Sljunina_usi_mova_prof_fil_10k_2.pdf-1350028460

102 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

6.Прочитайте текст. Складіть до нього кілька запитань.

Удавні періоди розвитку української мови прислівники утворювалися шляхом переходу слів і словоформ з інших частин мови. Поступово змінювані слова стали незмінюваними, і колишні закінчення іменних слів -и, -у, -ом, -є тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів, як, наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє, надвоє.

Від іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників утворилися нові прислівники шляхом злиття цих частин мови з прийменниками, які стали в таких словах префіксами: спідлоба, зроду, здалеку, замолоду, поодинці, передусім, подекуди.

Усучасній українській мові прислівники творяться за допомогою суфіксів -о, -е: дорогий — дорого, теплий — тепло, гарячий — гаряче, байдужий — байдуже, а в деяких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.

Можна виділити ряд префіксів, які приєднуються до прислівників часу й місця: від-, до-, поза-, перед-, після-, по-: віднині,

донині, дотепер, позаторік, післязавтра, понікуди. Прислівники утворюються також за допомогою префіксів пре-,

за-, не-: пречудово, зашироко, нешвидко, негласно.

При суфіксально-префіксальному словотворенні використовується префікс по-: по-новому, по-братськи (З посібника).

7. У наведених прислівниках визначте суфікси та префікси.

Напам’ять, лагідно, по-своєму, позавчора, вночі, відтепер, ненароком, по-українському, зрідка, добре, восени, уважніше, по-сусідськи, тричі, щодуху, зависоко, спершу.

8.Розкрийте дужки. Поясніть творення і правопис прислівників.

1. Потрапив між ворон — (по) воронячому каркай (Г. Тютюнник). 2. Дві стародавніх столиці замаячило (в) далині на горбах (О. Довженко). 3. (Від) тоді минуло три роки (О. Гончар). 4. Міна буває (на) двоє: або виміняв, або програв (Народна творчість).

5.Вітри (з) розгону поламали скрипку (Л. Костенко). 6. Закинули рибалки невод втретє (І. Нечуй-Левицький).

9.Творче завдання. Складіть за поданою ситуацією діалог, використовуючи наведені дієслова та прислівники.

Уявіть, що ви зустрілися з другом, якого давно не бачили. Він вас не впізнав. Між вами відбулося непорозуміння.

Двічі, розглядати, тикати, проковтнути, забути, погано, віднині.

ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови	103

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Підготувати реферат на тему «Словотворчі синоніми в українській мові».

Урок № 87 СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ СЛОВОТВОРУ.

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРЕФІКСІВ ТА СУФІКСІВ. НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ ВЖИВАННЯ ЗМЕНШЕНОПЕСТЛИВИХ ФОРМ

Мета: ознайомити школярів із стилістичними функціями афіксів української мови; розвивати вміння визначати стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми та їх стилістичну функцію; виховувати повагу до української мови та культури.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок. Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1.Лінгвістичне спостереження. Прочитайте слова. Поміркуйте, в чому полягає відмінність між першою та другою групою?

1. Земля, земляк, землянка, землянин, землистий, земельний. 2. Земелька, земелечка, землиця, землюка.

Коментар учителя. В українській мові існує багато суфіксів, які вносять певні відтінки в значення іменників. Це суфікси на означення збільшеності або негативної оцінки та суфікси на означення зменшеності або пестливості. Мають пестливе значення й указують на зменшеність такі суфікси: -ен (я), -атк (о):

каченя, ведмежатко; -ець, -ц (е): комірець, деревце; -ок, -к (а), -к (о): синок, рибка, личко; -ик-, -инк (а), -иц (я): коник, хатинка, вербиця; -очок, -ечок, -ичк (а), -ечк (а), -оньк (а): гайочок, сестричка, рученька.

104 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Передають негативну оцінку й указують на збільшені розміри такі суфікси: -ищ (е), -иськ (о): вітрище, хлопчисько; -юр (а): собацюра; -юг (а): ледацюга (З посібника).

2. Назвіть суфікси іменників.

Тополенька, вовчисько, сонечко, іскорка, дівчисько, сніжинка, колосок, вітерець, пташечка, зміюка, апельсинчик.

3.Прочитайте текст. Визначте національну специфіку вживання зменшено-пестливих форм.

Ніжна душа нашого народу бринить у слові.

Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Українська мова витворила багато-багато пестливих слів, якими опоетизовано світ. Напевне, найбільше таких слів утворено від слова мати. І саме слово мати велике у своїй високості, людинолюбності, у красі. Перше слово з якого розпочинається наше пізнання краси світу, його сонячності,— слово мати. Мати — це усе: життя, вірність, працелюбність, святість, вічність. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти і совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Тому слово мамо, яке першим промовляє дитина,— «великеє, найкращеє слово», за висловом Т. Шевченка. Тому опоетизовуємо матір у найніжніших словах

мама, матінка, матіночка, матуся, мамусечка, матусенька, мамонька, мамочка, мамуня, мамуся… Ці слова оповиті ніжним сумом, святощами, величчю матері.

За допомогою пестливих суфіксів утворено ряди слів, які виражають ніжне ставлення дітей до тата. Це слова татко, татусь, татонько, таточко, татуньцьо, татунь, татуньо, татусенько, батечко. І з якою ніжністю нарік народ бабусь і дідусів, які віддають своє серце онукам: бабуня, бабуся, бабусенька, бабусечка, дідунь, дідуньо, дідусь.

Із глибини найвірнішого материнського серця, від материнської ніжності і доброти народилися зменшувально-пестливі слова, наповнені любов’ю до дітей. Це слова дитинка, дитинонька, дитиночка, дитинятко, дитинчатко, дитятко, дитяточко, дітки, дітоньки, діточки, доня, донька, доненька, донечка, доця, дочечка, синок, синочок, синочечок, синуньо, синуньцьо, синонько, синятко, синеня, синенятко. Бачите, що творить усесильний суфікс. Він змінює тональність слова, забарвлює його

ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови	105

емоційним змістом, надає слову поетичного звучання. До того ж суфікс це робить економно, стисло.

Пестливі суфікси приєднуються до багатьох іменників. Емоційного забарвлення надають вони, зокрема, назвам свійських тварин: корівка, корівонька, корівочка, телятко, теличка, кониченько, півник, курчаточко, гусонька, качечка, кицюня.

Опоетизовано в народному слові і несвійських тварин. Скільки пестливих слів тут маємо! Це ластівонька, ластівочка, ластів’ятко, ластовенятко, зозулька, зозуленька, зозулечка, зозулятко, зозуленятко, соловейко, горобчик, зайченятко і багатобагато інших.

Народна творчість і поезія, написана за фольклорними мотивами, часто зображує тварин. Скільки пестливих назв тварин в українській народній казці «Рукавичка»! І мишка-шкряботушка,

іжабка-скрекотушка, і зайчик-побігайчик. Тут навіть хижого вовка названо вовчиком-братиком, лисицю — лисичкою сестричкою. Як гарно звучать у казці ці слова.

Тепер перейдемо від істот до неістот. Хоча б до назв дерев. Ми зачудовані мовою дерев, шелестом листя, їх жадобою сонця. І красуня-вишенька біля хати, і яблунька з ніжними, найчарівніших барв пелюстками квіту, і горді ясени, які вибігли до дороги

івітають оркестром-листячком людей, і калина, калинонька… Зачудування природою, її красою маємо у словах берізка, берізочка, берізонька, вербиця, вербиченька, вишенька, дубок, дубочок, смерічка, тополька, тополинка, ясенок, ясеночок та багатьох інших.

А як же поводяться інші частини мови? Чи поєднуються з ними пестливі суфікси? Аякже! Дуже часто вживаються, наприклад, пестливі форми прикметників. Назви кольорів: біленький, білесенький, зелененький, жовтенький. Або інші ознаки: веселенький, височенький, гарнесенький, добренький, розумнесенький, тоненький, яснесенький.

Пестливі форми проникли навіть до дієслова. Пригадаймо оповиті материнською ласкою слова спатки, спаточки, спатунечки, спатусеньки, їстки, їсточки, їстоньки.

Ніжні слова збагачують наше мовлення. Якщо їх, звичайно, вжито доречно. Ці слова витворив народ. Виколихав у своєму серці, зігрів теплом душі своєї і віддав у спадок нам. Користуймося цим скарбом уміло і творчо (За І. Вихованцем).

4.З поданих речень випишіть слова з суфіксами, що мають зменшувально-пестливе значення або вживаються на означення згрубілості, збільшення. Для чого майстри художнього слова послуговуються такими словами?

106Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

1.Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? (П. Тичина).

2.Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (О. Іваненко). 3. Спи, дитинко, спи,— шепотіла мати (М. Стельмах). 4. А все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов).

5.Хлюпощуться качаточка Помеж осокою (Т. Шевченко). 6. Був на селі Квачан — собака, кудлатий та товстий; хвіст здоровенний, як ломака, і сам такий страшний (Л. Глібов). 7. Несе киця на хвості Три калачі золоті (Д. Павличко). 8. Зелена вербиченька У полі шуміла (Я. Щоголів).

