56. Е. Ільєнков в книзі «Філософія і культура» доводить, що особистістю не народжуються, особистістю стають. Які механізми соціалізації індивіда Ви вважаєте найбільш актуальними в сучасну добу?

«Личностью — социальной единицей, субъектом, носителем социально-человеческой деятельности — ребенок станет лишь там и тогда, когда сам начнет эту деятельность совершать. На первых порах с помощью взрослого, а затем и без нее. Личность и возникает тогда, когда индивид начинает самостоятельно, как субъект, осуществлять внешнюю деятельность по нормам и эталонам, заданным ему извне — той культурой, в лоне которой он просыпается к человеческой жизни, к человеческой деятельности.» - Ільєнков

Існує кілька соціально-психологічних механізмів соціалізації: • ідентифікація - це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дає змогу засвоювати різноманітні норми, відносини і форми поведінки, властиві навколишнім. Прикладом ідентифікації є статево-рольова типізація - процес надбання індивідом психічних особливостей і поведінки, характерних для представників певної статі; • наслідування є свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема,манер,рухів,учинківтощо); • навіювання - процес не усвідомленого відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується; • соціальна фасилітація - стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті якого їхня діяльність стає вільнішою й інтенсивнішою («фасилітація» означає «полегшення»); • конформність - усвідомлення розбіжності в думках з навколишніми людьми і зовнішня згода з ними, реалізована у поведінці. Низка авторів виокремлює чотири психологічні механізми соціалізації: • імітація - усвідомлене прагнення дитини копіювати певну модель поведінки; • ідентифікація - засвоєння дітьми батьківської поведінки, установок і цінностей як своїх власних; • сором - переживання викриття та ганьби, пов'язане з реакцією інших людей; • почуття провини - переживання викриття й ганьби, пов'язане з покаранням самого себе поза залежністю від інших людей. Перші два механізми є позитивними; сором і провина - негативні механізми, що забороняють або придушують певну поведінку.

57. С. Кримський в книзі «Ранкові роздуми», аналізуючи принципи духовності ХХст , визначає духовність як рух за вертикаллю, до високих ідеалів, де кожна людина суб’єкт , а не об’єкт, мета а не засіб. Які настанови щодо розвитку духовного життя сучасного суспільства слідують з такого розуміння духовності ?

1. Людина стає субєктом а не обєктом, коли вона отримує якісну освіту, що має продовження у ВНЗ. Відмова від масової культури: телебачення та індустрія новин замінюються інтернетом. Зупинити узурпацію свідомості за допомогою реклами.

2. Людина виступає як засіб розвитку суспільства, та задоволення планів інших індивідів.Тобто, відмова від демократії означає відсутність механеізму маніпуляції кожного(світосприйняття) як представника електорату. І висхідний шлях відсуній. Він спіральний, тому ми не можемо ніяк відмовитись від стану речай зараз. І лише тому, що відбувається повтор подій того ж плану, але іншої ментальної та історичної, але подібної культурної площини