елементами готики є Богоявленська церква в Острозі (15 ст.), Троїцька церква у с. Межирічі Рівненської області (15 ст.), Успенська церква в Зимному (15 ст.), П’ятницька церква у Львові, Михайлівська церква (14 ст.) у с. Чесники Рогатинського району Івано-Франківської області, церква Різдва Богородиці (15 ст.) у с. Росохи Старосамбіського району на Львівщині.

Отже, складні суспільно-політичні реалії доби, атмосфера постійної загрози нападу завойовників, необхідність готовності до відсічі їм вплинули на розвиток архітектури того часу. Оборонний чинник в архітектурі був надзвичайно важливим, він визначав специфіку будівництва в Україні впродовж 14 – першої половини 16 ст.