5.Доберіть слова з суфіксами -ище, -енн-, -езн-, -очок, -ець, -ечк-, -еньк, -есеньк-, -енн-, -ущ-. Складіть речення з цими словами. Поясніть, якого відтінку наведені суфікси надають словам. Назвіть прикметникові суфікси, які надають словам зменшеності чи збільшеності.

6.Спишіть речення, вставляючи пропущені букви. Поясніть правопис. Зробіть висновок про те, якого значення надають словам префікси пре-, при-, по- і не-.

1. Ро..цвітай же, слово, і в родині, і у школі, і на заводі, і у полі пр..чудесно, пр..чудово — ро..цвітай же, слово! (П. Тичина).

2.Мов у дзеркалі, видно в воді і небо, і кучерявії в’язи, що повибігали на самий край і попростягали з..лені лапи над річкою (П. Куліш). 3. Ми знімали картину, в якій було кілька пр.. кордо..них епізодів (Л. Смілянський). 4. Журавлі пр..летіли і полудень пр..несли (Народна творчість). 5. А коли вони пр..тихли, на перехресті в метелиці окреслилась постать якогось чоловіка (М. Старицький). 6. Небагаті у мене скарби, Але й ті я не всі зберіг, Залишивши для віршів фарби І думок нешвидкий розбіг (В. Симоненко). 7. Нестрашні для мене вітри, Ні підводнії каміння,— Я про них би й не згадала В краю вічного проміння (Л. Українка).

Коментар учителя. Префікси української мови надають сло-

вам різноманітних значень. Так, префікс пре- вказує на збільшену ознаку, при- означає наближення, приєднання або неповну дію, по- у сполученні з іншими префіксами — тривалість, повторюваність або повну завершеність дії; не- позначає заперечення чогось (З підручника).

7.Складіть речення з префіксами пре-, при-, по-, не-, де б вони мали різне значення і були представлені у словах з різних частин мови. Чи однакове вони мають значення в цих словах? Чи можна їх вважати словотворчими синонімами? Відповідь обґрунтуйте.

ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови	107

8.Визначте та згрупуйте синонімічні словотворчі морфеми за смисловими рядами.

Силосувальник, засекречування, водостійкість, оздоблювач, металомісткість, ракетник, виноградар, екскаваторник, приводнення, катапультування, газівник, атомник, озеленювач.

9.У наведених реченнях знайдіть слова, утворені основоскладанням та неморфологічними способами словотвору. Якого стилістичного забарвлення надають ці слова реченню? Поясніть правопис.

1. А я, дурний, не бачив тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим твоїм віршомазам (Т. Шевченко). 2. На горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти (М. Коцюбинський). 3. І очі прагнуть знову, хоч на мить, Того орла узріти тінь знайому… О мудрокрилий! Він летить Додому! (Є. Плужник).

4.Природа — в усьому. В зеленому клекоті Дерев мідногорлих при буйній погоді (І. Драч). 5. Білокрилий бусол ходив по жовтозеленій долині так поволі, неначе статечний господар за плугом (М. Стельмах).

Коментар учителя. Ці види словотвору сприяють образності висловлення. Вони допомагають виразити вищу міру вияву, тривалості чи повторюваності дії, високий ступінь якості та ін. (З підручника).

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

На основі творів Д. Павличка укласти невеличкий словничок пестливих слів.

Урок № 88

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 17.

СКЛАДАННЯ ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ НА ТЕМУ: «МОВНА ОСОБИСТІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, ІСТОРІЇ»

Мета: подати відомості про поняття «мовна особистість», рівні мовної особистості; формувати вміння складати висловлювання, дотримуючись норм української літературної мови, визначати особливості мовної особистості сучасного українця, характеризувати мовні особистості, відображені в українській літературі,

108 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

історії та культурі; виховувати патріотизм, національну самосвідомість, любов та повагу до рідної держави, рідної мови та видатних діячів української культури.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь. Обладнання: копії текстів, таблиця «Структура мовної особис-

тості».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Підготовча робота до складання власного висловлювання

1.Бесіда з учнями.

Як ви розумієте поняття українська мовна особистість?

2.Прочитайте твердження. Чи погоджуєтеся ви з ним? Які риси мовної особистості ви могли б додати до сказаного?

Мовна особистість — це людина, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення (З Державного стандарту загальноосвітньої школи).

3.Прочитайте прислів’я різних народів про мову. Поясніть їхнє значення.

Українське: Слово не стріла, а глибше ранить. Російське: Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.

Білоруське: Кулею поцілиш в одного, в двох, а влучним словом — у тисячу.

