2.2. Облік реалізації товарів Методи оцінки вибуття товарів

Згідно з П(С)БУ 9 «За­паси» підприємство має право самостійно обирати один з методів оцінки списання запасів, у тому числі товарів у разі їх вибуття:

• ідентифікованої собівартості одиниці запасу;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• ціни продажу (для роздрібних підприємств).

Для всіх одиниць товарів, які мають однакове призначення і рівні умови використання, застосовується лише один з наведених методів. Однак підприємство одночасно для різних товарів може використовувати різні методи оцінки вибуття. Так, для товарів, які мають високу вартість, воно може застосовувати метод ідентифікованої собівартості одиниці запасу, для інших товарів — метод середньозваженої собівартості тощо.

Кожен має певні переваги і недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості певної одиниці запасів (товарів) вимагає постійної інформації про кількість реалізованих одиниць товарів і їх залишку на кінець звітного періоду.

Метод середньозваженої собівартості товарів дає більш об’єк­тивну оцінку наявності і руху товарів, проте не забезпечує достатнього контролю за правильністю їх списання у разі їх вибуття (реалізації).

При застосуванні методу ФІФО в оцінці вибуття товарів вартість їх кінцевих залишків наближається до ринкової, а собівартість реалізації є заниженою.

Форми реалізації товарів, що застосовуються підприємствами оптової торгівлі

Оптові підприємства застосовують дві форми реалізації товарів:

• зі складів (складський оборот);

• транзитом (транзитний оборот).

При складській реалізації товари покупцям відпускаються і відвантажуються зі складів та баз оптового підприємства. При транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються безпосередньо зі складів підприємства-виробника (постачальника), минаючи проміжну ланку — склади і бази оптового підприємства. Реалізація товарів транзитом є економічно більш доцільною, оскільки сприяє швидкому просуванню товарів від виробників до покупців і зниженню витрат обігу.

Облік реалізації товарів зі складіві баз підприємств оптової торгівлі

Підприємства оптової торгівлі реалізують товари, як правило, на підставі укладених договорів купівлі-продажу. При разових поставках або відпуску товарів у невеликій кількості реалізація їх може здійснюватися без укладання письмового договору на підставі виписаних накладних і рахунків-фактур. Відпуск товарів зі складу оптового підприємства представнику покупця здійснюється на підставі пред’явленої ним довіренос­ті і документа, що засвідчує його особу, з оформленням накладної і рахунку-фактури.

Відвантаження товарів іногороднім покупцям здійснюється на підставі наказів-накладних, виписаних комерційною службою (відділом збуту) оптового підприємства, підписаних керівником оптового підприємства або уповноваженою ним особою. При доставці оптовим підприємством товарів покупцям (роздрібним та іншим підприємствам) власним або орендованим автотранспортом оформляється товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН).

Для проведення розрахунків з покупцями виписують рахунки-фактури, в яких зазначають: найменування, кількість, сорт товарів, ціну, вартість товарів, ставку і суму ПДВ, транспортні та інші послуги, що підлягають до оплати, загальну суму до оплати. Одночасно виписуєтьсяподаткова накладна, оригінал якої надається покупцеві (зареєстрованому як платник ПДВ), а копія залишається в оптовому підприємстві (у продавця) і служить для відповідних записів у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг). Приклад відображення в обліку операцій, пов’язаних з реалізацією товарів зі складів і баз оптового підприємства, наведено в табл. 2.4.