- •Загальна психологія лекції
- •1.1.1. Відмінність життєвої психології від наукової
- •1.1.2. Фундаментальні проблеми психології
- •1.1.3. Методи психологічних досліджень
- •1.1.4. Галузі психології
- •1.1.5. Загальні етапи розвитку психології
- •1.1.6. Головні напрямки розвитку психології
- •1.2.1. Розвиток поглядів на фізиологічну основу психіки
- •1.2.2. Будова нервової системи
- •1.3.1. Виникнення психіки
- •1.4. Психіка людини.
- •2.1. Особистість
- •2.2. Потреби і мотиви
- •Потреба
- •3.1. Відчуття та сприймання
- •3.1.1. Класифікація відчуттів.
- •3.1.3. Закономірності відчуттів
- •3.3. Пам*ять
- •3.3.1. Класифікація видів пам*яті
- •Ф-ї памяті
- •Індивідуальні особливості мислення
- •3.4.6. Мислення та мова і мовлення
- •3.5. Уява – пихічний пізнавальний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв*язків між відомими образами та знаннями.
- •3.5.1. Функції уяви
- •3.5.2. Види уяви
- •3.6.1. Види уваги
- •3.6.3. Якості уваги
- •4.1. Емоції та почуття
- •Емоції – це психічний процес відображення безпосереднього пристрасного переживання життєвого сенсу явищ та ситуацій як відношення їх об*єктивних потреб до потреб організму (суб*єкта)
- •4.1.1. Психічні стани людини
- •4.2. Види почуттів
- •Воля – це свідома самоорганізація, саморегуляція і самоустановка своєї діяльності та поведінки, що спрямована на подолання труднощів при досягненні цілі. Це уміння володіти і керувати собою. .
- •4.3.2. Класифікація вольових якостей
- •4.3.6. Виховання волі
- •5.1. Темперамент.
- •5.2 Характер
- •5.3. Здібності
2.1. Особистість
Головною категорією психіки людини є, навіть, не категорія “ПСИХІКА”, а категорія “ОСОБИСТІСТЬ ”, тому що власне особистість і є носієм психіки, її виразником.
ОСОБИСТІСТЬ – це все розмаїття психічних проявів людини, що визначають єдність та безперервність її поведінки і переживань в тому вигляді, як це розмаїття сприймається самою особистістю, і іншими людьми.
Таким чином: з точки зору самої людини, особистість це її стійкі якості, що породжують у неї відчуття ідентичності (“моє”), єдності (думки, почуття, поведінка – це все частина мене самого) і унікальності (“Я”). З точки зору інших людей: ОСОБИСТІСТЬ – це сукупність психічних якостей, що відрізняють людей одне від одного.
Найпопулярнішими серед теорій є:
ПСИХОДИНАМІЧНІ ТЕОРІЇ. Підвалини цих теорій були закладені австрійським психіатром З.Фрейдом та розвинуті його послідовниками – А.Адлером, К.Юнгом, Е.Фромом та ін. Головна задача цих теорій – вивчення рушійних сил особистості, на підставі яких формується її активність. Цей напрям опирається на ідею про те, що глибинною вадою поведінки особистості є неусвідомлювані мотиви. У З.Фрейда це інстинкти, у К.Юнга – неусвідомлений особистісний та суспільний досвід (колективне несвідоме), у Е.Фрома екзистенційні потреби та т.ін. Тобто, в цих теоріях визнається особлива роль НЕСВІДОМОГО, яке головним чином і зумовлює несвідому поведінку особистості.
БІХЕВІОРИСТИЧНІ ТЕОРІЇ. Біхевіоризм відштовхується від ідеї, що ПОВЕДІНКА людини є наслідком безперервної взаємодії між особистістю та її оточенням. Точніше кажучи, біхевіористи звертають увагу на те, що умови оточення людини формують її поведінку через навчання, а поведінка особистості, в свою чергу, формує її оточення. Тобто, людина і ситуація, в якій вона знаходиться, обопільно впливають одне на одного. Тому, щоб прогнозувати поведінку індивіда, треба знати як його характеристики взаємодіють з характеристиками оточення. Цим і повинна займатись, як вважають біхевіористи, психологія особистості.
ГУМАНІСТИЧНІ ТЕОРІЇ. Послідовники цього напряму не дискутують відносно впливу біологічних характеристик та оточення людини на її поведінку, а підкреслюють власну роль людини в визначенні своєї долі. В своїй концепції вони опираються на такі принципи: 1) особистість потрібно зрозуміти, відштовхуючись від її власного погляду на світ, її самосприймання та її самооцінки; 2) приоритетним напрямом дослідження особистості є її вибір, творчість та самоактуалізація, тобто все те, що вона робить сама; робити ставку на її саморозвиток; 3) методи вивчення особистості не повинні бути нейтральними до неї і тому дослідник повинен рахуватись з ціннісними критеріями їх використання; 4) мета психології – зрозуміти людину, а не прогнозувати і контролювати її поведінку.
КОГНІТИВНІ ТЕОРІЇ. Майже усі сучасні психологи, незалежно від їх філософських уподобань, визнають, що особистісні відмінності є також наслідком того, як індивідуми репрезентують інформацію, що надходить до них. Такі репрезентації звуться когнітивними структурами або схемами. При цьому одні з цих структур використовуються індивідами за для інтерпретації себе та свого оточення, а інші допомагають людині сприймати, організовувати та зберігати інформацію.