- •1. Проблематика філософської антропології.
- •2.Визначіть сутність і основні складові процесу пізнання
- •3.Які ролі відіграє практика в процесі пізнання?
- •4. Що таке істина ? Визначте основні властивості істини ?
- •5. В чому Кант бачить суттєві відмінності людини від усіх інших живих істот.
- •7. В чому Камю вбачає абсурдність людського буття
- •8. Що таке діяльність? Які види діяльності вам відомі?
- •9. У чому полягає гуманістичний зміст «категоричного імперативу» Канта?
- •10.Дайте визначення сутності людини в класичній філософії.
- •11. Як співвідносяться між собою поняття «індивід», «людина», «особистість»?
- •12. В чому полягають особливості творчої діяльності ? Чому творчість стає необхідною діяльністю в інформаційному суспільстві ?
- •13)Чому Масуда та Шелер вважають людину парадоксальної антиприродною істотою?
- •14. Структура сучасного суспільства за Дюркгеймом
- •15. Дайте визначення соціальній філософії
- •16. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному суспільстві.
- •17.В чому полягає специфіка пізнання соц. Реальності
- •18. Яке місце посідає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?
- •19. Які принципи пізнання суспільних явищ визначила соціальна філософія ?
- •20. Що таке суспільство?
- •21. В чому полягають особливості суспільства як системи
- •22. Що таке суспільне буття? Що таке суспільна свідомість? Які концепції щодо відносин суспільного буття і суспільної свідомості вам відомі?
- •23. В чому поляга перспективність синергетичного підходу до вивчення суспільства?
- •25.Що таке суб`єктивний фактор в історії?в чому полягає протилежність фаталізму і волюнтаризму у визначенні ролі суб`єктивного фактора в історії?
- •26. Що таке духовне життя суспільства? Які складові становлять зміст цього складного явища? (Лекція)
- •27. Що таке духовна культура ? Визначте структуру духовної культури.
- •28)Дайте визначення поняття суспільний прогрес. Назвіть основні види суспільного прогресу.
- •29. Що таке цивілізація? Назвіть ознаки цивілізації
- •30. Визначте зміст поняття глобалізації
- •31. Ідеї про сутність людини у європейській філософії.
- •32.Чому діяльність вважається способом буття людини
- •33. Доведіть правомірність тези філософської антропології: «Людина – це проект, а не даність» (м.Шелер)
- •34. Визначте специфіку філософського вчення про людину та його значення для спеціальних наук (педагогіки, лінгвістики, історії).
- •35. Розкрийте особливості тлумачення свободи в екзистенціальній філософії.
- •36. Поясніть суперечливий характер феномену свободи
- •37. Окресліть механізм зв’язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •39. Назвіть основні рівні та форми людської свідомості, наведіть приклади їх взаємодії.
- •40.В чому полягає протилежність матеріалістичного і ідеалістичного розуміння історії?
- •41. Якими факторами можна пояснити поліваріативність історії? Наведіть приклади поліваріативності перебігу історичних подій в історії України та країн, мови яких Ви вивчаєте? (зовсім нечітко)
- •42. Яку роль здатна відіграти особистість в історії ? Чи існують межі свободи дії особистості ?
- •43)Визначте специфіку духовного виробництва та його значення для духовного розвитку суспільства
- •44. Феномен необхідного й випадкового в історії
- •45. Які концепції щодо сенсу людської історії існують в соціальній філософії
- •46. Концепції спрямованості історичного розвитку.
- •47.Поясніть чому Масуда вважає людину надприродною істототою
- •48. Розкрийте особливості сучасного інформаційного суспільства.
- •49. Які з різноманітних критеріїв суспільного прогресу ви вважаєте найбільш слушними ?
- •50. Охарактеризуйте основні принципи духовності ххі століття.
- •55.Шляхи подолання деструктивності сучасної людини.
- •56. Е. Ільєнков в книзі «Філософія і культура» доводить, що особистістю не народжуються, особистістю стають. Які механізми соціалізації індивіда Ви вважаєте найбільш актуальними в сучасну добу?
- •58)Відома теза екзистенціалізму «екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та існування людини в творах Сартра і Камю.
- •59. Гантінгтон «Зіткнення цивілізацій». Прогнозування!
- •60. Яким ви бачите майбутнє сучасного інформаційного суспільства.
58)Відома теза екзистенціалізму «екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та існування людини в творах Сартра і Камю.
