Sljunina_usi_mova_prof_fil_10k_2.pdf-1350028460

142 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Коли в закінченнях давального, орудного й місцевого відмінків множини ІІІ відміни пишемо букву а? (Якщо основа закінчується на м’який, на губний, на шиплячий приголосний чи на р?).

До яких іменників подібні іменники ІV відміни за своїми закінченнями в множині?

Провідміняйте іменники горня, коліща.

Чи мають іменники якоїсь групи в закінченнях давального й місцевого відмінків однини букву и?

У яких відмінках множини закінчення кожної групи однакові для І та ІІ відмін?

V. Виконання системи творчих завдань і вправ на основі опрацьованого теоретичного матеріалу

1.Заповніть таблицю «Словозміна іменників» поданими словами. Вкажіть, які з іменників можуть мати варіантні форми.

Пісня, сосна, зоря, лікарі, кущ, комітет, суміш, ведмежата, знання, дитинча, талант, надія, співаки, скеля, гривні.

Словозміна іменників

Відмінок

І відміна

ІІ відміна

ІІІ відміна

ІV відміна

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

Кл. ф.

2.Поставте наведені іменники в різних формах.

Уформі місцевого відмінка однини. Вкажіть можливі варіанти. Складіть речення з кількома словами.

Місто, море, ліс, альманах, селище, документ, край.

Уформі родового відмінка множини. Вкажіть можливі варіанти. Складіть речення з кількома словами.

Апельсин, бритва, джинси, вечеря, модель, Альпи, дверці.

3.Розкрийте дужки, вживши правильну відмінкову форму. Обґрунтуйте свій вибір. Вкажіть можливі варіантні форми.

ІІ семестр. Самостійні частини мови	143

1.Лихо (вовк) — зачинили його межи (вівця). 2. Дай (серце) волю, заведе в неволю. 3. Чого не може громада, того й (козак) зась (Народна творчість). 4. Конференція тривала п’ять (дні). 5. Без (граблі) мені тут не обійтися. 6. Кілька побажань висловила комісія (факультет). 7. Привітальний адрес з нагоди 50-річчя директор вручив (начальник другого цеху Корнієнко Василь Петрович) (З посібника).

4.У поданих реченнях вкажіть відхилення від сучасної норми у вживанні відмінкових форм іменників. Відредагуйте речення. Поміркуйте, чому письменники вживають відмінкові форми іменників, які не відповідають нормам.

1.В ринві легко дзюрчала вода, що збиралася з осадженої по дасі мряки (М. Дерлиця). 2. Гусяче перо скрипіло по папері (Б. Лепкий). 3. Ситий кондуктор частенько проходив повз них

іцілив на їх зелену мигтящу плямку свого ліхтаря, приглядаючись пильно до їх обличчів у темряві, з розчуленою й разом скритою усмішкою, з якою дивляться на закоханих (Г. Григоренко).

5.Прочитайте речення. Назвіть можливі варіанти відмінкових форм виділених іменників. Визначте стилістичні особливості паралельних форм.

1.Пан Валер’ян роздратовано тарабанив по столі пальцями (М. Коцюбинський). 2. Ляля вгадувала в цих людях вчорашніх солдатів (О. Гончар). 3. Ростіть скоріш, хлоп’ята, на підмогу дідусеві (П. Куліш). 4. На ній та сама плахта й горсетка, що мала колись у Ковалівці, лиш жовтих троянд не видно у волоссю

(Б. Лепкий). 5. Невольники принесли дорогі страви і поставили

на столі перед гістьми (І. Нечуй-Левицький).

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Домашнє завдання

Перепишіть, вставляючи пропущені в закінченнях букви. Над іменниками надпишіть олівцем відміну (для І та ІІ відміни — групу).

1.Мелашка була з поетичною душ..ю, з ласкавим серц..м.

2.Кайдашиха лупила кочерг..ю горшк.. на полиц.., Мелашка частувала миск.. рогач..м на миснику. 3. Волосний з писар..м пішли в хату: в Лавріновій і Карповій хаті валялись купами черепк.. 4. Груш.. були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Нечуй-Левицький). 5. Хто вітр.. служить, тому димом платять.

144 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

6. Дарованому кон.. в зуби не заглядають. 7. Пиріг живот.. не зашкодить. 8. Всякому овоч.. свій час (Народна творчість).

Перекладіть речення українською мовою. Підкресліть іменники. Визначте їх відміну, групу, відмінок і число.

1. Звезды то мигали слабым светом, то исчезали, отсырела земля, запотели листья; кое-где стали раздаваться живые звуки, голоса, и жидкий, ранний ветерок уже пошел бродить и проохать над землею (И. Тургенев). 2. Синеватая вода блестит сталью, крепкий запах морской соли густо льется на берег (М. Горький).

