Список літератури:

1. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верхо­вною Радою України 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 38. - Ст. 502.

2. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. - К.: Україна, 1991.-8 с

3. Декларація прав національностей України: Прийнята Верхо­вною Радою України 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 799

4. Закон України «Про ви­бори Президента України» в редакції закону від 18 березня 2004 р.,

5. Закон України « Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.,

6. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997

7. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІУ - К.: Атіка, 2006. - 64 с

8. Конституційне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко. О.Ф. Фрицький, О.В. Городецький та ін.; За ред. проф. В.Ф. Погорілка. -3-тє вид. - К.: Наукова думка, 2002.

9. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К., 2000р.

10. Основи конституційного права України: Підручник / Авт. Кол.: А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков (кер.) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. - Стер. вид. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Практичне заняття № 7

Тема: Конституційні основи судової влади і прокуратури в України.

План

1. Поточна перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріалу за темою: «Конституційні основи судової влади і прокуратури в України».

2. Робота з першоджерелами: Конституцією України, Закон України « Про Конституційний Суд» від 16 жовтня 1996 року із змінами на 1997 р., Закон України « Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р., Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року із змінами на1997 р.

3. Заповнення таблиць;

4. Тестовий контроль;

5. Вирішення задач.

1. Поточна перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріалу за темою: «Конституційні основи судової влади і прокуратури в України».

1. Розгляньте поняття і принципи правосуддя в Україні.

2. Дайте загальну характеристику конституційної юрисдикції в Україні.

3. Які суди утворюють судову систему України ?

4. Охарактеризуйте систему судів загальної юрисдикції.

5. Порівняйте повноваження загальних судів різних рівнів.

6. Які, на Вашу думку, існують місцеві суди в Україні?

7. Який порядок утворення і функціонування апеляційних судів в Україні?

8. В чому, на Вашу думку, сутність вищих судів України?

9. Охарактеризуйте Верховний Суд України?

10. Що слід розуміти під третейськими судами в Україні?

11. Який порядок формування Конституційного Суду України передбачений чинним законодавством ?

12. Які повноваження має Конституційний Суд

2. Робота з першоджерелами: Конституцією України, Закон України « Про Конституційний Суд» від 16 жовтня 1996 року із змінами на 1997 р., Закон України « Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р., Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року із змінами на1997 р.

Відповідно до статей 8 і 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина гаранту­ються і захищаються судом.

Роль і місце суду в системі органів державної влади ви­значається основним завданням — охорона і за­хист від імені держави їх прав і свобод від свавілля як з боку держави, її органів та посадових осіб, так і громадян.

Конституція України проголошує як основне завдання та функцію суду — захист невід'ємних прав людини і громадя­нина (частина третя ст. 8, частини перша, четверта ст. 55 та частина перша ст. 124).

Згідно з конституційним принципом розподілу держав­ної влади однією з її гілок є судова влада, яка по­кликана здій­снювати правосуддя в Україні.

Це положення дістало конституційне правове закріплен­ня у розділі VIII Основного Закону "Право­суддя".

Більш детально засади організації судової влади та засади здійснення правосуддя в Україні визначено в Законі України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р., який вступив в силу 1 червня 2002 року.

Відповідно до засад організації судової влади в Україні, судова влада реалізується шляхом здійс­нення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримі­нального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції та Конститу­цій­ним Судом України. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Консти­туцією та за­конами України прав і свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридич­них осіб, інтересів суспільства і держави.

Судову систему України становлять суди загальної юрис­дикції та Конституційний Суд України.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і на­родними засіда­телями, у випадках, передбачених процесуальним законом, також судом присяжних.

Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а та­кож в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суд­дів відповідно до закону. Справи в порядку повторної каса­ції розглядаються складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії) Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здій­сненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності й незалежності суддів визнача­ються ст. 125 Конституції України та іншими законами.

Недоторканність суддів гарантується Конституцією, За­коном України "Про статус суддів" та іншими законами.

На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних зі здій­сненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які при­значаються на посаду судді вперше (ст. 126 Конституції).

До закінчення цих строків вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3—9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України, тобто судді звільняють­ся з посади ор­ганом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати свої повноваження; пору­шення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним ви­роком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Закон України "Про судоустрій України" окремо визна­чає статус судів загальної юрисдикції. Зо­крема, визначаються види цих судів. Відповідно до частини першої ст. 125 Конс­титуції Укра­їни система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

• місцеві суди;

• апеляційні суди, Апеляційний суд України;

• вищі спеціалізовані суди;

• Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України. Ви­щими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Відповідно до ст. 125 Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загаль­них судів і здійснюють правосуддя у Збройних Си­лах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізо­вані.

Згідно з Законом вищими судовими органами спеціалі­зованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий) адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі] спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому Законом.

Закон визначає також статус Верховного Суду Укроїш який здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України: розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсуд­ності процесуальним законом; переглядає у порядку повторної касації усі інші справи, роз­глянуті судами загальної юрисдик­ції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами-дає судам роз'яснення з питань застосування зако­нодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає не чинними роз'яснення пленуму вищого спеціалізованого суду; дає висновок щодо на­явності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Пре­зидент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подан­ня про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; звертається до Конституцій­ного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; здійс­нює інші повноваження, передбачені законом.

Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

Стаття 147 Конституції України визначає сутність Конс­титуційного Суду України та його призна­чення.

Конституційний Суд України визначається як єдиний ор­ган конституційної юрисдикції.

Призначення цього органу полягає в такому:

• вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України;

• давати офіційне тлумачення Конституції України та за­конів України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України (частина двадцять друга ст. 106), Верховна Рада України (частина двадцять шос­та ст. 86) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (частина друга ст. 148).

Прокуратура є державним орга­ном, який не належить до жодної з гілок влади в Україні — законодавчої, виконавчої і судової. Проте найбільшою мірою діяльність цього органу пов'язана саме с судовою владою.

Правовий статус прокуратури визначається Конституцією України (розділ VII, статті 121—122), Зако­ном "Про прокура­туру" від 15 листопада 1991 року та іншими законами.

Від­повідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено здійснення таких функцій:

• підтримання державного обвинувачення в суді. Проку­рор, який бере участь у розгляді справ у судах, не здійснює на­гляду за діяльністю суду. Додержуючись принципу незалеж­ності суддів і підкорення їх тільки закону, він сприяє виконан­ню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ. Під­тримуючи державне обвинувачення прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої мірку­вання щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсуд­ному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

• нагляд за додержанням законів органами, які прово­дять оперативно-розшукову діяльність, діз­нання, досудового слідства, до складу яких належать органи, визначені в За­коні "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року: Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки Укра­їни, Прикордонні війська України, управління державної охорони, органи державної податкової служби органи і уста­нови Державного департаменту з питань виконання покарань, розвідувального органу Мініс­терств а оборони України.

У свою чергу, органами дізнання згідно зі ст. 101 Кримі­нального кодексу України є: міліція; подат­кова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальни­ки військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профі­лакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далеко­му плаванні.

До органів досудового слідства, згідно зі статтею 102 Кримінально-процесуального кодексу Укра­їни, належать: слідчі прокуратури, слідчі органи Міністерства внутрішніх справ, слідчі податкової мі­ліції, слідчі органів Служби без­пеки України.

Відповідно до ст. 122 Конституції України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призна­чається на посаду за згодою Верховної Ради України на підставі п. 25 ст. 85 та п. 11 ст. 106 Конституції України та звільняється з посади Президентом України без згоди на це парламенту.

У свою чергу, Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслід­ком його відставку з посади.