Руки тест

Руки тест (Hand Test) – проективна методика вивчення особистості опублікована Б. Брайкліном, З. Піотровським та Є. Вагнером. Призначена для передбачення відкритої агресивної поведінки.

Стимульний матеріал Р.т. – 9 стандартних зображень кистей рук та одна порожня таблиця. Їх показують досліджуваному і просять уявити кисть руки та описати її можливі дії.

Зображення подаються в певній послідовності та положенні. Обстежуваний повинен відповісти на запитання про те, яку, на його думку, дію виконує намальована рука (або сказати, що здатна зробити людина такою рукою).

Оцінка здобутих даних відбувається за такими 11 категоріями:

1. Агресія – рука сприймається як домінуюча, яка завдає ушкодження, активно хапає якийсь предмет.

2. Вказівки – рука, яка веде, скеровує, перешкоджає, панує та домінує над іншими людьми.

3. Страх – рука стає жертвою агресивних проявів другої особи або намагається відгородити кого-небудь від фізичного впливу, а також сприймається як така, що наносить ушкодження сама собі.

4. Прихильність – рука відображає любов, позитивні емоції установки до інших людей.

5. Комунікація – рука спілкується, контактує, або намагається встановити контакти.

6. Залежність – рука висловлює підлеглість іншим людям.

7. Ексгібіціонізм – рука, яка різними засобами виставляє себе напоказ.

8. Каліцтво – рука деформована, хвора, нездатна до яких-небудь дій.

9. Активна безособовість – рука виявляє тенденцію до дії, завершення якої не потребує присутності іншої людини або людей; однак рука повинна змінити своє фізичне місце положення (розташування), докласти зусиль.

10. Пасивна безособовість – також прояв тенденції до дії, завершення якої не потребує інших людей, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення.

11. Опис – рука тільки описується, а тенденція до дії відсутня.

Відповіді, які відносяться до перших двох категорій, розцінюються авторами як такі, що пов’язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього прояву агресії, небажанням пристосовуватись до оточуючих.

Чотири слідуючі категорії відповідей відображають тенденцію до дій, спрямованих на пристосування до оточуючого середовища. Кількісний показник відкритої агресивної поведінки підраховується шляхом віднімання суми “адаптивних” відповідей із суми відповідей, згідно першим двом категоріям. Тобто, Σ(“агресія" + ”вказівки") – Σ(“страх" + ”прихильність" + ”незалежність" + ”комунікація”).

Автори Р. т. в його теоретичному обґрунтуванні спираються на положення про те, що розвиток функцій руки пов’язаний з розвитком головного мозку.

Люшера кольору виБоРу тест

Люшера кольору вибору тест – проективна методика дослідження особистості. Базується на суб’єктивному виборі кольорових стимулів. Опублікована М. Люшером у 1948 р.

Призначена для діагностики психологічних аспектів актуального стану людини, а саме загального фону настрою, загальної психічної активності, сили мотиваційної сфери та найбільш нагальних потреб особистості.

Стимульний матеріал Л.к.в.т. складається із стандартних різнокольорових, вирізаних з паперу квадратів зі стороною 28 мм. Повний набір складається із 73 квадратів різних кольорів та відтінків. Звичайно використовується неповний набір з 8 кольорових квадратів.

Кольори (в порядку привласненого їм номеру) поділяються на:

основні і додаткові:

1 – темно-синій, 5 – фіолетовий,

2 – синьо-зелений, 6 – коричневий,

3 – оранжово-червоний, 7 – чорний,

4 – світло-жовтий, 8(0) – сірий.

Спрощена процедура обстеження (до 8 кольорів) зводиться до одночасного показу всіх кольорових квадратів на білому фоні та вимоги відібрати один найбільш приємний. Обраний квадрат перегортається та відкладається в бік, потім процедура повторюється. Утворюється ряд квадратів, у якому кольори розташовуються за їх приємністю для піддослідного.

Перші два кольори, які посіли в цьому ряду, вважаються явно переважаючими, та визначають основний спосіб дій та цілі, які людина бажає досягти. Третій та четвертий – переважаючими і вказують на існуючу ситуацію та дії, які випливають із цієї ситуації. П’ятий та шостий - нейтральними і вказують на нереалізовані можливості особистості. А сьомий та восьмий - такі, які викликають антипатію, негативне ставлення і вказують на ті потреби, що були стримані або пригнічені та за яких умов не можуть бути реалізованими.

Кожний основний колір має своє символічне значення, та відповідають основним психологічним потребам людини, які М. Люшер визначив так: синій – в уподобаннях та задоволенні; зелений – в самоствердженні; червоний – у прагненні до влади, діяти, добиватися успіху, домінувати; жовтий – дивитися вперед та сподіватися. Згідно норми в людини вони мають бути урівноваженими і в результаті діагностики знаходитися на перших позиціях. Додаткові кольори не мають суттєвого значення серед потреб особистості, не являються “першоелементами” психічної сфери та використовуються в тесті лише для розширення сфери дії основних кольорів та їх більш вільного переміщення на ту чи іншу позицію.