Урок № 94 ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ.

РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ. СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ

Мета: розширити знання про особливості відмінювання іменників ІІ відміни та вживання закінчень у родовому відмінку іменників ІІ відміни; розвивати комунікативні вміння складати діалоги, використовуючи кличний відмінок іменників, розрізняючи його стилістичне використання в художньому, розмовному, офіційно-діловому стилях; виховувати культуру мови, шанобливе ставлення одне до одного.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: копії текстів, таблиця «Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку», таблиця для заповнення «Відмінювання іменників ІІ відміни».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1.Розгляньте таблицю. Зробіть висновок щодо закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку.

ІІ семестр. Самостійні частини мови	145
Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку однини
-а (-я)	-у (-ю)
Усі іменники середнього роду:	Назви речовин, матеріалу: піску,
вікна, місця, змагання	меду, цукру
Назви осіб, імена, прізвища,	Збірні поняття: ансамблю,
назви міфічних істот: Дмитра,	народу, полку
учителя, ангела
Назви тварин, речей, предме-	Назви будівель, приміщень, спо-
тів, квітів, дерев: вовка, ліхтаря,	руд, просторових понять: палацу,
лимона	краю, саду
Назви населених пунктів: Терно-	Назви абстрактних понять, ста-
поля, Харкова, Парижа	нів, процесів, властивостей: бігу,
	феодалізму, живопису, успіху
Географічні назви з наголосом	Назви явищ природи: дощу,
на закінченні: Дінця, Дніпра,	вогню, грому
Іртиша
Назви мір довжини, ваги, часу;	Назви почуттів: жалю, гніву,
назви місяців, днів тижня та гро-	настрою
шових одиниць: метра, кіло-
грама, тижня
Терміни іншомовного похо-	Географічні назви (крім насе-
дження: конуса, ромба, атома	лених пунктів): Криму, Дону,
	Китаю
	Назви ігор і танців: тенісу, бас-
	кетболу, вальсу
Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку множини
-ів	Нульове закінчення
Іменники чоловічого роду: тка-	Іменники чоловічого роду, які
чів, плащів, помідорів	в множині втрачають суфікс -ин-:
	киянин — кияни, киян, громадя-
	нин — громадяни, громадян
Такі іменники середнього роду:	Іменники середнього роду:
морів, полів, відкриттів, почут-	село — сіл, знання — знань,
тів, життів, сузір’їв, прислів’їв	обличчя — облич

2.Розподільчий диктант. Подані іменники поставте в родовому відмінку однини і запишіть їх у дві колонки: із закінченням -а; із закінченням -у.

146 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Гадяч, лікар, сніг, народ, тракторист, ранок, Херсон, вікно, гравій, гай, стіл, Париж, герой, сад, метр, ґрунт, вітер, Крим, пісок, кит, відмінок, ніс, героїзм, гарбуз, місце, рис, комп’ютер, Амур, січень, робітник, змагання, місце, сон, Дніпро, настрій, прізвище, жаль, горох, дощ.

3.У поданих реченнях розкрийте дужки, поставивши слова в потрібному відмінку однини чи множини. Зверніть увагу на закінчення.

1. Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало зелені (верба), (кущ) високої (осока) коло самого (камінь) в (вода), високий кущ (очерет) з кудлатими китицями, що закривав їх од (млин) (І. Нечуй-Левицький). 2. Нам треба (мир), як води й (повітря), як (хліб) й (сонце),— (мир) треба нам (М. Рильський). 3. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за (лиман) (Т. Шевченко). 4. Йшли вони крізь грози, йшли вони без (край) од (Дніпро) і Волги, (Дон)

і(Дунай) (В. Сосюра). 5. Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні (край), ні (кінець) (В. Симоненко). 6. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто (століття)! (Д. Павличко). 7. Баштан у нього великий, славний — людей повно раз у раз — і (городяни) і (селяни) (Марко Вовчок).

4.З наведених слів виберіть іменники ІІ відміни. Заповніть таблицю «Відмінювання іменників ІІ відміни».

Виробник, любов, ягня, ніч, Кавказ, старостат, сіль, повінь, мудрість, учитель, осінь, велич.

Відмінювання іменників ІІ відміни

Відмінок Слово № 1 Слово № 2 Слово № 3 Слово № 4

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

5.Прочитайте текст. Розкажіть про особливості кличного відмінку в українській мові.

