Тематичної аперцепції тест (тат)

Тематичної аперцепції тест (Thematic Apperception Test, TAT) – проективна методика дослідження особистості.

Поряд з Роршаха тестом – ТАТ є одним з найдавніших та найбільш розповсюджених тестів у світі, створений Х. Морганом та Г. Мюрреєм у 1935р.

Стимульний матеріал Тематичної аперцепції теста складає стандартний набір із 31 таблиці: 30 чорно–білих та одна порожня таблиця, на якій обстежуваний може уявити будь-яку картинку. Таблиці, які застосовуються у наш час, це - третя редакція Т. а. т. ( 1943 ). Зображення, які використовуються в тесті, подані відносно невизначеної ситуації, що припускає їх неоднозначне тлумачення. В той же час кожний із малюнків має особливу стимулюючу силу, яка провокує, наприклад, агресивні реакції або сприяє вияву установок обстежуваного у сфері сімейних стосунків.

У ході експерименту в певній послідовності подаються 20 картин, які підбираються із стандартного набору залежно від статі та віку. Можливе використання скорочених наборів спеціально підібраних картин. Звичайно обстеження проводиться у 2 етапи по 10 картин за сеанс з інтервалом не більше ніж в один день. Обстежуваному пропонують скласти невелику історію про те, що привело до ситуації, яка зображена на малюнку, що відчувають діючі герої, та чим ця ситуація скінчиться. Закінчується обстеження опитуванням, основне завдання якого – отримати додаткову інформацію про обстежуваного.

Аналіз оповідань проводиться таким чином:

1. визначається “герой", з яким себе ідентифікує обстежуваний;

2. визначаються найважливіші характеристики “героя" – його відчуття, бажання, прагнення, або за Г. Мюрреєм, “потреби”. А також визначаються сили, які впливають на “героя" зовні, тобто “тиск” середовища;

3. здійснюється порівняльна оцінка сил, які відходять від “героя”, та сил, які відходять від середовища. Співвідношення цих змінних утворюють “тему” ( звідси – тематичної аперцепції тест) або динамічну структуру взаємодії особистості та середовища.

Діагностична цінність Т.а.т. ґрунтується на визнанні існування у психіці людини двох виразних тенденцій. Перша з них виявляється в бажанні тлумачити кожну багатозначну ситуацію, з якою стикається індивід, згідно із своїм минулим досвідом. Друга тенденція полягає в тому, що в усякій літературній творчості автор спирається, перш за все, на власні переживання та свідомо або несвідомо приписує їх вигаданим персонажам.

Гумористичних фраз тест

Гумористичних фраз тест – тест дослідження особистості, пов’язаний з гумором. Належить до тестів оцінки гумору, а також може розглядатись як проективна методика діагнозу мотиваційної сфери особистості. Методика запропонована А. Г. Шмельовим та В. С. Болдирьовою в 1982 р.

Стимульний матеріал поданий у вигляді 80 (100) гумористичних фраз (афоризмів), із яких 40 (50) певно відносяться до однієї з десяти тем (по 4 (5) фраз на тему), а інші фрази є багатозначними (тобто обстежувані, виходячи із своєї власної аперцепції, вбачають в них ту чи іншу тему із числа основних десяти).

Співвідношення фраз із основними темами перевірено нормативними експериментами.

У запропонованих фразах відображені наступні теми:

1. садизм;

2. секс;

3. згубні пристрасті (пияцтво);

4. гроші;

5. мода;

6. кар’єра;

7. сімейні негаразди;

8. соціальні негаразди;

9. бездарність у мистецтві;

10. людське безглуздя (нерозумність);

Процедура проведення тесту досить проста. Обстежуваному пропонують класифікувати набір карток з фразами таким чином, щоб в одній групі опинились картки із фразами на одну тему. Закінчивши класифікацію, обстежуваний дає назву тим класам, які він виділив у процесі класифікації карток.

Проективність методики Г.ф.т. полягає в тому, що суб’єкт зараховує в один клас як однозначні, так і багатозначні стимули. Вважається, що чим більша кількість багатозначних стимулів об’єднує навколо себе однозначний стимул, тим більшу мотиваційну вагу має відповідна тема.

Поява надвеликого класу карток є свідоцтвом надзвичайної (домінуючої) мотивації, предметний зміст якої відповідає предметному змісту цього класу.