30. Утворення фрн. Конституція 1949 року.

Після розгрому нацистської Німеччини її терени було окуповані військами СРСР, Великої Британії, США та Франції. Запроваджувався окупаційний режим. Вся Німеччина була поділена на чотири зони окупації – радянську, американську, французьку та британську. Управлінням країни займалася Союзна контрольна рада. У грудні 1946 р. всупереч спільним домовленостям союзників було запроваджене сепаратне управління британською та американською окупаційними зонами, - так звана, Бізонія. У 1948 р., після приєднання до Бізонії французької зони окупації, утворилася Тризонія. Це призвело до розколу Німеччини на західну та східну. У 1949 р. у східній та західній Німеччині були прийняті конституції. Утворилося дві німецькі держави _ Федеративна республіка Німеччини та Німецька Демократична Республіка.  КОНСТИТУЦІЯ ФРН 1949 р. - основний закон Федеративної Республіки Німеччини. Інша назва "Боннська конституція". К.ФРН була розроблена в період окупації Західної Німеччини військами США, Beликої Британії та Франції. Прийнята в травні 1949 р. Конституція запровадила у ФРН парламентську республіку з федеративним устроєм та буржуазно-демократичним режимом. До складу ФРН увійшло 10 земель. ФРН визначається як демократична, соціальна і федеративна держава. Перший розділ конституції присвячений правам людинии: право на життя та недоторканність, рівність усіх перед законом, свообода віросповідання, совісті, думки, зібрань, союзів. Проголошується таємниця листування, недоторканність житла тощо. Вищим законодавчим органом є двопалатний парламент: верхня палата — бундесрат, нижня - бундестаг. Бундесрат формується з представників урядів земель. Бундестаг — обирається громадянами на 4 роки шляхом загального, прямого і таємного голосування за змішаною виборчою системою. Главою держави є президент, якого обирають Федеральні збори (особливий орган, який формується з членів бундестагу і обраних представників від земель) на 5 років. Президент представляє республіку в міжнародних справах, є гарантом конституційного ладу, призначає й звільняє федеральних судій та деякі категорії федеральних посадовців. Провідна роль у системі виконавчої влади належить уряду на чолі з канцлером. Федеральний канцлер "встановлює основні положення політики й несе за них відповідальність". Судова влада здійснюється Федеральним конституційним судом, федеральними судами та судами земель. Конституційний суд наділений широкими повноваженнями: контроль за конституційністю нормативних актів, розгляд спорів між органами федерації і земель та ін.

30. Характеристика Конституції Японії 1947 року.

КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНІЇ 1947 р. - основний закон держави. Текст Конституції був розроблений американською окупаційною адміністрацією. Схвалений японським парламентом і 3 листопада 1946 р. промульгований імператором. Набула чинності 3 травня 1947 р. Конституція складається з преамбули. 11 глав (103 статті). В ній простежуються впливи американської конституції (див. Конституція СІЛА 1787 р.) та Конституції Японії 1889 р. Основний Закон базується на трьох принци­пах: народний суверенітет, права і свободи громадян та пацифізм. За Конституцією в Японії встановлювалася парламентарно-монархічна форма державного правління з унітарним устроєм і буржуазно-демократичним політичним режимом. За імператором формально збережено доволі широкі повноваження, однак фактично він є тільки символом держави та народу. Всі свої дії імператор здійснює за порадою і згодою уряду від імені народу (Глава І). Вищим органом влади й єдиним законодавчим органом є двопалатний парламент, який складається з палати представників та палати радників (Глава IV). Вищим органом виконавчої влади є Кабінет міністрів. Главою уряду є прем'єр-міністр, який призначається парламентом з-поміж його депутатів. Кабінет несе колективну відповідальність перед парламентом. Вищим судовим органом держави є Верховний суд, голову якого призначає імператор. Глава ІІ ("Відмова від війни") проголошує відмову від ведення війни, від ство-ення сухопутних, морських і військово-повітряних сил, а також засобів ведення війни. Конституцією запроваджувалася автономія органів місцевого самоврядування, які набували право в межах своєї компетенції видавати постанови, стягувати податки, керувати своїм майном та справами. У Конституції проголошуються традиційні буржуазно-демократичні права і свободи, відокремлення церкви від держави, заборона рабства й примусової праці, встановлюється свобода праці та місця проживання тощо. В основному законі також означені головні обов'язки громадян: сплата податків, праця тощо. Станом на 1 січня 2000 р. Конституція Японії не зазнала змін, що обумовлено жорсткою системою внесення до неї змін. Створення конституції стало найважливішою демократичною акцією у повоєнній історії Японії