Польське: Слова треба важити, а не лічити.

Болгарське: Солодшого за язик немає — і гіркішого немає. Македонське: Пташок упізнають по співу, а людей по словах. Сербсько-хорватське: Ліпше спіткнутися ногою, ніж язиком. Які риси притаманні, на вашу думку, російській, польській мовній особистості?

4.Прочитайте текст. Дайте визначення поняттю мовна особистість.

Витоки проблеми «мова і людина» були започатковані антропоцентричним напрямом лінгвістичних досліджень німецького

ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови	109

філософа В. фон Гумбольдта (1767–1835). Науковець переконливо доводив, що кожна мова визначає світогляд, характер народу і тлумачити її особливості та будову можна лише спираючись на природу мовця взагалі.

В останні роки проблема формування мовної особистості набула актуальності в лінгвістиці, літературознавстві, філософії, культурології, психології, педагогіці. Вивчення наукових праць дало можливість вичленувати визначення мовної особистості як такої, що:

виражена в мові (текстах) і через мову, яка акумулює в собі психічний, соціальний, культурний, етичний та інші компоненти (Ю. Караулов, Л. Струганець); сприймає зміни в мові, прилаштовує свій тезаурус (лексикон)

до вимог існуючих реалій, формує для себе фрагменти нової мовної картини світу (О. Семенюк); добре володіє системою лінгвістичних знань (знає поняття

й відповідні правила), репродукує мовленнєву діяльність, має навички роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку (М. Пентилюк).

Л. Мацько вважає, що «мовна особистість — це людина, яка не тільки знає українську мову, а й здатна творчо самовиражатися рідною мовою, пропагувати її, захищати і розвивати, тобто ставитися до неї свідомо, з почуттям відповідальності за її долю».

Отже, невід’ємною властивістю мовної особистості, одною з обов’язкових її характеристик є любов до рідної мови. Це почуття живе глибоко в душі носія мови як один з виявів любові до батьківщини.

Узагальнюючи різні підходи науковців, зазначимо, що генетичну основу української мовної особистості складають націо- нально-культурні традиції, мовна свідомість і самосвідомість, соціальні, соціолінгвістичні, психологічні характеристики мовного колективу, національний характер, що сприяють формуванню мовної, комунікативної, лінгвокультурознавчої компетенцій (За О. Семеног).

5.Прочитайте та прокоментуйте висловлювання.

1. …давні греки, тих, хто погано говорив по-грецьки, вважали варварами. В цьому сенсі у нас суспільство майже всуціль варварське… Мова — це також обличчя народу, воно тяжко спотворене.

Втакій ситуації, … держава повинна мати глибоко продуману політику, створювати механізми ефективного впливу, координувати зусилля своїх вчених і митців. …це життєво необхідно — накреслити шляхетні обриси своєї культури (Л. Костенко).

110 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

2. Мова і дух як послідовні прояви духовного життя. Ми можемо разом виводити із глибини індивідуальності, яка створює ці явища і зумовлює їх таємною сутністю. Традиції й дух народу — в мові. Тому, як тільки-но дитина оволодіває мовою, вона прилучається до цих традицій. Засвоюючи рідну мову, дитина з віком ніби набуває рис навколишнього середовища, включається в його систему, а в її мисленні починають виявлятися риси національнопсихічного устрою (О. Потебня). 3. До скарбниці рідного слова складає одне покоління за одним плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя й пережитої радості,— одне слово, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв’язок, що об’єднує віджилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле (К. Ушинський).

6.Розгляньте таблицю. Чи погоджуєтесь ви зі структурою мовної особистості, яку запропонував Ю. Караулов? Як ви розумієте міркування вченого? Доберіть приклади для конкретизації запропонованих рівнів.

		Структура мовної особистості
		Відбиває рівень володіння буденною мовною семанти-
	Нульо-	кою, лексико-граматичним фондом мови. Це рівень ней-
	вий	тральної мовної особистості, тобто на ньому вона не виді-
	рівень	ляється як оригінальна, мовотворча. З мовного погляду
		така особистість є непомітною.
		Цей рівень передбачає інтелектуальні характеристики
	Перший	мовної особистості, притаманні її картині світу, тобто
		тезаурусові. Як основні одиниці виступають поняття,
	(лінгво-
		слова-символи, образи. Мовна особистість цього рівня
	когні-
		має розвинути вміння визначати ті поняття, якими вона
	тивний)
		користується, вміння знаходити, вибирати, розуміти
	рівень
		й переробляти необхідну інформацію із запропонованих
		текстів та ін.
		Включає виявлення і характеристику мотивів, цілей, ін-
	Другий	тересів, соціальних ролей, які керують людиною в процесі
	(прагма-	комунікації. Одиницями цього рівня є комунікативно-
	тичний,	діяльнісні потреби особистості: необхідність висловлюва-
	мотива-	тися, отримати інформацію, вплинути на співрозмовника
	ційний	тощо, що вимагає від особистості оволодіння готовністю
	рівень)	керувати спілкуванням, цілеспрямовано будувати вислов-
		лювання, переконливо говорити та ін.

ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови	111

7.Робота в парах. Як ви гадаєте, чи впливають засоби масової інформації на формування мовної особистості в сучасних соціокультурних умовах? Складіть діалог на цю тему.

8.Спробуйте подати портрет мовної особистості одного зі своїх однокласників.

ІV. Складання власного висловлювання

1.Прочитайте висловлювання. Яка ваша думка з цього приводу? Подайте власне бачення проблеми «Мовна особистість письменника».

1. Чим колоритніша особистість, тим оригінальніший її мовленнєвий стиль, оскільки внутрішні якості особистості неминуче виявляються в її мовленні (В. Жайворонок). 2. Рідна мова стає для майстра слова немовби одкровенням, яке допомагає йому пізнати самого себе як творця й осмислити навколишній світ. Саме мова допомагає творцеві самоусвідомити себе, а справжньому талантові активно сприяти національному самоусвідомленню власного народу (В. Жайворонок).

2.Пошукова робота з творчим завданням. Робота в групах.

Складіть власне висловлювання про мовну особистість одного

змайстрів художнього слова або видатного діяча історії чи культури.

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Підготуйте (у письмовому вигляді) лінгвістичне повідомлення на тему: «Роль мови у формуванні й самовираженні особистості».

112 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

Урок № 89 УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

ПРО ЧАСТИНИ МОВИ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МОРФОЛОГІЇ. ПОВНОЗНАЧНІ ТА СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ.

ВИГУКИ І МОДАЛЬНІ СЛОВА. ПОНЯТТЯ ПРО ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ, ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ. ВЗАЄМОПЕРЕХІД ЧАСТИН МОВИ

Мета: ознайомити учнів з предметом морфології як розділу мовознавства, поглибити відомості про відмінність між службовими та самостійними частинами мови, про перехід однієї частини мови в іншу; розвивати комунікативні вміння, навички визначати повнозначні та службові слова в текстах; виховувати уважність, інтерес до вивчення мовних явищ.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Частини мови», таблиця «Граматичні категорії та граматичні значення частин мови», таблиця «Взаємоперехід частин мови».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1.Уважно прочитайте текст. В якому стилі він написаний? Доведіть свою думку. Якими мовними засобами послуговується автор для витворення картини настання нового дня. Назвіть вжиті в тексті змінні та незмінні частини мови.

Уже було зовсім світло, повітря стояло в улоговині густе

йсинє, а ген там, оддалік, таке яскраве, наче аж лунке. Золотиста

ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства	113

зелень смерек безшелесними широкими потоками збігла по схилах, а там, де ще лежали ранкові тіні, вона була схожа на шкуру бурого ведмедя. Окроплене живлющими променями, все навкруг здавалось лагідним, умиротворяло (Є. Гуцало).

2.Пригадайте, на які групи поділяються частини мови. Заповніть таблицю «Частини мови».

Змінні		Незмінні
Самостійні	Самостійні	Службові	Вигук

Поміркуйте, чому вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Складіть кілька речень з вигуками.

3.Пригадайте, що таке лексичне значення слова? Що таке граматичне значення слова? Прокоментуйте висловлювання.

«Лексичне значення слова виражається основою слова, а граматичне — його формами, які є матерією цих значень, своєрідним його «одягом» (З підручника).

5.Прочитайте. Визначте граматичні значення змінюваних частин слів. З’ясуйте, чим вони виражаються.

Весна була рання, сніг зійшов іще на початку березня, стало сухо, інколи накрапав дощ. Усі забули про зиму.

І раптом — сніг. Пухнастий, розкішний, світу не видно. Відразу на землі — білий килим, будинки, дерева — усе погрубшало, зарожевілися дівочі щічки, засяяли очі, сніжки, жарти, сміх…

Гарно, але навіщо у квітні сніг?

Він упав надвечір, і була синя січнева ніч, а на ранок — гримів оркестр, який складався із самих арф: капіж, струмки, і кожна арфа, яскраво, по-весняному блищала. Парував асфальт, креслилися класи, скакали дівчатка, хлопчиська ганялись один за одним. Співали птахи. І ніхто не задумувався над тим, що це було весілля весни. Вона прийшла давно, але її не помітили. А весна, як кожна жінка, не любить цього. От вона і влаштувала цю виставу — нагадала, що вона є: арфами, блиском, тріумфом (В. Соботович).

