- •Українська мова Посібник для самостійного вивченя дицсципліни
- •Зміст дисципліни
- •Тема 5 Синтаксис та пунктуація
- •Тема 10 Теорія та практика перекладу
- •Тема 1. Українська мова як державна та національна мова
- •1.1. Націотворчий елемент української мови
- •1.2. Основні етапи історії української мови
- •1.3. Українська лексикографія
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Українські орфографія, орфоепія, графіка
- •2.1. Орфографія як наука
- •2.2. Орфоепія як наука
- •Чергування у – в.
- •Чергування і – й.
- •2.3 . Графіка як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Лексичні та фразеологічні засоби мови
- •3.3. Групи української лексики
- •3.4. Фразеологія як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Граматичні засоби мови
- •4.1. Морфологія як наука
- •4.2. Самостійні частини мови
- •4.3. Службові частини мови
- •4.4. Вигук
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Синтаксис та пунктуація
- •5.1. Синтаксис як наука
- •5.2. Пунктуація як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Функціональні стилі української мови
- •6.1. Поняття функціонального стилю
- •6.2. Розмовний стиль
- •6.3. Науковий стиль
- •6.4. Публіцистичний стиль
- •6.5. Художній стиль
- •6.6. Офіційно-діловий стиль
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Культура мови
- •7.1. Поняття культури мови
- •7.2. Особливості ділового спілкування
- •7.3. Етикет ділового спілкування
- •7.4. Правила та закони ділового спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Документ як основний вид ділового тексту
- •8.1. Документ як вид тексту
- •8.2. Вимоги до тексту службового документа
- •8.3. Правила складання деяких видів документів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Термін як лексична одиниця
- •9.1. Термінознавство як наука
- •9.2. Термін як лінгвістичне поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Теорія та практика перекладу
- •10.1. Коротка історія перекладацької традиції в Україні
- •10.2. Загальні зауваження щодо перекладу
- •10.3. Правила редагування комп’ютерного перекладу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання до заліку
- •Контрольні роботи Варіант 1
- •2. Визначте ряд, у якому правильно наведені сурядні сполучники:
- •3. Визначте речення з відокремленим означенням:
- •Варіант 3
- •2. Знайдіть речення з пунктуаційною помилкою:
- •3. Визначте непоширене речення:
- •Варіант 4
- •2. У реченні» Темно-зелені садки дрімають вже без плоду» присудок:
- •А. Ми, народжені у хх столітті, живемо за іншими правилами. Б. Посаджений учнями сад рясно вродив. В. Дівчата йдуть за зіллям зірваним на Івана Купала.
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •2. Вкажіть групу слів, в яких відбувається спрощення в групах приголосних:
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •2. Вкажіть групу слів, в яких відбувається спрощення в групах приголосних:
- •3. Вкажіть ряд слів без помилок:
- •Варіант 10
- •1. Визначте словосполучення, у якому неправильно вжитий прийменник:
- •2. Яке словосполучення перекладено правильно:
- •3. Вкажіть пункт, в якому допущено помилку:
- •Варіант 11
- •2. Які слова слід писати із префіксом при:
- •Варіант 12
- •2. Визначте ряд слів, де допущено помилку: а. Схитрити, змести, станцювати. Б. Сфотографувати, зробити, злетіти. В. Спитати, зрадіти, зкинути.
- •3. Написання якого слова не відповідає нормам правопису:
- •Варіант 13
- •2. Визначте «зайвий» ряд:
- •3. Знайдіть мовленнєву помилку в перекладі: а. Далёкая Сибирь – далека Сибір. Б. Головная боль – головний біль. В. Горячая печь – гаряча піч.
- •Варіант 14
- •2. Вкажіть ряд із числівниками: а. Трьохсотий, двадцятитисячний, десятий. Б. Двадцятирічний, шістнадцятиповерховий. В. Трійка, десятка, п'ятірка.
- •3. Знайдіть помилку у вживанні іменника:
- •Варіант 15
- •2. Визначте речення, в якому неправильно поставлено тире:
- •3. Які слова слід писати із префіксом при:
- •Варіант 16
- •Варіант 17
- •Варіант 18
- •Варіант 19
- •Варіант 20
- •Варіант 21
- •Варіант 22
- •Варіант 23
- •Варіант 24
- •Варіант 25
- •Список рекомендованої література
- •Список рекомендованих словників
Питання для самоконтролю
Термінознавство як наука.
Термін як лінгвістичне поняття.
Типи класифікації термінів.
Терміна та професіоналізм.
Термін та номенклатурна назва.
Тема 10. Теорія та практика перекладу
10.1. Коротка історія перекладацької традиції в Україні
Перекладацька традиція в Україні існує з найдавніших часів. Переписувачі відомих у країні з Х ст. старослов’янських перекладів Святого Письма – ченці монастирів Київської Русі несвідомо вносили у тексти окремі фонетичні та морфологічні риси української мови. Українські елементи проникали й у переклади творів світської літератури – історичних (хроніки), географічних («Християнська топографія»), художніх (повість про Варлаама та Йоасафа, «Александрія» тощо). Складений у Візантії збірник афоризмів і притч «Пчела», перекладений у ХІІ ст., неодноразово переписувався в Україні протягом кількох століть, поступово збагачуючись українською народною лексикою та фразеологією. Найвизначнішим перекладом на українську мову Святого Письма є «Пересопницьке Євангеліє» (1556 – 61), де відбилися характерні особливості тогочасної «простої» мови. У ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні поширюються у перекладах з латинської, італійської, польської мов рицарські романи (про Бову Королевича, про Петра Золоті Ключі та ін.), моралізаторські твори («Повість про сімох мудреців»), байки Езопа, окремі новели з «Декамерона» Боккаччо, зазнаючи істотних переробок на українському ґрунті. Цікавою сторінкою української перекладної літератури ХVІІІ ст. були переклади й переспіви Г.Сковороди з Овідія та Горація.