“Подібно до всіх філософів-екзистенціалістів, Камю вважає, що найважливіші істини відносно самого себе і світу людина відкриває не шляхом наукового пізнання чи філософських спекуляцій, але за допомогою почуття, яке немовби висвітлює її існування, “буття-у-світі”. Камю посилається на “тривогу” Хайдеггера і “нудоту” Сартра, він пише про нудьгу, що нсподівано оволіває людиною”.Якщо К’еркегор надав онтологічного характеру таким почуттям, як “меланхолія”, страх, то в Камю почуттям, що характеризує буття людини, виявляється почуття абсурдності. Воно з’являється не за нашим бажанням, народжується зі скуки, перекреслює значущість всіх інших переживань. Особистість випадає з перебігу повсякденного життя і стикається з питанням “Чи вартує життя того, щоби бути прожитою ?” Камю згадує твердження К’єргекора: “Самогубство – негативна форма нескінченної свободи. Щасливий той, хто знайде позитивну.” Пошуком такої позитивної форми буття у світі, в якому померла релігійна надія, стає філософське есе Камю “Міф про Сізіфа”, написана в 30-ті роки 20 ст. Камю замислюється над питанням : як жити без вищого сенсу і без благодаті ?
Світ як такий не є абсурдним, він просто нерозумний, бо він є позалюдською реальністю, яка не має нічого спільного з нашими бажаннями й нашим розумом. На відміну від агностиків Камю високо цінує емпіричне пізнання, методи науки, яка відшукує чимдалі досконаліші наукові теорії. Проте ці теорії завжди є витворами людського розуму. “У світі немає остаточного, останнього сенсу, світ не є прозорим для нашого розуму, він не дає відповіді на наші нагальні питання…Ми закинуті в цей космос, в цю історію, ми конечні і смертні, і на питання про мету існування, про сенс всього сущого наука не дає жодної відповіді. Не дала його і вся історія філософської думки – запропоновані нею відповіді є не раціональними доказами, але актами віри”. Камю розглядає два неправомірні висновки з констатації абсурду : самогубство та “філософське самогубство”. Абсурд становлять людина і світ, отже зникнення одного з них означає припинення абсурду. Абсурд є першою очевидністю для розуму, отже самогубство – це затемнення ясності, примирення з абсурдом, ліквідація його. “Філософське самогубство” ж уявляє собою “стрибок через стіни абсурду”. Якщо при самогубстві буває знищений той, хто запитує, то в разі “філософського самогубства” на місце ясності приходять ілюзії, бажане видається за дійсне, світу приписуються людські риси – розум, любов, милосердя тощо. Філософські доктрини уподібнюються до релігії, стверджуючи наявність останнього сенсу, порядку. Очевидна несенітниця перетворюється в замасковану, людина мириться зі своєю долею. Але нема і ясності мислення.Камю називає цей шлях ухиленням. Камю заперечує і релігію, вважаючи сумнівними всі докази існування трансендентного порядку.
Камю “проповідує ясність розумного мислення, заповідану всією європейською традицією “метафізики світу”, починаючи від Платона і аж до Гуссерля, де розум уподібнюється баченню, істина – світлу, лжа – пітьмі, бог – джерелу світла чи самому світлу…В Камю ясністю бачення наділена тільки конечна істота, закинута в чужий для неї світ". З абсурду Камю виводить заперечення етичних норм, доходячи висовку : “Все дозволено”. Єдиною цінністю стає ясність бачення і повнота переживань.Абсурд не треба знищувати самогубством або стрибком віри, його треба якомога повніше зживати. Камю пропонує людині міф про затвердження самого себе – з максимальною ясністю розума, з розумінням своєї долі, людина мусить нести тягар життя, не змиряючись із ним – самовіддача і повнота існування важливіше за всі вершини, абсурдна людина обирає бунт проти всіх богів.
З плином часу філософська концепція Камю певною мірою трансформувалася. “Від анархічної самотності “міфа про Сізіфа”, де абсурд долається сам по собі, Камю переходить спочатку до індивідуалістичного бунту “Калігули” і “Непорозуміння”, а потім до до колективістської моралі “Чуми” і “Стану облоги”, яка виражає людську солідарність у боротьбі проти зла.”Чума”, яка означала для людей “вигнання”, яка була найглибшою “розлукою”, породила в них прагнення до возз’ єднання і спілкування одне з одним Тому, вважає Камю, є більше підстав захоплюватися людьми, аніж зневажати іх”.