30. Право Росії за "Артикулами військовими…"

Військовий статут Петра I - військовий статут, затверджений Петром I 30 березня 1716 при Данцігу. Є одним з основних документів, покладених в основу реформ юридичної системи Російської імперії, що проводяться за Петра. Статут визначав порядок військової служби, правила взаємин військовослужбовців, військово-кримінальну систему, систему військових чинів, судову систему та багато інших питань. Хоча спочатку (і по назві) статут був призначений для застосування в армії, відразу ж після його прийняття, указом від 10 квітня 1716 він був визначений як основний документ для вирішення справ в загальному судочинстві. В якості загального закону статут не відміняв раніше діяли уложення, а застосовувався одночасно з ними.  Статут являє собою компілятивний роботу, виконану на підставі багатьох джерел. По всій видимості, основою для нього послужили шведські військові артикули, в які були внесені багато власні зміни, додані елементи, запозичені з німецьких, голландських, данських та французьких законодавств. Вважається, що перший варіант статуту був складений німецькою мовою, потім його перевели на російську, після чого проект піддався виправленню кабінет-секретарем Макаровим і особисто Петром. Далі послідувало його твердження Сенатом.  Принциповим моментом у прийнятті даного Статуту було те, що він вперше в російській праві поставив на перше місце не моральне і релігійне зміст злочинних дій, а протиріччя волі держави. У Статуті були введені покарання за багато діяння, які взагалі не охоплювалися раніше діючим законодавством, різко посилено відповідальність за злочини. Статут ввів в явному вигляді формальну силу доказів, визначаючи набір необхідних для доказу свідчень і доказову силу кожного з них.  Основним принципом системи покарань Статуту було залякування потенційних порушників прикладом, для чого були посилені багато раніше існуючі покарання і введені нові . В якості покарань могло застосовуватися членоушкодження. За масову втечу, самовільний трактат чи капітуляцію, здачу фортеці могла бути використана децимації [1]. Покарання у Статуті ділилися на 5 груп:  1. Звичайні тілесні покарання (зокрема, скутість в залізо, ходінням по дерев'яних кілків, биттям батогами).  2. Жорстокі тілесні покарання (наприклад, шпіцрутенами, тавруванням залізом, обрізанням вух, відсіканням пальців або руки, каторгою).  3. Покарання смертні ( розстрілом (аркебузірованіем), відсіканням голови, шибеницею, колесування, четвертування, спалення, залиті горла металом, повішенням за ребро на гак).  4. Легкі покарання честі (пониження в посаді, звільнення без платні, висилка з держави)  5. Важкі покарання честі (прибиті імені на шибениці, заломлення шпаги (шельмування), оголошення злодієм (шельма)).  Серед злочинів, що вимагали смертної кари, фігурували і такі, як чарування (чорнокнижництво), богохульство, непристойне міркування про монарха, лайка про генерала або фельдмаршалом, блуд близьких родичів, крадіжка більше двадцяти рублів, псування прибитого указу, приховування.  Особливою жорстокістю відрізняється розділ про тортури ("будеже всі злочинці в рівному з'являться підозрі, і між оними батько з сином або чоловік із жінкою знайдеться, тоді сина чи дружину наперед до тортур привесть"). Тим не менш, Статут намагається обмежити тортури і враховує, що під тортурами невинна людина може обмовити себе або інших. Від тортур звільнені дворяни, чиновники, старі, діти, вагітні жінки (за винятком державних справ і вбивств).