Розділ 1. Зарубіжна архітектура

1.1. Завдання та зміст курсу «Історія архітектури»

1.Архітектура як вид просторового мистецтва.

2.Засоби художньої виразності архітектурного твору.

3.Витоки архітектури. Менгіри. Дольмени. Кромлехи.

1.Архітектура як вид просторового мистецтва

Архітектура(лат. architectura – будівництво, від грец. architekthon – будівельник) – це мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення споруд. Архітектура створює матеріально організоване просторове середовище, необхідне людям для їхнього життя і діяльності, відповідно до призначення, сучасних технічних можливостей та естетичних уподобань суспільства. Найкращі з погляду архітектури будівлі та ансамблі запам’ятовуються як символи країн та міст (наприклад, піраміди в Єгипті, стародавній Акрополь в Афінах, Ейфелева вежа у Парижі, Свята Софія у Києві).

Твори архітектури – це окремі будинки, ансамблі, площі, проспекти, парки, стадіони тощо. Важливою складовою архітектури є містобудування – створення міст, сіл, селищ.

Архітектура безпосередньо пов’язана з потребами суспільства, його ідеологією та естетичними ідеалами. В архітектурних образах виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку культури конкретного історичного періоду.

Як вид мистецтва, архітектура входить у сферу духовної культури, естетично формує оточення людини, виражає суспільні ідеї в художніх образах. Микола Гоголь назвав архітектуру і скульптуру літописами світу. Завдяки їхнім артефактам можемо дізнатися про культуру минулого.

Архітектура – специфічний вид мистецтва, без неї неможливо обійтися, це «друга природа», створена людиною. Архітектура впливає на свідомість людини, формуючи просторово-пластичне середовище її існування та діяльності. Художні образи, втілені архітектурою, є важливими засобами утвердження певної ідеології серед сучасників. Мистецтво архітектури безпосередньо пов’язане з рівнем розвитку суспільства та науки.

Вирізняють три основних види архітектури: архітектура об’ємних споруд, ландшафтна архітектура, міське будівництво. Архітектура об’ємних спорудвключає житлові будинки, громадські будівлі (школи, театри, стадіони, культові споруди, магазини тощо), промислові споруди (заводи, фабрики, електростанції тощо).Ландшафтна архітектураголовно пов’язана з організацією садово-паркового простору, що включає міські сквери, бульвари, парки з «малими» формами архітектури: альтанками, містками, фонтанами, сходами.Міське будівництвоохоплює створення нових міст, селищ, вулиць і реконструкцію старих міських районів.

2.Засоби художньої виразності архітектурного твору

Архітектура – це сфера людської діяльності, що організовує антропогенне довкілля. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з житловими, технічними і транспортними спорудами. Архітектура формує смаки й уподобання великих людських спільнот.

Архітектурі як виду мистецтва притаманні такі основні ознаки, як функціональність, конструктивність та естетичність. Отже, будинок як витвір зодчества має бути не просто зручним, а сягати мистецького рівня архітектурно-художнього образу.

Архітектурні художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства. Функціональні, конструктивні та естетичні риси архітектури, а саме корисність, міцність та краса, – тісно взаємопов’язані. Від конструкційного рішення певною мірою залежить і естетичність творів архітектури. Споруда не тільки має бути міцною, а й виглядати міцною. Візуальна недостатність матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та викликає здебільшого негативні емоції, тоді як надлишок матеріалу, навпаки, враження надмірної ваги. Функціональне призначення будівлі визначається її типом, залежно від якого обираються засоби створення певного художнього вигляду. Виражальними засобами архітектури, засобами створення художнього образу в архітектурі є архітектоніка, масштаб, пропорції, ритм, симетрія, пластика об’ємів, фактура і колір матеріалів, синтез мистецтв тощо.

До Новітньої доби в архітектурі канонічними та навіть взірцевими вважались ідеї римського архітектора Вітрувія, який вважав, що першоосновами архітектури є міцність,корисністьтакраса. За Вітрувієм, краса будь-якої споруди залежить від пропорцій, які мають співвідноситись із певними, визначеними ним, гармонійними відношеннями пропорцій людського тіла.

Архітектура охоплює дизайн зовнішнього вигляду споруди, організацію внутрішнього простору, вибір матеріалу для будівництва, проектування системи природного та штучного освітлення, а також системи інженерного забезпечення, електро- та водопостачання, декоративного оздоблення.

Призначення і функції архітектурних споруд визначають їхній план, об’ємно-просторову структуру, конкретні засоби його створення. Кожна епоха має свої соціальні і науково-технічні уподобання та смаки, які впливають на розвиток архітектури, формують її нові функції, конструктивні системи, художні засоби, індустріальні методи будівництва. Історичний розвиток суспільства визначає функції і типи споруд (будинки з організованим внутрішнім простором; споруди, що формують відкриті простори; ансамблі споруд). Однак кінцевою метою архітектури завжди залишається задоволення матеріальних і духовних потреб усього суспільства.

Як галузь суспільного виробництва мистецтво архітектури залежить від науково-технічних досягнень, характеру виробничих відносин, від природних і кліматичних умов, художніх смаків тощо. На сучасну архітектуру впливають якісні зміни будівельної техніки, створення нових конструкцій і матеріалів. Сучасні практичні потреби людства зумовили створення і будівництво різноманітних типів і видів споруд, із яких утворюються ансамблі, комплекси та цілі міста. У процесі розвитку архітектури окремих країн і народів, залежно від матеріальних, духовних і природних умов суспільного життя, склалися різноманітні архітектурні стилі.

Архітектурний стиль– це сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис, властивих архітектурі певного народу в певний історичний період. Подібність умов культурно-історичного розвитку визначає поширення єдиного архітектурного стилю в багатьох країнах. Особливості культури певного народу втілюються в національній специфіці архітектури.