Келлі репертуарних решіток техніка

Келлi репертуарних решіток техніка – метод вивчення iндивiдуально-особистiсних конструктів, що опосередковують сприйняття та самосприйняття при аналізі особистісного змісту понять. Запропонований Г. Келлi у 1955 р.

Поняття індивідуальної системи конструктів передбачає систему відношень та установок людини до світу. Згідно з Г. Келлi, «конструкт можна уявити собі як референтну вісь, основними параметрами оцінки …, на поведінковому рiвнi його можна розглядати як відкритий людиною засіб поведінки …» (Ф. Франселла, Д. Баннiстер, 1987). Опис конструкту, за Г. Келлi, зручніше провести в біполярних поняттях, при цьому конструкт стає тим, «чим два або кілька об’єктів співпадають і, як наслідок, вiдмiннi від третього об’єкту або кількох інших об’єктів». Біполярність конструктів дає можливість одержати матрицю взаємовідносин між ними, що дозволяє проведення різних процедур латентного аналізу, який виявляє структуру змістовних параметрів, що лежать в основі сприйняття даною людиною себе й інших людей, об’єктів та стосунків.

Техніка репертуарно-матричного тестування являє собою реалізацію iндивiдуально-орiєнтованого підходу до суб’єктивного шкалування. При цьому за мету ставиться не стільки порівняння оцінок піддослідного за нормативними даними, скільки реконструкція індивідуальної системи змістовних одиниць, узагальнень, протиставлень, що лежать в основі об’єктивного ставлення до себе та оточуючих, виділення унікальних, несхожих на групові, конструктів (принцип iндивiдуальностi).

Семантичний диференціал

Семантичний диференціал (від грецького semantikos - який означає та лат. differentia – розрізняти) – метод кількісного та якісного індексування значень при вимiрi емоційного ставлення особистості до об’єктів, аналізу соціальних установок, ціннісних орієнтацій, суб’єктивного особистісного змісту, різниці аспектів самооцінки i т.п.

Техніка С. д. розроблена Ч. Осгудом у 1957 р.

Досліджуваний об’єкт (стимул), в ролі якого може виступати слово, поняття, символ у вербальній або невербальній формі, оцінюють шляхом співвіднесення з однією із фіксованих пунктів шкали, що задана полярними за значенням ознаками (найчастіше вираженими прикметниками). Відрізки шкали між протилежними значеннями сприймається досліджуваним як безперервний континiум градацій вираженостi значень, який переходить від середнього нульового пункту до різних ступенів однієї або протилежної йому ознаки. С. д. є, таким чином, комбінацією методу контрольованих асоціацій та процедури шкалування.

Оцінка значення поняття у шкалі С. д. дозволяє розмістити його в пункт семантичного простору (С.П.).

Трьохфакторна модель С. д. за Осгудом:

– «фактор оцінки» (гарний-поганий, красивий-потворний);

– «фактор сили» (сильний-слабкий, великий-малий);

– «фактор активності» (активний-пасивний, швидкий-повiльний).

Контент - аналіз

Контент-аналiз – метод систематизованої фіксації та квантифікації одиниць змісту в матеріалі, що досліджується. Застосовується починаючи з 20-х рр. ХХ ст. для обробки матеріалів засобів масової комунікації, аналізу деяких соціально-психологічних явищ у великих соціальних групах. У нинішній час метод широко розповсюджений в соціальній психології та соціології.

У методичному аспекті К.-а. знаходить застосування в трьох вимірах: як основний метод спрямований на одержання найважливішої інформації про явище, що вивчається; як паралельний метод, що застосовується в комплексі з іншими; як допоміжний метод або процедура обробки даних, одержаних при інших дослідженнях. В останній якості К.-а. часто використовується в психологічній діагностиці.

Конкретні спрямування для застосування К.-а. включають:

1. Аналіз результатів проективних методик дослідження особистості.

2. Вивчення діагностичних інтерв’ю, змісту бесід, іншої мовної та письмової продукції досліджуваної особистості.

3. Аналіз змісту відкритих питань при масовому анкетуванні.

4. Вивчення психологічних особливостей особистості за якісними характеристиками, розгорнутими експертними оцінками.

5. Аналіз об’єктивної інформації про особистість.

6. Аналіз висловлювань при діагностиці особливостей групової комунікації.

Вимоги до організації етапів та процедур:

– визначення категорії аналізу;

– визначення відповідних їм одиниць аналізу;

– виділення одиниць квантифікації.

Джерелами інформації для К.- а. можуть бути різні види мовної продукції, матеріали та документи, що прямо або побічно характеризують особливості людини, яку досліджують. Найбільш суттєвими обмеженнями при виборі джерел інформації є частота появи необхідних даних та можливість їх квантифікації. При проведені К.-а. первісна інформація оформлюється у вигляді таблиці частот появи елементів, що реєструються в джерелах даних.