Українська мова належить до тих слов’янських мов, що зберегли кличний відмінок, тоді як інші (російська, білоруська тощо) втратили його. Тож у нашій мові тепер, як і колись, сім

ІІ семестр. Самостійні частини мови	147

відмінків. Кличний відмінок у нас тривалий час перебував у становищі Попелюшки: його називали кличною формою, дозволяли при звертанні замість нього вживати іменники у формі відмінка називного.

Але всі борці за культуру рідної мови завжди обстоювали законні права цієї граматичної категорії, витіснення якої спричинило б зникнення ще однієї оригінальної, збереженої в віках риси. Адже в усіх народних піснях та інших фольклорних жанрах, у піснях літературного походження послідовно вживаний кличний відмінок: Ой не шуми луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Утворах українських письменників, у перекладах чужих авторів, відтворених пером найкращих українських майстрів, кличний відмінок посідає належне місце: «Весно, ох, довго ж на тебе чекати!» (І. Франко); «Маріє, не зрадь!..» (Леся Українка).

Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рідної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.

Умолитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш…»

Часом запитують, що робити з паралельними формами кличного відмінка князю — княже та Олегу — Олеже. Варіанти є або застарілими, або ще не цілком засвоєними мовою неологізмами, або ж діалектними утвореннями. Щодо згаданих слів можна сказати таке: форми княже, Олеже є архаїзмами і доречні у творах із життя минулих епох.

Не менш важливо правильно утворювати форми кличного відмінка.

Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -о:

Олено, сестро, Микито, країно (тверда група); -е, -є: земле, доле, душе, надіє (м’яка й мішана група); -ю: матусю, Галю (в основному пестливі іменники м’якої групи).

Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е. На -у закінчуються іменники твердої групи, власні імена на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи

зосновою на шиплячий (крім ж): батьку, Олегу, читачу, а також іменники діду, сину, тату. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, гаю.

На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Петре), частина іменників м’якої групи на -ець (хлопче, женче, шевче), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже).

Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е:

ноче, радосте, Аделе.

148Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Узвертаннях, що складаються з загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: панно Інно, друже Вікторе, тітко Ганно. У звертаннях, до складу яких уходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Ігорю Андрійовичу, Галино Пилипівно, Наталю Іванівно.

Кличний відмінок є не лише формою відтворення власне звертань у діалогічному мовленні, а й неабияким засобом посилення виразності в риторичних звертаннях (За О. Пономаревим).

6.Поставте іменники у кличному відмінку. Які з наведених форм звертань можуть використовуватися: в художньому; в розмовному; в офіційно-діловому; епістолярному стилі?

Пані вчителька, широкий степ, голубка Настя, пан Олексій, друг Максим, Любов Сергіївна, дід Тарас, буйний вітер, пан професор, бабуся Марина, подруга Марія, синя пташка, товариш, пан президент, сестра, добродій Андрій, колега Кирило Петрович, донечка, панна Ольга, Ганна Володимирівна, Юрій Михайлович.

Робота в групах. Складіть діалог, використавши кілька слів чи словосполучень з вправи. Відтворіть телефонну розмову: Між друзями.

Між начальником та підлеглим. Між двома колегами.

Між родичами.

Коментар учителя. Із уживанням кличної форми пов’язується ціла низка додаткових значень, відтінків, емоційних ознак, що створюють стилістичний тон усього тексту. Таке стилістичне забарвлення досягається не просто кличної формою, а єдністю

їїі лексичного значення слова, контекстом (Л. Мацько).

7.Розкрийте дужки, вживши іменники у формі кличного відмінка. Визначте стильову приналежність висловлювання. Яку стилістичну роль виконує кличний відмінок у поданих реченнях?

1.(Зося), (голубонька), як ти? 2. Як же ви, (дід), ворожите? 3. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились? 4. Мудрий і добрий (мельник), спасибі тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 5. Нащо це, (Андрій), малому голову туманити? (З тв. М. Стельмаха). 6. Здрастуйте, (панна Надія). 7. Прошу слова, (шановний пан голова). 8. Вибачте за запізнення, (пан викладач) (З посібника). 9. (Україна) моя, далі грозами свіжо пропахлі. Польова моя (мрійниця), (Крапля) у сонці з весла. Я віддам свою кров,

ІІ семестр. Самостійні частини мови	149

свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, Тополею в небо росла (А. Малишко).

IV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

До поданих чоловічих та жіночих імен доберіть імена по батькові. Складіть діалог, використовуючи утворені власні імена. Богдан, Юрій, Христина, Віктор, Анатолій, Ілля, Олекса,

Ганна, Ксенія, Ігор, Сава, Інга.

Запишіть українські прислів’я, додавши необхідні закінчення.

