- •Історія Держави і права зарубіжних країн
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Предмет і методи вивчення історії держави та права зарубіжних країн.
- •Причини встановлення і суть східної деспотії.
- •Правове становище населення в державах
- •Джерела та основні риси права країн Стародавнього Сходу.
- •Державний і суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- •Державний і суспільний лад Вавілону.
- •Характеристика законів Хамураппі (Вавілон).
- •Злочини та покарання за законами Хамураппі.
- •Соціальна структура та державний лад Стародавньої Індії.
- •Закони Ману. Загальна характеристика.
- •Злочин і покарання за законами Ману.
- •Виникнення Афінської рабовласницької держави (реформи Тесея і Солона).
- •Державний лад Афінської демократичної рабовласницької республіки.
- •Суспільний устрій Афінської аристократичної республіки.
- •Суспільний устрій та державний лад Спарти.
- •Утворення римської рабовласницької держави. Реформи Сервія Тулія.
- •Римська рабовласницька аристократична республіка.
- •Державний лад Риму в період імперії.
- •Правове становище населення в Стародавньому Римі.
- •Періодизація та загальна характеристика римського рабовласницького права.
- •Джерела й основні риси права Риму класичного періоду.
- •Римське рабовласницьке публічне та приватне право.
- •Римське кримінальне право періоду республіки.
- •Джерела й основні риси права Риму посткласичного періоду.
- •Кодифікація Юстиніана.
- •Етапи розвитку феодальних держав Західної Європи. Загальна характеристика.
- •Суспільний устрій ранньофеодальної держави франків.
- •Державний лад Франкського королівства.
- •"Салічна правда" – пам’ятка ранньофеодального права франків.
- •Основні риси феодального права.
- •Виникнення парламенту в Англії. Велика Хартія вольностей 1215 року (Англія).
- •Станово-представницька монархія в Німеччині. Золота булла 1356 року
- •Станово-представницька монархія у Франції. Великий березневий ордонанс (1357 р.).
- •Утворення Московської централізованої держави (хіv – перша пол. Хvі ст.)
- •Виникнення станово-представницької монархії в Росії. Земський собор.
- •Суспільний лад Московії періоду станово-представницької монархії.
- •Абсолютна монархія у Франції. Класичний французький абсолютизм.
- •Особливості англійського та німецького абсолютизму.
- •Кримінальне право Англії періоду абсолютизму.
- •«Кароліна» – пам’ятка права феодальної Німеччини.
- •Кримінальне право за «Кароліною» (1532 р.).
- •Кримінальний процес за «Кароліною» 1532 року.
- •Суспільний устрій Росії в період абсолютної монархії.
- •Соборне Уложення 1649 року. Злочини та покарання.
- •Право Росії за "Артикулами військовими…"
- •Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.
- •Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 року.
- •Формування англійської конституційної монархії. "Хабеас корпус акт" 1679 року, Білль про права 1688 р.
- •Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 року. Статті конфедерації 1781 року (сша).
- •Основні принципи Конституції сша 1787 року.
- •Біль про права 1791 року. Перший цикл конституційних поправок сша.
- •Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив на конституційний розвиток сша.
- •Буржуазна революція та створення буржуазної держави у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 року.
- •Конституції 1791 р. І 1793 р. Франції: порівняльна характеристика.
- •Якобінська диктатура у Франції та її державний механізм.
- •Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
- •Цивільний кодекс Франції 1804 року.
- •Кримінальний кодекс Франції (1810 рік).
- •Створення німецької імперії. Конституція Німеччини 1871 року.
- •Цивільний кодекс Німецької імперії 1900 р.
- •Кримінальний кодекс 1871 р. Німеччина.
- •Державний лад Російської імперії (XVIII – перша половина XIX століття).
- •Суспільний лад Російської імперії (XVIII – початок хх ст.).
- •Державна Дума Росії (формування, структура, компетенція) початку хх століття.
- •Судова реформа в Росії 1864 року та її значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Російській імперії та її особливості.
- •Земська та міська реформи в Росії у другій половині хіх століття.
- •Реорганізація поліції та армії в Росії у другій половині хіх століття.
- •Звід законів Російської імперії. Загальна характеристика.
- •Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.
- •Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. Іі Всеросійський з’їзд Рад та його нормативно-правові акти.
- •Вибори та розпуск Установчих зборів в Росії.
- •Конституція рсфср 1918 року. Розробка, прийняття та загальна характеристика.
