Питання 8. Економіко-соціальних небезпек

8.1. Бідність - причини, концепції, прожитковий рівень

Бідність - характеристика економічного стану індивіда або соціальної групи, при якому вони не можуть задовольнити певний круг мінімальних потреб, необхідних для життя, збереження працездатності, продовження роду.

Причини виникнення бідності

Бідність є наслідком різноманітних і взаємозв'язаних причин, які об'єднують в наступні групи :

- економічні (безробіття, низька заробітна плата, низька продуктивність праці, не конкурентоспроможність галузі)

- соціально-медичні (інвалідність, старість, високий рівень захворюваності);

- демографічні (неповна сім'я, велика кількість утриманців в сім'ї);

- соціально-економічні (низький рівень соціальних гарантій)

- освітньо-кваліфікаційні (низький рівень освіти, недостатня професійна підготовка);

- політичні (військові конфлікти, вимушена міграція);

- регіонально-демографічні (нерівномірний розвиток регіонів)

У світовій практиці виділяються три основні концепції безпеки :

- абсолютна

- відносна

- суб'єктивна

Абсолютна - вона пов'язана з поняттям риси бідності - це рівень доходу, що розташовується, валового доходу або споживання, що розташовується, нижче якого людина вважається бідною. Абсолютна бідність часто вимірюється як кількість людей, рівень споживання або доходу нижчі риси бідності. Всесвітній банк в якості порогу абсолютної бідності задає існування менш ніж 1,25$ в день.

Відносна бідність наводиться в протиставлення абсолютної бідності. Заходи відносної бідності виставляють відносну рису бідності і застосовують до неї доходи населення. У разі, коли реальні доходи усього населення ростуть, а їх розподіл не міняється, відносна бідність залишається колишньою. Таким чином, концепція відносної бідності є складовою концепцією нерівності. У країнах Європи межа відносної бідності відповідає 50% на здатність купувати товари, необхідні для задоволення основних потреб. Суб'єктивна оцінка бідності - це концепція бідності, що ґрунтується на думці, що тільки сам індивід може визначати, чи бідний він.

Заходи і механізми зниження бідності :

- створення умов для зростання виробництва відповідно, тим самим для задоволення грошових доходів населення

- підтримка мікроекономічної стабільності

- проведення антиінфляційної політики

- встановлення мінімального розміру оплати праці

- розробка соціальних програм і механізмів їх реалізації

Поняття бідності є відносним. ООН оцінює рівень життя в 160-ти державах світу (всього 217) бідними. На Україні, на межі бідності перебуває близько 80% населення.

Смертність на Україні перевищує народжуваність, падає тривалість життя. Ми вийшли у світові лідери по захворюваності туберкульозом, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни.

На Україні найвищий рівень експлуатації найнятих робітників в Європі. Доля зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, складає 6,3%, а в Європейських країнах більше 30%.

У нас існує таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, доля зарплати середня ≈ 300$, в Польщі 1360$, Чехії 1450$, Литві 930$.

Якщо в країнах ЄС відношення доходів 10% найбільш багатих людей до доходів 10% найбідніших людей складає 5: 1 - 7: 1, та на Україні офіційно 40: 1.

У цих умовах основою впливу керівників на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану роботу, боязнь за майбутнє дітей.

Людей легко зомбують через ЗМІ.

Багато хто психологічно стає рабами. Вони настільки звикли до бідності і влади, що боятися змін і не бачать необхідності в зміні влади.