1.Хто кохає, той споко.. не має. 2. Зі сніг.. кожу.. не пошиєш.

3.Пішов за сім верств кисел.. їсти. 4. З коханою наговорився, як мед.. наївся. 5. Ранній гість до обід..

Урок № 95 ФОРМИ ІМЕННИКІВ ОРУДНОГО Й МІСЦЕВОГО ВІДМІНКІВ

З ПРИЙМЕННИКАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ РУХУ В ПРОСТОРІ. НАЗИВНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ЗІ СПОЛУЧНИКАМИ

ЯК, МОВ, НЕНАЧЕ, НЕМОВ

Мета: подати відомості про особливості вживання іменників орудного й місцевого відмінків з прийменниками на позначення руху в просторі, а також використання іменників називного відмінку зі сполучниками як, мов, неначе, немов; розвивати комунікативні вміння створювати діалоги, правильно й доцільно використовувати порівняльні звороти в мовленні; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до хлібу як символу життя та совісті.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок. Обладнання: копії текстів, схема «Морфологічний розбір імен-

ника».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

150 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1.Лінгвістичне спостереження. Утворіть місцевий та орудний відмінки від поданих слів. Як ви гадаєте, чи є між цими словосполученнями різниця у смислових відтінках? Складіть діалог з утвореними словосполученнями.

Летіти літак, їхати поїзд, мчати велосипед, їхати сани, добиратися коні, їхати бричка, пливти човен, дістатися тролейбус, їхати верблюд.

Коментар учителя. При неперехідних дієсловах зі значенням руху, переміщення формою орудного відмінка позначається засіб пересування. Значення засобу виражається іменниками, що позначають тварин, вид упряжки чи предмет, у який їх запрягають, а також іменниками, що позначають механічні засоби пересування.

Синонімічні орудному засобу прийменникові конструкції «на + іменник у місцевому відмінку» або «в + іменник у місцевому відмінку», які здебільшого вносять у структуру речення певну семантичну позначеність: відтінки перебування зверху або всередині предмета (М. Плющ).

2.Прочитайте речення. Знайдіть форми орудного відмінка, замініть їх на форми місцевого відмінка. Як змінилося речення?

1.Поїдемо поїздом.— Я могла б і машиною, але якщо ви хочете поїхати робочим, то я з вами,— погодилася Слава (М. Зарудний).

2.Їхали саньми із ярмарку (М. Рильський). 3. На села вони виїжджали газиком (М. Зарудний). 4. А ліс туди на плотах Дніпром литвини сплавляють (А. Головко).

3.Прочитайте речення. Знайдіть сполучники. Поміркуйте, які функції вони виконують в реченнях. Як називаються такі фігури у стилістиці?

1.Із вагонів посипалися люди, мов картопля із продертого мішка (П. Панч). 2. В материне відтале серце сіялись і сіялись Маркові слова, як під новий рік сіється в хаті жито-пшениця і всяка пашниця (М. Стельмах). 3. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, неначе збита крилами бджіл (М. Коцюбинський). 4. Дід усміхнувся сонцю Весь у полоні згадок. Тихо пливло минуле, Як голуба вода (Л. Талалай). 5. Стоїть дитина, на сирітку схожа… І до щоки хустинку приклада. І очі глибочезні, як вода (П. Гірник). 6. Неначе білі пави, пливуть хмарки у небі (М. Рильський). 7. Як сльоза, тече дорога сива По обличчю рідної землі

ІІ семестр. Самостійні частини мови	151

(М. Людкевич). 8. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав, неначе човен в синім морі то виринав, то потопав (Т. Шевченко). 9. Спливло життя, як листя за водою (Л. Костенко).

Коментар учителя. Порівняння — це тропеїчні фігури, в яких мовне зображення особи, предмета, явища чи дії пере-

дається через найхарактерніші ознаки, що є органічно властивими для інших: дівчина струнка, як тополя; волошки сині, як небо тощо.

Порівняння може мати таке граматичне вираження: порівняльний зворот зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито (За Л. Мацько).

4.Складіть речення з порівняльними сполучниковими зворотами, використовуючи наведені іменники. Складіть текст із цими порівняннями.

Калина, троянда, метелик, осінь, котик, вітер, тополя, сніжинка, день, уста, небо, ніч, зорі, лілея, мавка.

5. Розгляньте схему.

Схема морфологічного аналізу іменника

1.Слово в тексті.

2.Початкова форма (називний відмінок однини).

3.На яке питання відповідає.

4.Лексичне значення: назва загальна чи власна; назва істоти чи неістоти;

іменник з конкретним значенням (одиничний / збірний, речовинний / неречовинний) чи абстрактної семантики.