Поетичні переклади на українську мову перших десятиліть ХІХ ст. позначені впливом стилю «Енеїди» І.Котляревського. Це травестійні «Гараськові пісні» (переспіви од Горація) П.Гулака-Артемовського, переклад Є.Гребінки поеми «Полтава» О.Пушкіна та ін., насичені просторіччям і вульгаризмами. Водночас з’являються переклади романтичної поезії: Л.Боровиковський переклав баладу «Світлана» С.Жуковського (вона була у свою чергу переспівом німецької балади Г.Бюргера), назвавши її «Маруся» і перенісши дію в Україну; М.Костомаров – лірику Д.Байрона, О.Шпигоцький – сонети А.Міцкевича, запровадивши тим самим цей жанр в українській поезії. Т.Шевченко в «Давидових псалмах» дав високі зразки перекладів урочисто-патетичних біблійних текстів, уводячи в них елементи переспіву. Широкі можливості вироблення різноманітних підходів до відображення давнього оригіналу засобами української мови виявили переклади «Слова о полку Ігоревім», створені М.Шашкевичем, І.Вагилевичем, М.Максимовичем, Т.Шевченком (уривки), С.Руданським, Ю.Федьковичем та ін. Збагаченню образних засобів української мови сприяли переклади античних авторів («Іліада» Гомера та «Енеїда» Вергілія в перекладі С.Руданського, гомерівський епос та «Антігона» Софокла у перекладі П.Ніщинського), В.Шекспіра (13 драм, творів у перекл. П.Куліша, «Гамлет» у перекладі М.Старицького), фольклору (сербська народна поезія у перекладі Я.Головацького та М.Старицького). Перекладацький професіоналізм уперше в українській літературі виявив І.Франко, який підходив до цієї справи з науковим аналізом, художньої інтуїцією, володіючи всіма стильовими регістрами української мови. До І.Франка українські перекладачі працювали лише над творами європейських літератур, а він першим почав перекладати тексти східних авторів. У той самий час П.Грабовський переклав кілька сотень ліричних і політичних віршів з естонської, латиської, вірменської, грузинської та ін. мов, зберігаючи смислову домінанту оригіналу й досить вільно ставлячись до його художньої своєрідності.
Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. видатними майстрами художнього перекладу були В.Самійленко (перекладав п’єси Ж.-Б.Мольєра, пісні П.Беранже), Леся Українка (лірика Г.Гейне, уривки з Гомера, Данте, драма «Ткачі» Г.Гауптмана), В.Щурат (франц. епос «Пісня про Роланда»), А.Кримський (твори Гафіза, Сааді та ін. поетів Сходу), тонким інтерпретатором зарубіж. лірики виявив себе М. Вороний. У цей час широко публікуються укр. переклади світової прози – творів Г.Мопассана, К.Гамсуна, Л.Толстого, Е.Золя, Е.По, А.Франса, Р.Кіплінга, драм Г.Ібсена, Б.Б’єрнсона тощо.
За радянських часів перекладацтво для письменників, що прагнули вирватися з лабет соцреалізму, стає своєрідним шляхом до «внутрішньої еміграції». Визнаним майстром перекладу був М. Зеров, якому належать зразкові інтерпретації авторів – Катулла, Вергілія, Горація, Овідія, російських поетів О.Пушкіна, М.Лермонтова, В.Брюсова, французьких ліриків П.Ронсара, Ж.-М.Ередіа. Найбільшого розквіту в ці роки мистецтво перекладу сягає під пером М.Рильського, який передає тонкі нюанси змісту першотвору в єдності з визначальними особливостями його художньої форми. Йому належать переклади поеми «Пан Тадеуш» А.Міцкевича, «Орлеанської діви» Вольтера, «Євгенія Онєгіна» О.Пушкіна, багатьох ліричних творів європейських поетів. Уміння мобілізувати ресурси давньої укр. мови й сучасної абстрактної лексики характерне для перекладів М.Бажана («Витязь у тигровій шкурі» Ш.Руставелі, «Фархад і Ширін» А.Навої, поезії Ц.Норвіда, Р.-М.Рільке). Мовною досконалістю, вдалим творенням неологізмів позначені переклади М.Лукаша (повний текст «Фауста» Й.-В.Гете, «Декамерон» Боккаччо, вірші Ю.Тувіма, «Мадам Боварі» Г.Флобера, уривки «Гаргантюа й Пантагрюеля» Ф.Рабле). Винятковою увагою до ролі художньої деталі в тексті оригіналу та до музикальної стихії поезії відзначаються переклади Г.Кочура (лірика Сапфо, Овідія, Ф.Петрарки, П.Верлена, О.Блока, В.Незвала, трагедія «Гамлет» В.Шекспіра). Розвиток теорії і критики перекладу в Україні у повоєнний час сприяв загальному піднесенню перекладацької майстерності. Здійснено багатотомні видання творів В.Шекспіра, Г.Гейне, О.Пушкіна, О.Бальзака, Г.Мопассана, Л.Толстого, А.Франса, Дж.Лондона, над якими працювали десятки майстрів слова. Серед перекладачів укр. діаспори найвідоміші Ю.Клен (О.Бургардт; переклав ряд п’єс В. Шекспіра), М.Орест (нім. і франц. поезія), І.Костецький (сонети В.Шекспіра), І.Качуровський (сонети Ф.Петрарки, європейська лірика ХІХ ст.), О.Зуєвський (твори С.Малларме та інших французьких поетів), В.Вовк (драми Ф. Гарсіа Лорки).