- •Історія Держави і права зарубіжних країн
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Предмет і методи вивчення історії держави та права зарубіжних країн.
- •Причини встановлення і суть східної деспотії.
- •Правове становище населення в державах
- •Джерела та основні риси права країн Стародавнього Сходу.
- •Державний і суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- •Державний і суспільний лад Вавілону.
- •Характеристика законів Хамураппі (Вавілон).
- •Злочини та покарання за законами Хамураппі.
- •Соціальна структура та державний лад Стародавньої Індії.
- •Закони Ману. Загальна характеристика.
- •Злочин і покарання за законами Ману.
- •Виникнення Афінської рабовласницької держави (реформи Тесея і Солона).
- •Державний лад Афінської демократичної рабовласницької республіки.
- •Суспільний устрій Афінської аристократичної республіки.
- •Суспільний устрій та державний лад Спарти.
- •Утворення римської рабовласницької держави. Реформи Сервія Тулія.
- •Римська рабовласницька аристократична республіка.
- •Державний лад Риму в період імперії.
- •Правове становище населення в Стародавньому Римі.
- •Періодизація та загальна характеристика римського рабовласницького права.
- •Джерела й основні риси права Риму класичного періоду.
- •Римське рабовласницьке публічне та приватне право.
- •Римське кримінальне право періоду республіки.
- •Джерела й основні риси права Риму посткласичного періоду.
- •Кодифікація Юстиніана.
- •Етапи розвитку феодальних держав Західної Європи. Загальна характеристика.
- •Суспільний устрій ранньофеодальної держави франків.
- •Державний лад Франкського королівства.
- •"Салічна правда" – пам’ятка ранньофеодального права франків.
- •Основні риси феодального права.
- •Виникнення парламенту в Англії. Велика Хартія вольностей 1215 року (Англія).
- •Станово-представницька монархія в Німеччині. Золота булла 1356 року
- •Станово-представницька монархія у Франції. Великий березневий ордонанс (1357 р.).
- •Утворення Московської централізованої держави (хіv – перша пол. Хvі ст.)
- •Виникнення станово-представницької монархії в Росії. Земський собор.
- •Суспільний лад Московії періоду станово-представницької монархії.
- •Абсолютна монархія у Франції. Класичний французький абсолютизм.
- •Особливості англійського та німецького абсолютизму.
- •Кримінальне право Англії періоду абсолютизму.
- •«Кароліна» – пам’ятка права феодальної Німеччини.
- •Кримінальне право за «Кароліною» (1532 р.).
- •Кримінальний процес за «Кароліною» 1532 року.
- •Суспільний устрій Росії в період абсолютної монархії.
- •Соборне Уложення 1649 року. Злочини та покарання.
- •Право Росії за "Артикулами військовими…"
- •Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.
- •Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 року.
- •Формування англійської конституційної монархії. "Хабеас корпус акт" 1679 року, Білль про права 1688 р.
- •Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 року. Статті конфедерації 1781 року (сша).
- •Основні принципи Конституції сша 1787 року.
- •Біль про права 1791 року. Перший цикл конституційних поправок сша.
- •Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив на конституційний розвиток сша.
- •Буржуазна революція та створення буржуазної держави у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 року.
- •Конституції 1791 р. І 1793 р. Франції: порівняльна характеристика.
- •Якобінська диктатура у Франції та її державний механізм.
- •Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
- •Цивільний кодекс Франції 1804 року.
- •Кримінальний кодекс Франції (1810 рік).
- •Створення німецької імперії. Конституція Німеччини 1871 року.
- •Цивільний кодекс Німецької імперії 1900 р.
- •Кримінальний кодекс 1871 р. Німеччина.
- •Державний лад Російської імперії (XVIII – перша половина XIX століття).
- •Суспільний лад Російської імперії (XVIII – початок хх ст.).
- •Державна Дума Росії (формування, структура, компетенція) початку хх століття.
- •Судова реформа в Росії 1864 року та її значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Російській імперії та її особливості.
- •Земська та міська реформи в Росії у другій половині хіх століття.
- •Реорганізація поліції та армії в Росії у другій половині хіх століття.
- •Звід законів Російської імперії. Загальна характеристика.
- •Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.
- •Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. Іі Всеросійський з’їзд Рад та його нормативно-правові акти.
- •Вибори та розпуск Установчих зборів в Росії.
- •Конституція рсфср 1918 року. Розробка, прийняття та загальна характеристика.
- •Конституція рсфрр 1918 року: загальна характеристика.
- •Основні нормативно-правові акти проведення примусової колективізації сільського господарства в срср.
- •Виборчі реформи Великобританії у першій половині хх ст.
- •Буржуазно-демократична революція (1918 рік) в Німеччині. Веймарська Конституція 1919 року.
- •Корпоративна держава в Італії в1920-х рр.
- •“Новий курс” Президента сша ф.Рузвельта.
- •Конституція срср 1936 року: загальна характеристика.
- •Особливості італійського та японського фашизму.
- •Утворення фрн. Конституція 1949 року.
- •Характеристика Конституції Японії 1947 року.
- •Характеристика Конституції Італії 1947 року.
- •Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни. Конституція 1958 року.