5.Рід.

6.Число.

7.Відміна.

8.Група (для іменників І-ої та ІІ-ої відміни).

9.Відмінок.

10.Спосіб творення. Особливості правопису.

11.Синтаксична роль у реченні.

6.Прочитайте. Що нового ви дізналися про хліб? Випишіть з поданого тексту іменники та зробіть їх морфологічний аналіз за схемою. Знайдіть порівняльні звороти зі сполучниками.

Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присут-

ністю, освятімося його терпким запахом, віддаймося пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на

152 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

сонце, паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та святий. Хай одвічно він буде на нашому столі. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьогодні і не на завтра — крізь усе життя (В. Сухомлинський).

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Використовуючи порівняльні звороти зі сполучниками, а також іменники орудного та місцевого відмінку з прикметниками на позначення руху, складіть твір-опис: «Найкраще місто України».

Урок № 96

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 19.

ОФІЦІЙНЕ І НЕОФІЦІЙНЕ, ПУБЛІЧНЕ І НЕПУБЛІЧНЕ МОВЛЕННЄВЕ СПІЛКУВАННЯ.

ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Мета: поглибити знання десятикласників про сутність мовленнєвого спілкування як важливої форми взаємодії людей, подати відомості про види невербальних засобів спілкування та особливості невербального спілкування в різних культурах; розвивати вміння учнів будувати висловлювання відповідно до виду спілкування; виховувати повагу до традицій інших етносів.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь. Обладнання: копії текстів, схема «Види мовленнєвого спілку-

вання», таблиця «Види невербальної комунікації», картки.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1.Дайте відповіді на питання.

Пригадайте, що таке спілкування? Які види спілкування ви знаєте?

ІІ семестр. Самостійні частини мови	153

2.З’ясуйте, про який вид спілкування йдеться.

Відбувається у формальних комунікативних ситуаціях. Відбувається між начальником і підлеглим. Відбувається між друзями.

Ювілейна промова. Відбувається на переговорах.

Відбувається під час листування. Відбувається за допомогою жестів.

Відбувається під час виступу перед великою аудиторією.

3.Розгляньте таблицю «Види мовленнєвого спілкування» та побудуйте лінгвістичну розповідь на її основі, охарактеризувавши кожен вид спілкування.

Види мовленнєвого спілкування

			СПІЛКУВАННЯ
За участю				За	мірою			За	мірою
мови			контрольованості					офіційності
Вербальне				Публічне				Офіційне
Невербальне				Непублічне				Неофіційне

Які мовні засоби використовують при офіційному / неофіційному мовленні?

Які мовні засоби використовують при публічному / непублічному мовленні?

ІV. Виконання системи практичних завдань

1. Коментар учителя.

Невербальна комунікація як своєрідна мова відчуттів є таким же продуктом суспільного розвитку, як і мова слів. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонація, паузи, поза і т. ін., які утворюють знакову систему, що доповнює і підсилює, а іноді й заміняє засоби вербальної комунікації — слова (З посібника).

Учені встановили, що позамовна комунікація (тобто поза мовця, його міміка, жести, відстань, яку він займає щодо співрозмовника та ін.) містить 80 % інформації, що нею обмінюються люди. Тож більша частина важливої інформації передається

154 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

не словами, не тим, що говориться, а тим, як це робиться (З посібника).

2.Складання висловлювань на запропоновані теми.

Група 1

Складіть діалог між продавцем і покупцем у магазині.

Група 2

Складіть діалог між двома колегами.

Група 3

Складіть доповідь на тему «Вибір професії».

3.Рольова гра. По черзі кожен учень виходить у центр класу, бере картку і мусить за допомогою міміки, жестів виразити певну ситуацію. Завдання решти класу — відгадати, що учень демонструє.

Радість; сум; подив; страх; привітання; згоду; невдоволення; заперечення; наказ вийти з класу; прохання підійти; прощання; нудьгу; знак, що все вийшло чудово.

Зробіть висновок, які засоби спілкування належать до невербальних?

Порівняйте свої міркування з табличними даними з наступної вправи.

4.Розгляньте таблицю. Розкажіть про різні види невербальної комунікації.

Види невербальної комунікації

	Оптико-кінетична	Жести, міміка, пантоміма, рухи тіла
	Паралінгвістична	Вокалізація, діапазон, тональність голосу
	Екстралінгвістична	Темп, пауза, плач, сміх, кашель тощо
		Система організації простору. Розрізняють
		4-ри територіальні зони при спілкуванні:
		інтимна зона (15–46 см) — зона найближ-
		чих людей;
	Проксеміка	особиста (46–120 см) — дружні зустрічі,
		прийоми, вечори;
		соціальна (120–360 см) — спілкування на
		роботі;
		громадська (понад 360 см) — виступ про-
		мовця, керівника
	Контакт очей	Візуальне спілкування

ІІ семестр. Самостійні частини мови	155

5. Коментар учителя.

