В

Приклад

итрати на утримання дорослого стада курей за рік склали 81520 грн. Отримано за рік 540 тис. шт. яєць. Вартість пташиного посліду, виходячи з нормативно-розрахун­кових витрат на його заготівлю, становить 4300 грн. Фактична собівартість 1 тис. шт. яєць дорівнює 143 грн. [(81520 грн – 4300 грн) : 540].

По молодняку всіх видів птиці обчислюється собівартість приросту живої маси і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняка (за вирахуванням вартості побічної продукції) поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняка птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за цінами реалізації.

Собівартість 1 ц живої маси молодняка птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц живої маси молодняка великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняка птиці. По інкубації можливе незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, закладених на інкубацію, після 10 грудня звітного року розглядаються як незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та на фактичний період їх інкубації в днях.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості у незавершене виробництво на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови добового молодняка птиці.

Калькулювання собівартості продукції рибництва. Собівар­тість товарної риби, що вирощується господарством у ставках та інших водоймах, складається з витрат на зариблення (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах з повним рибним господарством (включаючи риборозведення) собівартість 1 тис. мальків визначається шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, які перебувають протягом року у маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків.

Собівартість 1 ц цьоголіток обчислюється діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів одержаної продукції (при цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів).

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як затрати в незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків включають вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації.

Собівартість 1 ц товарної риби визначається шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість центнерів одержаної товарної риби

Калькулювання собівартості продукції бджільництва. У бджільництві калькулюється собівартість меду, воску, нових сімей бджіл (роїв), плідних маток на продаж, маточне молочко, соторамка (приріст). При калькулюванні собівартості продукції бджільництва враховується виробничий напрямок цієї галузі: медовий, медово-запилювальний, бджолорозплідницький, запилювальний. Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напрямку є розмежування витрат, що відносяться на одержану продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами. Зокрема, на запилювальні культури відносяться 20—40% витрат, врахованих по бджільництву, а по плодо-ягідних насадженнях, насінниках конюшини і люцерни — 40—60%. Проценти розподілу витрат бджільництва встановлюються з урахуванням розміру площ запилювальних культур та їх урожайності. У бджільництві запилювального напрямку всі витрати відносяться на собівартість запилених культур, що вирощуються в теп­лицях і парниках. Одержана продукція (мед, віск тощо) в цьому випадку вважається побічною. Її оцінюють за цінами реалізації і на цю вартість зменшують суму витрат, що підлягає списанню на запилені культури.

У валовий вихід меду в бджільництві включається весь товарний мед, а також мед, залишений у вуликах для зимового підгодовування бджіл. Калькулюється валовий вихід меду. Кількість меду, що залишилася у вуликах, визначає пасічник за участю зоотехніка. Шляхом розрахунку його додають до кількості меду, зданого на склад. Вартість меду, залишеного у вуликах, вважається незавершеним виробництвом у бджільництві, що переходить на наступний рік.

Собівартість окремих видів продукції бджільництва обчислюють шляхом розподілу суми витрат за видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість приросту кількості сот визначається за собівартіс­тю топленого кондиційного воску. При цьому гніздовий сот розміром 435 × 300 мм відповідає 140 г, розміром 435 × 230 мм — 110 г, магазинний сот розміром 435 × 145 мм — 70 г воску.

Нові бджолині сім’ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду. Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджільництва складається калькуляційний розрахунок.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат виробництва у сільському господарстві

Зміст операції	Д	К
Рослинництво
Списані на виробництво продукції матеріальні витрати	23/1	20, 22
Віднесено витрати бджільництва із запилення культур, вартість вивезеного в поле гною	23/1	23/2
Віднесена на витрати вартість послуг допоміжних виробництв	23/1	23/3
Віднесені на виробництво витрати на оплату праці працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва	23/1	66
Нараховані відрахування на соціальні заходи	23/1	65
Віднесені на витрати рослинництва загальновироб­ничі витрати	23/1	91/1
Оприбутковано з виробництва насіння, корми	208	23/1
Оприбутковано з виробництва готову продукцію (за плановою собівартістю)	271	23/1
Списана вартість зеленого корму, згодованого продуктивним тваринам і робочій худобі на випасі	23/2	23/1
Списані наприкінці року калькуляційні різниці на продукцію рослинництва (різниця між фактичною та плановою собівартістю продукції)	208, 23/2, 271	23/1
Тваринництво
Списані на виробництво продукції матеріальні витрати	23/2	20, 22
Списані витрати на утримання пасовищ	23/2	23/3
Віднесена на витрати вартість послуг допоміжних виробництв	23/2	23/3
Віднесені на виробництво витрати на оплату праці працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва	23/2	66
Нараховані відрахування на соціальні заходи	23/2	65
Віднесені на витрати тваринництва загальновироб­ничі витрати	23/2	91/2
Списана вартість вивезеного в поле гною	23/1	23/2
Оприбуткований приплід і приріст живої маси	21	23/2
Списана частина витрат бджільництва для рослинництва (запилення)	23/1	23/2
Оприбуткована продукція тваринництва	272	23/2
Коригування наприкінці року різниці між плановою та фактичною собівартістю продукції	21, 23/1, 272	23/2
Рослинництво і тваринництво
Списується планова собівартість реалізованої продукції	901	27
Коригування наприкінці року різниці між плановою та фактичною собівартістю реалізованої продукції	901	27
Відображені доходи — відпускна вартість реалізованої продукції	361	701
Нараховують податок на додану вартість та акцизний збір	701	641
Собівартість реалізованої продукції списують на фінансові результати (наприкінці року)	791	901
Списують доходи від реалізації продукції (наприкінці року)	701	791

Коригування планової собівартості продукції тваринництва до фактичної собівартості в кінці року

Як уже зазначалося, продукція тваринництва протягом року обліковується за плановою собівартістю. За плановою собівартістю одержана протягом року продукція тваринництва в бухгалтерському обліку відображається по кредиту рахунку 232 «Тваринництво» і дебету рахунків:

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (на планову собівартість продукції тваринництва);

21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» (на планову собівар­тість одержаного приплоду тварин, приросту живої ваги).

В кінці року після складання звітних калькуляцій визначається різниця між плановою і фактичною собівартістю продукції тваринництва — економія чи перевитрата.

На суму одержаної економії по тому чи іншому виду продукції тваринництва роблять від’ємний запис (способом «червоного сторно»), на суму перевитрати — доповнюючий запис.

У бухгалтерському обліку при списанні калькуляційних різниць роблять запис по кредиту рахунку 232 «Тваринництво» і дебету рахунків (залежно від напрямків використання продукції тваринництва):

21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» (на суму різниці, що відноситься до вартості приплоду, приросту живої маси і живої маси);

232 «Тваринництво» (на суму різниці, що відноситься до вартості молока, використаного на випоювання телят і поросят);

90 «Собівартість реалізації» (на суму різниці, що відноситься до реалізованої продукції);

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (на суму різниці, що відноситься до залишку продукції тваринництва на кінець року).

Після списання калькуляційних різниць на рахунку 232 «Тваринництво» можуть залишатися тільки витрати у незавершене виробництво в окремих галузях (у птахівництві — незакінчена інкубація яєць, у рибництві — собівартість цьоголіток у зимувальних ставках, у бджільництві — собівартість меду, що залишився у вуликах для підгодівлі бджіл у зимовий період).