4.Робота з таблицею. Розгляньте таблицю. Зробіть висновок, яке значення є більш загальним: граматична категорія чи граматичне значення? Чи всі частини мови мають однакові граматичні категорії та граматичні значення? Коротко охарактеризуйте граматичні категорії та граматичні значення кожної частини мови.

114 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Граматичні категорії та граматичні значення частин мови

	Граматичні	Граматичні	Іменник	Прикметник	Числівник	Займенник	Дієслово	Дієприкметник	Дієприслівник	Прислівник
	категорії	значення
		Чоловічий
	Рід	Жіночий	+	+	+	+	+	+	–	–
		Середній
	Число	Однина	+	+	–	+	+	+	–	–
		Множина
		Називний
		Родовий
		Давальний
	Відмінок	Знахідний	+	+	+	+	–	+	–	–
		Орудний
		Місцевий
		Кличний
	Ступінь	Вищий	–	+	–	–	–	–	–	+
	порівняння	Найвищий
	Вид	Доконаний	–	–	–	–	+	+	+	–
		Недоконаний
	Перехід-	Перехідне	–	–	–	–	+	–	+	–
	ність	Неперехідне
		Теперішній
	Час	Минулий	–	–	–	–	+	+	+	–
		Майбутній
		Дійсний
	Спосіб	Умовний	–	–	–	–	+	–	+	–
		Наказовий
	Стан	Активний	–	–	–	–	+	+	–	–
		Пасивний
		Перша
	Особа	Друга	–	–	–	+	+	–	–	–
		Третя

6.Змініть наголос у наведених словах. Чи змінюється граматичне значення при цьому? Пригадайте, як такі слова називаються.

Весни, села, поля, гори, замок.

ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства	115

7.Визначте засоби вираження граматичних значень у наведених словах.

Вікно — у вікні, штовхати — штовхнути, могутній — могутніший — наймогутніший, се•стри — сестри•, новий — нова — нове, писати — записати, стола — столу, вибирати — вибрати, полиця — на полиці.

Зробіть висновок, чим можуть виражатися граматичні значення.

8.Порівняйте граматичні значення слів у російській та українській мовах.

Степь — степ, язык — мова, теленок — теля, боль — біль, тетрадь по литературе — зошит з літератури, пошел — пішов, посещение — відвідини.

9.Прочитайте текст. Поясніть, що таке модальні слова.

У сучасній українській мові є невідмінювані слова, яким не властива номінативна функція, які не називають певних понять

ів той же час не виражають будь-яких зв’язків або відношень між членами речення. Це — модальні слова. Модальні слова виражають відношення того, хто говорить, до висловлюваної ним думки або її частини. Наприклад, Ночі ті, та гітара й жоржини, може, сняться тепер і тобі. Модальне слово може виражає невпевненість у реальності висловленого автором.

Модальне слово зрозуміло в реченні На вітер я слів не кидаю і, зрозуміло, свою обіцянку виконаю виражає відношення того,

хто говорить, не до всієї висловленої думки, а лише до її другої частини.

Модальні слова не належать до частин мови, а також не входять і до системи службових слів, або часток мови.

Від частин мови модальні слова відрізняються як відсутністю номінативної функції, отже, і лексичного значення, так і синтаксичними особливостями. Вони не бувають членами речення, а вживаються як вставні слова.

Від службових слів модальні слова відрізняються тим, що вони не виражають будь-яких граматичних відношень між членами речення (З підручника).

Складіть кілька речень, використовуючи модальні слова.

10.Поміркуйте, до якої частини мови можуть належати наведені слова?

Лови, клич, молодий, зла, три, милі, край, дорогий, чайна.

116 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Коментар учителя. Буває, що окремі слова при спілкуванні людей (у реченнях) виконують не властиву (не типову для них) їм синтаксичну функцію — тоді говорять про перехід (чи взаємоперехід) частин мови. Залишаючись формально певною частиною мови (іменником, прикметником і т. д.), слова міняють свою синтаксичну роль (З підручника).

11.Розгляньте таблицю «Взаємоперехід частин мови» та побудуйте власне лінгвістичне висловлювання про перехід частин мови.

