44. Феномен необхідного й випадкового в історії

Необхідність визначає те, котре закономірно випливає із внутрішнього, суттєвого зв'язку предметів, процесів та явиш, що обумовлено всім попереднім розвитком і в силу цього наступає чи повинно наступити.

Випадковість виражає те, що випливає із зовнішніх зв'язків між явищами.

У цілому для ідеалістів ці категорії є продуктом духу, мисленої діяльності людей. І не більше. Наприклад, для Канта вони — апріорні поняття розуму.

Для матеріалістів характерне визнання об'єктивної необхідності, хоча й метафізичні матеріалісти (XVII - XVIII ст.) заперечували об'єктивний зміст випадковості, вважаючи її суб'єктивною за змістом категорією, яка відображає наше незнання причин і явищ. Для метафізичних матеріалістів все в світі має необхідний характер і немає нічого випадкового. Вони обґрунтували це на тій основі, що не існують у світі безпричинні явища.

Існує й друга крайність у мета фізиків. Дехто з них перебільшує значення випадковості, ігноруючи необхідність. Є й точка зору, згідно з якою певні явища чи процеси можуть бути або випадкові, або необхідні, але не можуть бути одночасно тим і іншим. При цьому вважається, що на увагу заслуговує лише необхідне. Іноді стверджують, ніби то наука має займатися лише відомими явищами. Проте вона має досліджувати в першу чергу невідоме.

Діалектичний погляд на співвідношення цих категорій був закладений Гегелем. Вважаючи категорії проявом світового духу, він відкрив діалектичний взаємозв'язок необхідності Й випадковості. З'ясовуючи категорію необхідності, він вважав, що й "випадковість" має свою основу, тому що вона випадкова, і так само не має своєї основи, бо вона випадкова. Інакше кажучи, випадковість має зовнішню основу, не маючи внутрішньої. Але вона не безпричинна, хоча й викликається зовнішніми, побічними, несуттєвими причинами.

Необхідність і випадковість не абсолютні протилежності, як вважають метафізики. Вони взаємо проникають, перебувають у взаємодії, є рухомими, відображаючи взаємо переходи явиш в об'єктивній реальності.

Наука має виявити, за яких обставин необхідність проявляється в тій чи іншій випадковій формі. Вона має виявити й бажання випадковості, сприяти їх перетворенню в необхідність, знайти шляхи цього перетворення. Варто враховувати й те, що випадковості активно впливають на необхідність, на хід її здійснення, прискорюючи або гальмуючи темпи розвитку. Знання цих категорій має велике методологічне значення, сприяє глибшому пізнанню людиною світу.

45. Які концепції щодо сенсу людської історії існують в соціальній філософії

Існують концепції:

Ідеалісти

• Думки правлять світом

• Історію роблять видатні особистості

• Ніяких законів історії не існують, історія неповторна та індивідуальна

• Основним видом виробництва є духовне, а не матеріальне

Марксизм

• Суспільне буття – первинне, а суспільна свідомість – вторинна (є відображення суспільного буття)

• Видатна роль в історії належить народним масам, а не видатній особистості

• Історія – такий же закономірний процес, як і природа (має свої закони)

• Основним складовим суспільства є матеріальне виробництво (спосіб виробництва матеріальних благ складається з продуктивних сил і виробничих відносин, який спосіб таке і суспільство).