2. Робота з першоджерелами:

• Конституцією України, Р. ІІІ – ХІІІ;

• Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» від 3 липня 1991 року із змінами на 2001 р.;

• Закон України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року із змінами на 12 вересня 2002 року;

• Закон України « Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року із змінами від 22 лютого 2000 року;

• Закон України «Про вибори народних депутатів» від 25 березня 2004 р. із змінами та доповненнями станом на 1березня 2006р.;

• Закон України « Про Уповноваженого Верховної Ради України» від 23 грудня 1997 року із змінами на 18 квітня 2000 р..

За статтею 5 Конституції України держава, а звідси і влада , має право на реалізацію лише певних делегованих народом функцій. Але на цьому і закінчується народне волевиявлення, оскільки контрольних функцій за його здійсненням з боку народу, Конституція не передбачає.

А доки влада не буде підконтрольною народові, вона ніколи не буде відповідальною перед ним, отже і обмеження влади конституцією залишається побажанням. Згідно статті 5 Конституції України воля народу виявляється передусім у рішеннях виборчого корпусу (виборах, референдумах), який у сучасних умовах не може бути обмежений за соціальною ознакою. А це означає, що формування органів, які виражають волю народу, нації повинно здійснюватися на принципах загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування ( ст. 69, 71).

Завдяки всеукраїнському референдуму народ має право виносити на всенародне голосування будь - яке питання, що становить предмет референдуму згідно зі ст..72, ч. 2 ст. 85 та ч. 6 ст. 106 Конституції України та Законом України « Про всеукраїнський і місцевий референдум».

Ст. 5 Конституції України визначає дві форми наро­дного волевиявлення - безпосередня (пряма) і представницька демо­кратія. Безпосередня демократія пов'язана зі здійснюва­ним через різні форми прямим волевиявленням народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України.

Джерелами інституту виборчого права є:

1. Конституція України.

2. Закони України - «Про вибори народних депутатів України» від 1 жовтня 2006р.; «Про вибори Президен­та України» (в редакції Закону від 18 березня 2004 р.); «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, сели­щних, міських голів» від 6 квітня 2005р.

Однією з найважливіших складових конституційного права є питання організації і здійснення державної влади.

Дбаючи про демократичні принципи легітимізації державної влади, Україна ще до проголошення своєї незалежності прагнула вирішити це питання, прийнявши відповідні нормативно – правові акти. Першорядного значення серед них набула Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1991 р., у якому висловлювалося прагнення зміцнити державну владу законним шляхом, виходячи з належності її українському народові. У розділі ІІ Декларації проголошено, що лише народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Наступним етапом у цьому процесі було прийняття Верховною Радою УРСР на основі здійснення Декларації постанови Верховної Ради Української РСР та Акта про проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Легітимність існуючої системи органів державної влади в умовах після проголошення незалежності було вирішено Законом України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року.

У процесі легітимізації державної влади приоритетним вважається рішення всеукраїнського референдуму від 1 грудня 1991 року про незалежність України.

Заключним етапом легітимізації державної влади в Україні стала нова Конституція України, яку було прийнято 28 червня 1996 року, внаслідок чого було створено правовий фундамент закріплення державної влади в Україні її народом.

У Конституції було законодавчо закріплено єдине джерело державної влади в Україні, яким згідно зі ст.. 5 Конституції визнано лише народ. Народу надано право визначати конституційний лад в Україні.

• Закріплення загального призначення цих органів як засобу, інструменту реалізації народовладдя, народного суверенітету ( ст. 5);

• Встановлює основні принципи їх організації і діяльності ( поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (ст. 5, 6, 19);

• Розмежовує повноваження загальнодержавних і місцевих органів ( ст.. 116,119);

• Встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд ( розділи 4, 5, 6, 12).

Наука конституційного права виділяє такі ознаки органу держави:

а) конституційно – правовий статус; б) особливості його формування; в) характер державно – владних повноважень; г) специфіка взаємовідносин різних державних органів і структур громадянського суспільства.

Побудована за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається перед усім із органів трьох видів: органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Кожний з цих видів є підсистемою єдиної системи державних органів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні – парламент – Верховна Рада України. Він є представницьким органом., тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

До складу Верховної Ради входять два органи, які мають особливий правовий статус – Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Згідно з Законом України « Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року , вона є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою , підпорядкований і підзвітний їй.

Закон України « Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року він є органом, який на постійній основі здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах своєї юрисдикції.

До виконавчих органів державної влади України належать: вищий орган у системі органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві адміністрації на відповідній території. В сукупності вони складають єдину систему органів виконавчої влади.

За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції ( Кабінет Міністрів України), і органи спеціальної компетенції ( міністерства).

До судової влади відносяться Верховний Суд України ,вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності вони складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального та арбітражного судочинства.

Поряд з органами державної влади, згідно з Конституцією України та законами України існують і інші державні органи .

3. Заповнення таблиць:

• Порівняйте «Депутатське звернення» та «Депутатський запит»:

Критерії	Депутатське звернення	Депутатський запит
1. Поняття 2. Критерії 3.НПА 4. Яким чи­ном вно­ситься? 5.Порядок надання відповіді