16. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному суспільстві.

1) Світоглядну – пов’язана з формуванням уявлення, переконання, поглядів людини на суспільство, які трансформується перш за все у соціальну картину світу і є результатом соціальної поведінки людини, виходячи не лише з її якихось переконань, а й поглядів про соціальну дійсність. Її можна вважати орієнтирною функцією. 2) Пізнавальна або ж гносеологічна - визначає людину, її відношення до суспільства як керуючої дійсності, що прямо підпорядковується волі, а також її свідомості. Людина творить і організовує саме ж соціальне буття за своїм розумінням і законами життєдіяльності. І на відміну від існуючих, природної і земної космічної дійсності, розвивається за законами вселенського буття, в тім вони не підпорядковуються ніяким законам людської суб’єктивності і суспільності. Така функція є регулюючою. 3) Соціально – методологічна – собою являє базові основи соціального пізнання, різні пізнавальні підходи до вивчення суспільства з метою засвоєння історичного досвіду людства, виготовлення якогось нового пізнання. 4) Культурогенна – визначає духовно – цінні основи суспільної життєдіяльності. 5) Аксіологічна – визначає собою сенс і цінності людської життєдіяльності. Також є важливим елементом у сучасній соціальній філософії. Вона не тільки збагачує смисл і значення, але формує у людині уявлення про духовні цінності. 6) Ідеологічна – дає можливість систематизувати погляди і уявлення людини і піднести їх на рівень суспільної свідомості, надати цим орієнтирам особистісного соціального значення і цінність у рамках вже існуючої суспільної системи. 7) Соціально – прогностична – дає можливість для прогнозування перспектив суспільного розвитку і тих закономірностей і тенденцій, які вже сформувалися соціальній життєдіяльності, а також встановлення нових законів для прогресу розвитку суспільства на основі соціального знання. 8) Морально – виховна – встановлює нові моральні імперативи у житті самого суспільства, зберігає, втому числі збагачує традиції, формує нові суспільні ідеали на основі соціокультурного спадку для передачі поколінням. Ця передача здійснюється тільки через освіту і етику, комунікацію, взаємодію інформаційних процесів. 9)Комунікативна - має можливість ініціювати ті інтерактивні процеси спілкування, які відбуваються на рівні міжособистісному і рівні суб’єктів соціального життя.

17.В чому полягає специфіка пізнання соц. Реальності

Під час пізнання соц.. реал. Діє принцип об*активності. Суд*єкт і об’єкт пізнання співпадають. Більш складного явища ніж суспільство в світі не існує. Основні принципи пізнання центральних якищ : Об*активність( потрібно дивитися з різних сторін на одну проблем, щоб досягти об’єктивності), системність (розглядати всі сфери цілісно: політику, культуру,економіку…) , Розвитку, історизму (знати історію, щоб прогнозувати, та уникнути помилок).

Функції соц. Пізнання:

1. Світоглядна( визначає сутність суспільства)

2. Методологічна( принципи і методи)

3. Гуманістична( ставить в центр людину)

4. Прогностична( передбачає, як може змінюватись суспільство)

Принцип Томсона « якщо ситуація мислиться як реальна, то вона реальна»