- •Конституція рсфрр 1918 року: загальна характеристика.
- •Основні нормативно-правові акти проведення примусової колективізації сільського господарства в срср.
- •Виборчі реформи Великобританії у першій половині хх ст.
- •Буржуазно-демократична революція (1918 рік) в Німеччині. Веймарська Конституція 1919 року.
- •Корпоративна держава в Італії в1920-х рр.
- •“Новий курс” Президента сша ф.Рузвельта.
- •Конституція срср 1936 року: загальна характеристика.
- •Особливості італійського та японського фашизму.
- •Утворення фрн. Конституція 1949 року.
- •Характеристика Конституції Японії 1947 року.
- •Характеристика Конституції Італії 1947 року.
- •Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни. Конституція 1958 року.
- •Воз’єднання фрн і ндр.
- •Конституція срср 1977 року: загальна характеристика.
- •Розпад срср. Утворення снд.
-
Розпад срср. Утворення снд.
Після смерті генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка в березні 1985 року на посаду керівника партії і держави обрано Михайла Горбачова. Саме за його ініціативою розпочалася перебудова в СРСР (з квітня 1985 року). Перебудова мала охопити п'ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: • економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних); • внутрішню політику (демократизація суспільного життя та народовладдя); • зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова спільноєвропейського дому); • соціальну сферу (поліпшення матеріального та культурного добробуту населення); • ідеологію (ліквідація цензури; гласність, вільне виявлення думки громадян). Теоретично ідеї перебудови мали шанс на реалізацію, але, як показало подальше життя, крім загальних декларацій, М. Горбачов так і не зміг протягом 6-річного періоду висунути будь-яку практичну концепцію реформування радянського суспільства. Перебудова мала чотири етапи: • березень 1985 року - січень 1987 року — перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму»; • 1987-1988 pp. — основний лейтмотив — «більше демократії»; • 1989-1990 pp. — розмежування й розкол у таборі провідників перебудови; • 1991 рік — перемога радикал-реформізму, розпад СРСР. Після невдалої спроби державного перевороту в серпні 1991 р.Горбачов був не в змозі втримати ситуацію під своїм контролем. 25 грудня 1991 р. відмовився від президентства й передав владу Борису Єльцину. Розпад СРСР призвів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав Розпад СРСР відбувався на тлі загального економічного, зовнішньополітичного та демографічної кризи. В 1989 вперше офіційно оголошено про початок економічної кризи в СРСР. На території СРСР розгорається ряд міжнаціональних конфліктів. 7 лютого 1990 ЦК КПРС оголосив про ослаблення монополії на владу, протягом декількох тижнів пройшли перші конкурентні вибори. Багато місця в парламентах союзних республік отримали ліберали і націоналісти. Проголошення незалежності Україна У грудні 1991 глави трьох республік, засновників СРСР, - Білорусії, Росії і Україна зібралися в Біловезькій пущі для підписання договору про створення ССГ. Проте, ранні домовленості були відкинуті. 8 грудня 1991 вони констатували, що СРСР припиняє своє існування, оголосили про неможливість утворення ССД і підписали Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Підписання угод викликало негативну реакцію Горбачова, однак після серпневого путчу реальною владою він вже не мав. Як підкреслював згодом Єльцин, Біловезькі угоди не розпускали СРСР, а лише констатували його фактичний до того моменту розпад. 21 грудня 1991 на зустрічі президентів у Алма-Аті ( Казахстан) до СНД приєдналися ще 8 республік: Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, було підписано так звану Алматинську угоду, що стало основою СНД. СНД було засновано не в якості конфедерації, а як міжнародна (міждержавна) організація, яка характеризується слабкою інтеграцією і відсутністю реальної влади у координуючих наднаціональних органів. Членство в цій організації було відкинуто прибалтійськими республіками, а також Грузією (вона приєдналася до СНД лише в жовтні 1993 р. і заявила про вихід з СНД після війни в Південній Осетії влітку 2008 року). Установчі збори в Росії Виборна представницька установа, яка після повалення царизму 1917 мала вирішити питання про держ. лад країни та вироблення конституції. Гасло У. з. в Р. набуло поширення у політ, б-бі проти самодержавства на початку 20 ст. і стало популярним серед нар. мас під час Лютневої революції 1917 в Росії. Тому формально гол. завданням Тимчасового уряду Росії вважалося скликання Устан. зборів, про що він заявив 2(25).XІ 1917. Але з різних причин вирішення цього питання затягувалося. Тільки в кін. вересня уряд підготував Положення про вибори до Установчих зборів, яке передбачало пропорц. систему виборів, засн. на заг. виб. праві. Вибори було призначено на 12(25).XI 1917. Після Жовтневої революції 1917 в Росії РНК на чолі з В. І. Леніним, враховуючи популярність ідеї Устан. зборів серед нар. мас, постановою від 27.