Не тільки мовні, але й позамовні чинники відіграють велику роль у спілкуванні — це безперечний факт, який не потребує особливого доведення. А відмінності між позамовними традиціями та звичаями, які є важливими в процесі спілкування, у різних народів встановлюються різні, часом діаметрально протилежні. Спілкуючись із представниками інших народів та цивілізаційних груп, слід такі особливості неодмінно знати, аби не стати жертвою свого незнання.

6.Ознайомтеся з особливостями спілкування в різних народах. Перекажіть тексти. Порівняйте значення однакових систем невербальної комунікації у різних культурах.

Текст № 1

Укожного народу є свої особливості зачину розмови. Відомо, що в Англії з її особливим кліматом бесіда починалася традиційною фразою про погоду.

УЯпонії навіть ділову розмову починають беззмістовними балачками про погоду, про здоров’я, і лише після цього перейдуть до суті справи. Зачин ділового листа японця має приблизно такий зміст: «Тепер дмуть сильні вітри, але ми сподіваємося, що погана погода не вплине на Ваше здоров’я і не завадить нашим діловим контактам» (З посібника).

Текст № 2

Між особливостями спілкування, насамперед спілкування за допомогою жестів, на Заході — на Сході є чимало суттєвих відмінностей. Європеєць, спостерігаючи розмову двох арабів, може подумати, що один із них або глухий, або короткозорий, настільки близько вони зазвичай стоять. Панібратське поплескування по шиї для арабів є дуже образливим, особливо для чоловіків. Ображаються араби й тоді, коли після жарту чи дотепу простягають руку співрозмовникові, аби той ударив по ній долонею, а європейці й американці цього не знають і сприймають такий жест як прощальний. Коли араби дивуються вони плескають долонями, а не розводять руки. Араби кажуть «ні», підносячи голову (турки при цьому ще й клацають язиками), а щоб висловити цілковите заперечення, кусають ніготь на великому пальці правої руки і швидко викидають руку вперед. У Японії стиснутий кулак із відведеним великим пальцем — позначення наркомана, що курить опіум, а в Росії — що все гаразд. Якщо ви, опинившись у котрійсь із арабських країн, захочете прикликати до себе потрібну людину звичним жестом, тобто піднісши руку на рівень грудей долонею вгору і ворушачи пальцями в напрямку

156 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

до себе, то досягнете протилежного ефекту. Араб вирішить, що ви наполягаєте на його негайному уході. Сам він, щоб підкликати кого-небудь, перевертає руку долонею вниз і робить пальцями «риючі» рухи. Так само чинять у цьому випадку в Гонконзі, Японії, Китаї. Японець і не ворухнеться, побачивши, що хтось зі співвітчизників кличе його до себе вказівним пальцем, тому що цей жест у Японії звертають в бік тварин (З посібника).

Текст № 3

Відстань під час спілкування між мовцями теж є культурно значущою. Так, американці часто скаржаться, що араби підходять до них занадто близько при розмові; англійці, у свою чергу, вважають, що американці стоять заблизько до співбесідника, говорять надто голосно і не дивляться співбесіднику в вічі. Більшість європейців під час особистого спілкування стоять значно ближче один до одного, ніж це прийнято, наприклад, у японців, китайців, австралійців. У японців узагалі відстань між мовцями повинна бути не менше 1,5 метра. Тому пересічні носії японської культури можуть сприймати європейців як нахаб, а європейці японців — як холодних і бундючних людей.

Носії культур Південно-Східної Азії не дивляться у вічі співрозмовникові, оскільки в їхній культурі це є проявом неповаги до співбесідника. Не знаючи цієї особливості, європейці вважають азіатів хитрими і нечесними (Ф. Бацевич).

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Скласти діалог між колегами-лінгвістами на тему «Невербальна комунікація в різних народів».