	Види перехідних явищ	Приклад
1.	Субстантивація (перехід різних частин мови в іменник)
	прикметників
	дієприкметників
	числівників
2.	Ад’єктивація (перехід у прикметники)
	дієприкметників
	числівників
3.	Адвербалізація (перехід у прислівники)
	іменників
	прикметників
	займенників
	числівників
	дієслів
4.	Прономіналізація (перехід у займенники)
	прикметників
	іменників
	числівників
5.	Пропозиціоналізація (перехід у прийменники)
	іменників
	прислівників
6.	Кон’юнкціоналізація (перехід у сполучники)
	займенників
	прислівників
7.	Партикуляція (перехід у частки)
	займенників
	прислівників
8.	Інтер’єктивація (перехід у вигуки)
	іменників

ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства	117

Заповніть другу колонку таблиці поданими нижче словами. Моя знає, бачились востаннє, надто вже давно, передова, прийшов ранком, колюча акація, сучасне, наші виграли, жах (казати), наведені дані, один (той) сидить, а другий (той) ні, удвоє, іде назустріч, учений, полонені, цілюща вода, перший,

захоплююче.

12.Випишіть із речень приклади переходу частин мови з однієї в іншу. В ролі яких частин мови вони можуть виступати?

1. Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає, до чого веде руйнування чи зрікання рідної мови (К. Мотрич). 2. Ліна стояла край дороги, обвіяна гарячим степовим повітрям (О. Гончар). 3. Про хворих сьогодні заявили лише дві матері (Ю. Збанацький). 4. Йому все було мало роботи (М. Коцюбинський). 5. О люба Інно, ніжна Інно (М. Рильський). 6. Але «ура» не згасало, воно спалахнуло, як іскри (О. Гончар).

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Написати реферат на тему: «З історії вивчення частин мови».

Урок № 90

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 18.

ОСОБЛИВОСТІ АУДІЮВАННЯ. КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ

Мета: здійснити перевірку здатності учнів сприймати на слух незнайомий текст з одного прослуховування, розуміти мету висловлювання, його зміст, висловлювати особисту думку щодо почутого; розвивати пам’ять, вміння визначати тему й основну думку висловлювання, членувати почуте на смислові частини, усвідомлюючи його композиційно-структурні складові; виховувати любов до традицій рідного народу.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь. Обладнання: текст для аудіювання, тлумачний словник, тести.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

118 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1.Бесіда з учнями.

Що таке аудіювання?

Для чого потрібно аудіювання? Які види аудіювання ви знаєте?

Які вам відомі варіанти проведення аудіювання та його оцінювання?

Довідка. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох

професій уміння сприймати — розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків. Необхідне воно і школярам та студентам, бо допомагає добре засвоїти матеріал. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання, яке одноразове, не повторюється. Репродуктивне аудіювання передбачає повторюваність усної інформації (наприклад, при написанні переказу вчитель читає текст 2–3 рази).

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його.

Сприймати усно передавану інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Докладне аудіювання передбачає якнайповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту, кожного з його елементів.

Критичне аудіювання, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, мотивованої оцінки сприйнятого твердження, критичного осмислення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання практикують під час переказу тексту з творчим завданням (З підручника).

ІV. Підготовча робота

Лексична робота. Поясніть значення слів.

Потерчата, клечаний.

V. Сприймання на слух учнями незнайомого тексту.

СВЯТА ТРІЙЦЯ Найпоетичнішим, що тісно ув’язується з природою, святом

є Трійця. Вся сукупність дійств — звивання вінків, Клечальна

ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства	119

субота, П’ятидесятниця (Клечальна неділя), Русалії, похорон Ярила й поминання предків — суголосні з живою природою, яка для наших пращурів була найвищим духовним самоочищенням. Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць.

До прийняття християнства це свято відзначали протягом шести днів — три перед сьомою після Великодня неділею і стільки ж наступного тижня. Церковний календар освячує лише три дні. Власне звідси й назва — Трійця. Стосовно її походження існує кілька гіпотез, які свого часу зафіксували співробітники Всеукраїнської академії наук. У 20-ті роки у всі регіони було розіслано детальний запитальник, в якому зверталася увага і на походження назви цього празника. В одних випадках інформатори повідомляли, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята); інші вважали, буцімто Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто стверджував, що Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на осликові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими прикрашали путівець бідняки,— звідси й зелене клечання. В багатьох анкетах мовиться, що триденне свято пов’язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом святим (вівторок).

Трійця вважається в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи. Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в яку вони свято вірували. Це підтверджується всією сукупністю дійств — оздобленням помешкань травами та гілками дерев, а також русалієвими дійствами, проти яких виступала церква. Для дайбожичів літні дерева, особливо дуби, були священними, їм поклонялись, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальні обрядодії. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць і річок. Одне слово, довколишня природа була духовним опертям народної релігійної структури. Гімном та пошанівком природі призначалися й зеленосвятські дійства.