Х(9.ХІ) 1917 підтвердила цю дату. Через незадовільну підготовку вони відбувалися з 12(25) листопада до поч. 1918. Було обрано 715 депутатів. Більшість місць отримали партії есерів та меншовиків (за більшовиків проголосували лише 24 % виборців, а в Україні — тільки 10 %). 5(18).І 1918 відбулося перше й останнє засідання Устан. зборів. На нього з'явилося бл. 410 депутатів, переважно есери-центристи. Напередодні було розстріляно демонстрації на підтримку Зборів. Після того як більшість депутатів під головуванням есера-центриста В. М. Чернова відмовилась обговорювати Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу 1918, запропоновану від імені ВЦВК Я. М. Свердловим, не визнала декретів рад. влади про мир, землю, більшов. фракція, а за нею і ліві есери покинули засідання. Вночі з 6(19) на 7(20).І 1918 Всерос. ЦВК прийняв декрет про розпуск Устан. зборів, схвалений 3-м Всерос. з'їздом рад. Згідно з постановою цього з'їзду, з текстів ухвалених законів вилучалися усі посилання на Устан. збори. Розпуск Зборів спричинив загострення громадян, протистояння у країні. Есери й меншовики боролися проти рад. влади під гаслом передачі всієї повноти влади Устан. зборам. Частина депутатів переїхала з Петрограда до Самари, де утворила 8.VI 1918 Комітет членів Устан. зборів, який проголосив себе тимчас. верховною владою, що діяла від імені Устан. зборів. У кін. 1918 адмірал О. В. Колчак (самопроголошений «верховний правитель Російської держави») ліквідував цей орган, деяких депутатів було розстріляно.
Контрреформи в Росії Контрреформи в Росії 80 -х — початку 90-х рр. 19 ст. - загальнодерж. політ, курс, здійснюваний у Росії за царювання Олександра III і спрямований проти бурж. реформ 60—70-х рр. Цар. уряд почав послідовно скасовувати інститути і принципи, запроваджені в результаті реформ. Були частково ліквідовані суттєві бурж. перетворення, відновлено частину дореформ. порядків. Цар. маніфест від 29.IV(11.V) 1881 проголосив непохитність самодержавства. Згідно з Положенням про заходи з охорони державного порядку і громадського спокою від 14(26).VIII 1881 на місцях у разі необхідності могла бути введена одна з двох стадій виняткового стану: посиленої або надзв. охорони. Широкі повноваження в адм. та суд. сферах надавалися генерал-губернаторам (губернаторам), градоначальникам: право закривати збори, пром. і торг, заклади, забороняти органи друку, право арешту та вислання в адм. порядку, право видавати обов'язкові постанови з метою захисту громад, порядку, за порушення яких винні підлягали арешту на строк до 3 місяців або штрафу до 500 руб. 18(30). Спробою реставрації кріпосн. порядків було введення у 1889 інституту земс. начальників. На ці посади призначалися виключно дворяни. Вони мали право втручатися у рішення сільс. зборів, призначення та звільнення посад, осіб, застосовувати до селян різні покарання: штраф до 6 руб., арешт до 3 днів, тілесні покарання. 1890 прийнято нове Положення про земські установи, яке внесло обмеження у земс. реформу. Були внесені зміни у виб. систему земств. Селяни обирали лише кандидатів до повітових земс. зборів, а далі губернатор з їх числа призначав гласних. Земства було поставлено під контроль і нагляд держ. адміністрації. Ці обмеження перетворили земства у виконавчі госп. органи при місц. адміністраціях. 1892 проведено міську контрреформу. Нове Міське уложення 1892 різко підвищило майн. ценз при виборах, внаслідок чого прикажчики і дрібні крамарі були позбавлені права обиратися до міських дум. Цього права не мали також євреї. Посилився нагляд за органами міського самоврядування з боку урядових адм. органів: було утворено заг. установи для земс. та міських органів самоврядування — губернські в земських та міських справах присутствія, які очолювали губернатори.