Урок № 97 НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ. РІД ВІДМІНЮВАНИХ

І НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ. ОСОБЛИВОСТІ РОДУ ІМЕННИКІВ, НАЗВ ОСІБ ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ, ЗВАННЯМ ТОЩО. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІМЕННИКІВ СЕРЕДНЬОГО І СПІЛЬНОГО РОДУ. ІМЕННИКИ СЕРЕДНЬОГО РОДУ ЯК ЗАСІБ ІРОНІЇ І САТИРИ

Мета: подати знання про невідмінювані іменники як такі, що не мають категорії відміни та відмінкових форм, розширити відомості десятикласників про особливості роду назв осіб за професією, посадою, званням,

ІІ семестр. Самостійні частини мови	157

а також поглибити знання про стилістичні особливості іменників середнього і спільного роду; розвивати вміння визначати рід відмінюваних і невідмінюваних іменників, розрізняти іменники спільного роду, правильно використовувати іменники на позначення професій; виховувати інтерес до граматичних явищ української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Обладнання: тлумачний словник української мови.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1. Слово вчителя.

Визначення роду відмінюваних іменників, зазвичай, не становить труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів — гра, надія, конкурс, іній, жито, натхнення. Якщо ж рід не підказується закінченням, можливі помилки у визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіночого роду.

Слова аерозоль, нежить, псалтир, рояль, таріль, тунель, тюль, шампунь належать до чоловічого роду, іменники бандероль, барель, ваніль, вуаль, емаль, консоль, мігрень, папороть, розкіш — до жіночого.

Частина помилок у визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Але є також іменники, що різняться за родовою характеристикою у двох мовах.

Українська мова		Російська мова
криза		кризис
недуга		недуг
президія	Ж. р.	президиум	Ч. р.
теза		тезис
тополя		тополь
філія		филиал

158 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в обох мовах, але різняться за родовою характеристикою.

Українська мова		Російська мова
біль		боль
дріб		дробь
живопис	Ч. р.	живопись	Ж. р.
запис		запись
кір		корь

Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: жираф і жирафа,

зал і зала, мотузок і мотузка, спазм і спазма.

У творах красного письменства трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм: «По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б’ється До незвісних берегів» (І. Франко).

Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а відрізняються за значенням, тобто не належать до родових варіантів.

Це такі іменники, як:

Адрес (письмове вітання з нагоди видатної події) — адреса (місце проживання чи перебування), вольт (одиниця виміру напруги електричного струму) — вольта (тканина), жовтобрюх (змія) — жовтобрюха (пташка), кар’єр (місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня) — кар’єра (просування

вякій-небудь діяльності), пар (поле сівозміни) — пара (речовина

вгазоподібному стані) (За Г. Волкотруб).

2.Визначте рід поданих іменників, доберіть означення. За потреби скористайтеся словником.

Псалтир, рояль, біль, лосось, нежить, поступ, покуть, блакить, птах, дрож, фальш, діадема, караван, вуаль, візит, харч, кахель, ворс, мозоль, вольєр.

3.Перекладіть речення українською мовою. Порівняйте родові характеристики іменників в обох мовах.

1.Это моющее средство устраняет любую накипь. 2. Малейшее движение причиняет пациенту острую боль. 3. Различают сравнительную и превосходную степень прилагательных. 4. В их отношениях всегда была фальшь. 5. Простите, я не заметил предупреждающую надпись. 6. Детский шампунь поступил в продажу вчера (З посібника).

ІІ семестр. Самостійні частини мови	159

4. Коментар учителя.

Граматична традиція опису морфологічної структури української мови вирізняє з-поміж іменників так звані «невідмінювані» іменники. З цього випливає, що частина іменників позбавлена найважливішої категорійної морфологічної ознаки — належності до певної відміни і наявності відмінкової форми (І. Вихованець, К. Городенська).

Граматичні значення відмінків таких іменників у формах однини і множини виражаються синтаксично — за допомогою прийменників і різних відмінкових форм, узгоджених з цими незмінюваними іменниками, наприклад: Закуплені меблі розташовано

на чотирьох вантажних таксі (місц. відм. множини). До незмінюваних іменників належать такі слова:

1.Загальні назви, а також імена людей і власні географічні назви іншомовного походження, що закінчуються на голосні е (є), і (ї), о, у, ю, а (я), наприклад: кашне, фойє, калібрі, трюмо, рагу, Дюма, Золя, Гойя.

2.Українські, російські й іншомовні жіночі прізвища, що закінчуються на приголосний, та жіночі українські прізвища на -ко, -ло: Майя Усенок, Світлана Бондаренко (але Марко Вовчок

відмінюється, бо це псевдонім).

3.Російські прізвища на -ово, -аго, -их (-іх): Живаго, Чуткіх.

4.Складноскорочені слова ініціального утворення: ООН, МДУ,

КДПУ (але вуз, вузу, вузом).