- •Воз’єднання фрн і ндр.
- •Конституція срср 1977 року: загальна характеристика.
- •Розпад срср. Утворення снд.
-
Реорганізація поліції та армії в Росії у другій половині хіх століття.
Реорганізація армії та тюремної системи були складовою реформування державного і суспільного ладу другої половини XIX ст. Реорганізація збройних сил країни - військова реформа-з усією гостротою постала в другій половині XIX ст. До проведення військових реформ російська армія в мирний і воєнний час за чисельністю була майже однаковою (понад 1 млн вояків). Рядовий склад комплектувався через виконання рекрутської повинності податними станами: селянами й міщанами (привілейовані стани від рекрутської повинності були звільнені). Управління армією було децентралізованим: частина її підкорялася безпосередньо цареві, частина - військовому міністрові, а гвардійські гренадерські корпуси - особливому головнокомандувачеві, одному із членів імператорського дому. Першим законодавчим актом про перетворення в армії стало Положення з охорони військової дисципліни і дисциплінарних стягнень (1863 р.), що лягло в основу Дисциплінарного статуту (1869 р.). Положення вимагало суворого дотримання дисципліни та встановлювало обов'язок для солдатів і офіцерів брати участь у боротьбі з порушенням суспільного спокою. Провини й недогляди солдат і офіцерів підлягали покаранню відповідно до ретельно розробленої системи дисциплінарних стягнень. Зберігалися розходження в покараннях для солдатів і офіцерів. Для рядових було збережено тілесні покарання різками. Обер-офіцери за здійснення провин піддавалися товариському судові офіцерів, дворянського за складом. Із 1864 р. по 1869 р. було здійснено реформу системи організації військ (розподіл за родами й визначення тактичних одиниць, в яких передбачався за штатами мирного часу вузький контингент, і ширший за рахунок резервістів - за штатами воєнного часу) та перебудова управління армією (військовому міністерству були підлеглі всі галузі військового управління і всі роди військ). Усю територію Російської імперії було переділено на 15 військових округів, у кожному з яких створювалися військово-окружна рада на чолі з начальником округу, штаб і управління (артилерійське, інженерне, інтендантське й військово-медичне). Українські губернії увійшли до складу трьох округів - Київського, Одеського, Харківського (у 80-х роках його було ліквідовано). Водночас з округами утворювались інші органи місцевого військового управління. У кожній губернії та повіті було засновано управління військового начальника. Головне питання реорганізації збройних сил - всестанова військова повинність, яка запроваджувалася для осіб, котрі досягли 21-річного віку, - було вирішено Статутом про військову повинність (1874 р.). У піхоті було встановлено 6-річний термін служби з подальшим зарахуванням на дев'ять років у запас. У флоті служба тривала сім років (із зарахуванням у запас на три роки). На дійсну службу визначалися не всі покликані в армію, а лише ті, на кого випав жереб. Інші зараховувалися в ополчення. Від військової служби цілком звільнялися священнослужителі християнських віросповідань. Перебудова системи тюремних органів царським урядом розпочалась у пореформений період, коли ліквідували арештантські роти й боргові тюрми. Відбувався процес централізації тюремних установ: у складі Міністерства внутрішніх справ створено Головне тюремне управління (1879 р.), в підпорядкування якого перейшли всі місця позбавлення волі. Дещо пізніше це управління було передане у підпорядкування Міністерству юстиції. Систему установ цього управління утворювали: тюрми, арештантські відділення, покірні будинки, безстрокова каторга, попереднє ув'язнення, пересильні тюрми, військові тюрми, окремі тюрми для неспроможних боржників і для військополонених тощо. Для здійснення керівництва місцевими тюрмами засновано відповідні губернські інспекції (1880 р.). Зросло значення каторги (найвища міра покарання в Російській імперії). Поряд із старими каторгами й тюрмами виникали нові (о. Сахалін, Якутія). Стан тюрем, як і раніше, залишався дуже бідним. Засудженим жінкам у царській тюрмі загрожував замах на їхню статеву незалежність. (Особливий наказ (1886 р.) на о. Сахалін визначав порядок роздання ув'язнених жінок неодруженим чиновникам). Підлітки перебували в тюрмах разом із дорослими. Політичні в'язні тримались окремо від кримінальних. Засуджені за державні злочини зосереджувалися в окремих камерах. їм обов'язково голили головуй заковували в кайдани. Політичні в'язні мали право читати книжки "лише серйозного і наукового змісту", а газети й журнали - тільки річної давності. їм заборонялося мати свої самодіяльні організації, вибирати старосту тощо. Режим у місцях позбавлення волі не був позбавлений численних пережитків феодалізму і не мав належної регламентації: зберігався середньовічний звичай таврування каторжан (до 1863 р.) й покарання жінок різками (до 1893 р.). Різними були умови утримання в'язнів (залежали від станової належності). Згідно зі Статутом про утримання під сторожею (1890 р.), особи вищих і нижчих станів тримались окремо. Використовувати на господарських роботах дозволялося тільки в'язнів із селян чи міщан. В'язнів залучали до малокваліфікованих видів робіт - плетення виробів із ниток, соломи, виготовлення кошиків із дроту тощо.\