Здебільшого Зелені свята починались у п’ятницю. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто намагався нарвати їх «на дев’яти межах» і давав коровам, щоб було багато молока. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці —

120 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехою притрушували долівку. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клену, липи, ясена чи осики. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати й стріху, а також оселю. Стежку, яка вела від дороги до порога, обтикували високими галузками. Осикове ж гілля приправляли здебільшого в глухих кутках подвір’я — «щоб відьми не заходили». Традиційно це дерево, як ми знаємо, вважається «грішним». З нього не будували хат — «бо гроза влучить», не виготовляли ритуальних речей, не цямрували криниць. У Карпатах з «клечаною суботою» пов’язаний також звичай просити вибачення у старших і найменших членів родини.

Особливо врочисто святкували П’ятдесятницю, себто п’ятдесятий день од Великодня. За дохристиянським віруванням на Зелені свята мерці вдруге з’являються на світ. Звідси назва мавок від «мерлець». Під час квітування жита (а Зелені свята здебільшого збігаються з цією порою) душі померлих, начебто, воскресають. Перевтілившись у русалок, вони намагаються оббивати на нивах цвіт, ламати жито, лоскочуть хлопців і дівчат. Тому молодь остерігалася ходити полями.

Небезпечні також потерчата та річкові мавки-дріяди. Якщо одному піти до річки чи ставка, то напасниці можуть затягти у воду й утопити. Натомість душі, що з’являються в лісі, не чинять наруг. У народі їх вважали добрими душами-ладами. Тому першого дня Трійці дівчата йшли до лісу, рвали квіти й плели віночки. Їх тримали як обереги від русалок до Петрівки.

У деяких регіонах юнки «ворожили на вінках»: відносили їх до річки й пускали за водою — якщо вони сходилися, то власниця вийде цього року заміж.

На Зелені свята організовували хресні ходи до живих джерел, які називалися безоднями. Це переважно природні животоки, котрі не замерзають за найлютіших морозів. Нерідко вони оповиті легендами й переказами про їх надприродну силу. Вважається, що жива (свята, цілюща) вода здатна виліковувати найрізноманітніші недуги.

Під цю пору припадало також очищення, освячення річок та ставків — так зване «ходіння на воду» або «в гості до води». Раніше люди вірили, що в заростях річок і ставків живуть надприродні істоти — водяник та очеретяний (болотяний). Якщо водяний вважався покровителем і наглядачем русалок, то очеретяний опікав потерчат, наказуючи їм заманювати людей у свої володіння й глумитися над ними.

ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства	121

Жили вони переважно в тих місцях, де стояли водяні млини. Народна демонологія зберегла чимало легенд про утаємничені сили, котрі за відсутності мірошника вчиняли шабаші: крутили колеса, свистіли, перегукувалися, здіймали сварки та бійки. Такі оргії здебільшого робили вночі напередодні Великодня, Зелених свят та Купала. Щоб застерегтися од нечистої сили, й організовували ритуальні освячення цих місць.

Напередодні чоловіки йшли до гребель, очищали їх від задавнілої зарості — очерету, закріплювали береги, ремонтували лотоки, розширювали русла, по яких збігала вода до загат та коліс. Потім — в одних випадках на Зеленому тижні, в інших — у перший понеділок Петрівки — до сходу сонця на вигоні чи перехресті доріг збиралися в гурт і під супровід пісень, магічних ігор, танців ішли до ставу чи річки. Назустріч їм з хлібом-сіллю виходили власник млина та його дружина, виголошували ритуальні тексти про роль і святість води, яка дає людям життя, зверталися до добрих духів за поміччю, а лихим силам наказували йти геть. Після цього співали пісень під ритмічні танки та обрядові сценки. Ця високо поетична обрядодія мала не тільки символічний, а й практичний сенс: у такий спосіб люди не лише віддавали шану живосиллю води, згадували добрих духів, умилостивляли водяника й русалок, але й очищали та лагодили ставки, русла річок, греблі й млини (За В. Скуратівським; 905 слів).

VІ. Виконання тестових завдань

Варіант 1 (за кожну правильну відповідь на запитання 1–14 — 0,5 бала)

1.Які назви Трійці існують у народі? А Петрівка, Клечана неділя.

Б Петрівка, П’ятдесятниця.

ВЗелені свята, П’ятдесятниця.

Г Великдень, Зелені свята.

2.Скільки днів відзначали свято Трійці до прийняття християнства?

А Сім.

Б Шість.

ВТри.

Г Один.

3.Які дерева особливо шанувалися дайбожичами?

А Літні дерева, особливо дуби.

Б Літні дерева, особливо осика.