Специфіка соціальної реальності  Соціальна реальність - це вся сукупність умов суспільного життя, які виступають перед членами суспільства як надіндивідуальних, об'єктивно дані обставини їх існування. Соціальна реальність складається з безлічі явищ, які Дюркгейм називає соціальними фактами. Соціальні факти - особливий тип явищ, які мають місце тільки в суспільстві, тільки у спільному житті людей. Вони, з одного боку, відрізняються від явищ природи: соціальні факти завжди містять у собі якусь витікаючу від людини духовну складову, якої немає у фізичних, хімічних, біологічних фактах. А з іншого боку, соціальні явища з їх поза індивідуальною, об'єктивної даністю відрізняються і від фактів свідомості, від суб'єктивних «станів душі» індивіда. Особливостями, що відрізняють соціальний факт від психічного, є: ü його зовнішнє існування по відношенню до індивідуальних свідомістю; ü примусове вплив, який він чинить на індивідуальні свідомості. Соціальна реальність складається з безлічі різнорідних, але взаємопов'язаних явищ, систематизація яких є важким завданням. Не ставлячи такого завдання, виділимо лише деякі найважливіші компоненти соціальної реальності.  Самі люди, їх об'єднання, відносини, дії - це головна складова соціальної реальності, що створює її сила. Людина, в якому поєднується матеріальне та духовне, тіло і душа, поширює цю свою «подвійність» навколо себе. Двошарове - матеріальне та духовне - утримання соціальної реальності є слід, що залишається їм на всьому, що має місце в людському світі. Крім того, що кожен індивід повинен вирішувати «для себе» питання про сенс своїх дій і свого життя взагалі, у суспільстві його поведінка і він сам набувають сенсу «для інших». Люди і групи людей стають соціальними символами, носіями особливого сенсу, оскільки вони виступають не просто як живі істоти, а як кінозірка,письменник, політичний вождь, представник тієї чи іншої професії і т. д.  «Болюче людина, проголошений монархом чи татом, стає могутнім і священним" Величністю "або" Святістю ". Якщо ж він скинутий, він позбавляється своєї соціокультурної цінності і його могутність, функції, соціальний стан і особистість докорінно змінюються: з величності або святості він перетворюється на жалюгідного і ненависного вигнанця ». Люди не тільки створюють соціальну реальність, але і відображають її в своїй свідомості так само, як і природу. У кожної людини складається своя індивідуальна картина навколишнього його світу. Але разом з тим існують спільні погляди, уявлення, уявні установки, що мають ходіння в суспільстві і більш-меншколективні його членами. Е. Дюркгейм називає уявні утворення такого роду «колективними уявленнями», підкреслюючи, що вони хоча й існують у головах індивідів, але «не залежать від особистої природи індивідів». На відміну від індивідуальних уявлень, колективні уявлення «виходять не з індивідів, узятих ізольовано один від одного, але від їх з'єднання, а це зовсім інша справа». Вони нав'язуються індивідам ззовні, з «колективного життя» в загальній культурному середовищі.  Подібні колективні уявлення становлять зміст того, що називають громадською свідомістю, ментальністю, громадською думкою і т. д.  Колективні уявлення зазвичай здаються людині чимось само собою зрозумілим, і він просто виходить з них у своєму мисленні і поведінці, не віддаючи собі звіту, чому він мислить і діє так, а не інакше. Але навіть якщо він зможе від рефлексувати і експлікувати (тобто чітко сформулювати) ці уявні установки, то він, швидше за все, буде вважати їх власними, внутрішніми переконаннями, що склалися в його життєвому досвіді, а не запозиченими ззовні.  Колективні уявлення можуть вести до спотвореною і невірному трактуванні явищ дійсності. Але поки ми перебуваємо у них в полоні, ми цього не помічаємо. Відмовитися від них нас зазвичай змушує практика, коли вона переконує нас у їх помилковості і неефективності, а також знайомство з іншими культурами, де панують інші колективні уявлення.  У якості колективних уявлень можуть виступати соціальні стереотипи - спрощені, схематизовані образи будь-яких суспільних явищ та об'єктів, що отримали широке визнання в громадській думці. Існують, наприклад, стереотипні образи представників різних націй. Стереотипи - це шаблони, під які підганяються людські думки і дії. Часто вони є упередженими, пов'язаними з упередженнями І забобонами. Реклама і ідеологічна пропаганда, створюючи і впроваджуючи в масову свідомість стереотипи, використовує їх як засіб маніпулювання громадською думкою.  У кожному суспільстві колективні уявлення утворюють у своїй сукупності картину навколишнього світу. Вона виражається, наприклад, у стародавніх міфах, що розповідаютьпро те, що Земля спочиває на слонах, які стоять на черепасі, яка лежить на китах, і т. д. У християнської та мусульманської культурах світ представляється як творіння Бога, який створив Землю і «небесну твердь », ад під землею і рай на небесах. У європейській культурі Нового часу складається механістична картина світу як величезної машини, деталі якої - атоми, планети, зірки тощо - рухаються за заданими законами механіки траєкторіями. Існує велика різниця між уявленням про світ в західній культурі й у культурі Сходу. Сучасна наукова картина світу радикально відрізняється від усіх попередніх. Але ж іншого світу, крім того, яким він виглядає при погляді на нього «зсередини культури», люди даної культури не знають і навіть уявити собі не можуть без знайомства з іншими культурами.