Контрольні запитання та завдання

1. Які чинники вплинули на розвиток архітектури Стародавнього Єгипту?

2. Розкрийте вплив релігійних уявлень на формування єгипетської архітектури.

3. Висвітліть особливості монументальної архітектури Стародавнього царства.

4. Назвіть найбільші єгипетські піраміди.

5. Проаналізуйте розвиток архітектури Середнього царства.

6. Перелічіть нові типи храмового будівництва в епоху Нового царства.

7. Опишіть класичну планувальну схему єгипетського храму в епоху Нового царства.

1.3. Архітектура Стародавньої Греції

1.Архітектура крито-мікенської доби.

2.Архітектура періоду архаїки (8 – 6 ст. до н.е.).

3.Архітектура грецької класики (5 – 4 ст. до н.е.). Синтез архітектури і скульптури в Акрополі.

4.Архітектура епохи еллінізму (2 пол. 4 ст. до н.е. – 30 р. до н.е.).

1.Архітектура крито-мікенської доби

В історії культури Стародавньої Греції дослідники виділяють такі періоди: егейський, або крито-мікенський (3 тис. до н.е. – 11 ст. до н.е.), героїчний, або гомерівський (11 – 9 ст. до н.е.), архаїчний (8 – 6 ст. до н.е.), класичний (5 – 4 ст. до н.е.), елліністичний (кінець 4 ст. до н.е. – 1 ст. н.е.). За цей час протогрецьке населення і давньогрецькі племена, об’єднані загальним етнонімом «елліни», перейшли до осілого способу життя, а широке розселення греків уздовж узбережжя Середземного й Чорного морів привело до перетворення Еллади на Велику Грецію, де сформувалися й утвердилися новітні тенденції культури, після чого давньогрецька культура продовжувала свій розвиток у складі Західної Римської імперії, а після її падіння (середина 4 ст.) становила ядро візантійської культури.

Значну роль у розвитку давньогрецької культури відіграла крито-мікенська культура, яка була відкрита німецьким археологом Генріхом Шліманом у 70-х рр. 19 ст. та англійським археологом Артуром Евансом на початку 20 ст. У 3 – 2 тис. до н.е. виникають перші держави в басейні Егейського моря на острові Крит, півострові Пелоппонес – Кносс, Фест, Мікени, Пілос, Тіринф. Це були держави монархічного типу із сильною централізованою владою.

Приблизно у 2000 р. до н.е. у Кноссі було збудовано величезний розкішний палац з тесаного каменю загальною площею близько 20 тис. кв.м. Він проіснував до 16 ст. до н. е. Палац у Кноссі нагадує місто-лабіринт івикликає асоціацію з грецьким міфом про Лабіринт.Це був комплекс приміщень у два чи три поверхи. Тут були парадні приміщення, житлові кімнати, коридори, склади, ванни, басейни (критяни мали водогін), відкриті майданчики (можливо, для релігійних церемоній чи театральних видовищ). Світло проникало у зали з типового для Криту відкритого центрального двору, а також через спеціальні отвори в перекриттях і стелях. Центральний зал – мегарон – був місцем багатолюдних зборів. На стінах палаців – яскраві фрески і гіпсові рельєфи, що зображують тварин, птахів, морських звірів, рослини, сцени придворного життя, театральні дійства, урочисті культові процесії, спортивні змагання, сцени гри з биком (тавромахія), танцівниці і юнаки з ритуальними посудинами, придворні дами в пишних спідницях, затягнуті в корсети і з оголеними грудьми. Мінойські митці володіли мистецтвом передавання руху тіла. При зведенні споруд критські архітектори використовували колони, що розширювалися догори. У Кносському палаці вперше в історії людства було застосовано такі інженерні винаходи, як водопровід, каналізація, вентиляція, опалення, природне та штучне освітлення, багатоповерхове будівництво. Слід зазначити, що для мінойського мистецтва зовсім не характерні жорстокість, сцени мисливства й війни. Тут немає кріпосних мурів, оборонних ровів та інших військових споруд. Море захищало острів з усіх боків, а критяни були чудовими мореплавцями. Учені припускають, що Крит був сильною морською державою і збирав данину з жителів островів Егейського моря.

Після занепаду критської культури ще близько трьох століть на грецькому материку існувала мікенська культура. Розквіт мікенської цивілізації припадає на 15 – 13 ст. до н.е.Близько 1450 р. до н.е. на Крит вторглися войовничі ахейські племена греків і захопили його. Центром нової цивілізації стало місто материкової Греції Мікени. Воно було добре укріплене, архітектура Мікен була більш суворою, ніж критська, у критських поселеннях не було фортечних (твердих) стін, військових укріплень. Ахейці ж зводили свої поселення на високих пагорбах та оточували мурами. У середині фортеці розташовували палац базилевса (військовий вождь) із приміщеннями для воїнів та слуг, складами, майстернями. Палаци-фортеці міст Мікен і Тіринфа збереглися до наших днів. Вони були розташовані на високих пагорбах, стіни фортець були складені з великих грубо отесаних каменів. Таку кладку стін греки пізніше назвали «циклопною»: на їх думку, лише міфічні велети-циклопи могли підіймати такі камені. Мікенці будували такі фортеці через те, що життя було суворим, сповненим війнами, які тривали роками. Таку війну (троянську), яка тривала десять років, відтворив Гомер в «Іліаді».

До цікавих архітектурних споруд належать усипальниці мікенських царів – так звані купольні гробниці, або «толоси». Найбільш монументальною з них є гробниця Атрея (її ще називають гробницею Агамемнона). Зникнення мікенської культури пов’язують із вторгненням у 12 ст. до н.е. із півночі Балканського півострова дорійських племен, які мали залізну зброю. Війни призвели до значного винищення ахейського населення, царська влада вже не відновлювалася; дорійські племена жили за законами військової демократії. Ліквідація палаців призвела до фактичного зникнення ахейської культури, лише деякі її риси проявилися згодом.

Після занепаду крито-мікенської цивілізації у Греції настає період так званих «темних віків» (11 – 8 ст. до н.е. ), його ще називають гомерівським, тому що всі відомості про нього ми знаємо з розповідей Гомера.