Невідмінювані слова, що означають осіб чоловічої статі, належать до іменників чоловічого роду, а слова, що означають осіб жіночої статі,— до жіночого роду: військовий аташе, невтомний маестро, увійшла міс, мадам його гляділа дбало. Невідмінювані слова, що означають тварин, належать до чоловічого роду. Коли ж маємо на увазі самиць, вказані слова належать до жіночого роду. Невідмінювані слова, що означають назви неживих предметів, належать до іменників середнього роду: залізничне депо.

Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція) (З посібника).

5.Знайдіть серед словосполучень невідмінювані іменники та визначте їх рід.

Шовкове кашне, шовкове простирадло, широке шосе, широка дорога, службове приміщення, службове купе, строкатий какаду, строкатий поні, Генріх Гейне, маленький песик, маленький колібрі, маленьке депо, шимпанзе годувала своїх дітей, Катерина

160 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Валик, алое, кенгуру несла кенгурят, шимпанзе сидів тихо, гарне трюмо, Ілона Костенко, смачне рагу.

6.Поставте замість крапок пропущені букви.

1. Стар.. портьє позіха істерично, наче віслюк (М. Коцюбинський). 2. Вона справила собі син.. галіфе й червоні чоботи (В. Сосюра). 3. Того ж вечора «ТСН» переда.., що на Прорізній

звогнепальної зброї убито бізнесмена (В. Шкляр). 4. Міс Стівенс знову запізни.. (З посібника).

7.Коментар учителя.

Чимало іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад: адвокат, гід, маркетолог, мер, міністр, прокурор, хірург, педіатр. Ці слова вживаються для позначення

ічоловіків, і жінок: Нараду провела декан факультету Мулинська О. І.

Немає відповідників жіночого роду у всіх складних назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, статист- дослідник.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка, лікар — лікарка, льотчик — льотчиця, перекладач — перекладачка. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі в художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду: Велесова М. Р. отримала диплом викладача біології.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к (а) не відповідають нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, редакторка, дикторка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.

Вукраїнській мові поширені назви осіб, які мають значення подвійного роду. Іменники на -а виступають як слова чоловічого

іжіночого роду залежно від статі особи, яку вони називають:

бідолаха, сирота.

До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало, доробало, ледащо, базікало, сонько. У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) — велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спільного роду використовуються в розмовно-побутовому мовленні (За Г. Волкотруб).

ІІ семестр. Самостійні частини мови	161

8.До поданих іменників чоловічого роду, де можливо, доберіть іменники жіночого роду і навпаки.

Доповідач, вихователь, художник, керівник гуртка, інструкторка, лауреатка, кравець, поет, машиніст, медсестра, завідуючий лабораторією, перукар, міліціонер, мер, абітурієнт, ворожка, старший лаборант.

9.Визначте стилістичні функції виділених назв осіб.

1. Одне слово, поїхали голова з головихою «Победою» з Сокальського району в місто Горький до мами на пироги (Остап Вишня).

2.Наша редактриса вирішила, що в колективі слід мати хоча б одного представника дужої статі (С. Ципін). 3. Вона, біологічка,

не змогла мені відповісти (В. Сосюра). 4. Дзвінок задзеленчав, ледве я кинув на парту портфель, а класна керівничка уже шикувала нас та вела на лінійку старшокласників (В. Дрозд). 5. Хто б міг подумати, що цей пересмішник, баляндрасник і задавака якимсь дивом стільки наткав у собі людяності (М. Стельмах).

Коментар учителя. Певні стилістичні функції пов’язані з іменниками «спільного» роду, які визначаються щодо цієї категорії в контексті. Частина їх є нейтральними назвами (листоноша, сирота), деякі характеризуються позитивно-співчутливими відтінками (бідолаха), але більшість має негативне забарвлення:

базіка, волоцюга, приблуда, плакса тощо. Залежно від семантикостилістичних якостей такі іменники використовуються для вияву доброзичливості й співчуття або (частіше) як засіб негативної, зневажливої характеристики.

Оскільки середній рід характерний для назв малих істот, він часто використовується при створенні негативних характеристик малих душею, дрібних, мерзенних людей. Підкреслено негативного (іронічного, сатиричного) забарвлення набувають форми середнього роду, коли вони контрастують з одночасно застосовуваними до тієї самої особи категоріями чоловічого або жіночого роду: «Насилу виліз пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі як осокою попрорізувані, а пика та червона, як новий п’ятак, аж блищить» (О. Стороженко) (За О. Пономаревим).

10. Визначте іменники спільного та середнього роду та вкажіть їх стилістичну функцію.

1. Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там робиться,— приходжу: Старшина пузата, Стоїть рядом: сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері Косо поглядало (Т. Шевченко). 2. Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені робити не хоче! (Марко Вовчок). 3. Тяжко мені