Асоціації словесної тест

Вперше запропонований та систематизований Ф. Гальтоном (1879) у зв’язку із завданням вивчення “асоціації ідей”. Подальшого розвитку він набув в дослідженнях Є. Крепеліна (1892), К. Юнга (1906), Г. Кента та А. Розанова (1910), В. Вундта (1911), А.Р. Лурії (1932), Д. Рапопорта (1946) та інших.

Стимульний матеріал А.С.Т. складається із списку не пов’язаних між собою слів. При прочитанні кожного з них обстежуваному пропонується якнайшвидше вимовити слово, яке перше спало на думку. Фіксується час реакції та інші особливості поведінки обстежуваного.

Інтерпретація одержаних результатів визначається теоретичними поглядами дослідників, які використовують А.С.Т. Так, згідно К. Юнга, за характером асоціацій, часом реакцій, загальної поведінки обстежуваного можна судити про його приховані афективні комплекси. У центрі уваги Д. Рапопорта знаходяться психосексуальні проблеми. Більшість дослідників сьогодні схильні розглядати А.С.Т. як індирективне прийняття вивчення інтересів та установок особистості. У деяких дослідженнях об’єктивація одержуваних за допомогою А.С.Т. даних досягається паралельним заміром психофізіологічних показників (А. Р. Лурія, 1932). А.С.Т. стимулював появу ряду проективних методик.

Роршаха тест

Проективна методика дослідження особистості, створена Г. Роршахом у 1921р. Р. т. за своєю популярністю в закордонних психодіагностичних дослідженнях особистості займає провідне місце серед інших проективних методик (бібліографія за даними на 1990 р. включає приблизно 7 тис. робіт).

Стимульний матеріал Р.т. складається з 10 стандартних таблиць із чорно-білими та кольоровими симетричними аморфними (слабкоструктурованими) зображеннями (т. з. «плями» Роршаха).

Обстежуваному пропонується відповісти на питання: «Що зображено?» чи «На що це схоже?». Ведеться дослівний запис усіх відповідей обстежуваного, враховується час із моменту показу таблиці до початку відповіді, положення, в якому розглядається зображення, а також будь-які особливості поведінки. Завершується обстеження опитуванням, яке здійснюється експериментатором за визначеною схемою (уточнення деталей зображення, за якими виникли асоціації та інш.).

Кожна відповідь формалізується за допомогою спеціально розробленої системи символів за наступними п’ятьма розрахунковими категоріями:

1. локалізація – вибір для відповіді всього зображення чи його окремих деталей;

2. детермінанти – для формування відповіді можуть бути використані форма зображення, колір, форма разом з кольором т. ін.;

3. рівень форми – оцінка того, наскільки адекватно форма зображення використана у відповіді, при цьому як критерій використовуються інтерпретації, одержувані найчастіше;

4. зміст – відповідь може стосуватися людей, тварин, неживих предметів та інше;

5. оригінальність – популярність - оригінальними вважаються відповіді, якими не досить послуговуються обстежувані; а популярними ті, які зустрічаються не менш ніж у 30 % обстежуваних.

Сукупність усіх одержаних взаємодій дозволяє створити єдину та унікальну структуру взаємопов’язаних індивідуальних особливостей. Р. т. вводить поняття інтроверсії та екстраверсії, які відповідають сукупності визначених рис, пов’язаних із переважним видом активності. «Тип переживання» - один з важливих показників Р. т. Тип переживання вказує на те, «як», а не «що» переживає індивідуум, як він взаємодіє з оточенням.

Крім встановлення загальної спрямованості особистості («тип переживання») Р. т. дозволяє одержати діагностичні дані про міру реалістичності сприйняття дійсності, емоційного ставлення до навколишнього світу, тенденції до неспокою, гальмуючої чи стимулюючої активності індивіда (Л. Ф. Бурлачук, 1979).