- •Історія Держави і права зарубіжних країн
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Предмет і методи вивчення історії держави та права зарубіжних країн.
- •Причини встановлення і суть східної деспотії.
- •Правове становище населення в державах
- •Джерела та основні риси права країн Стародавнього Сходу.
- •Державний і суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- •Державний і суспільний лад Вавілону.
- •Характеристика законів Хамураппі (Вавілон).
- •Злочини та покарання за законами Хамураппі.
- •Соціальна структура та державний лад Стародавньої Індії.
- •Закони Ману. Загальна характеристика.
- •Злочин і покарання за законами Ману.
- •Виникнення Афінської рабовласницької держави (реформи Тесея і Солона).
- •Державний лад Афінської демократичної рабовласницької республіки.
- •Суспільний устрій Афінської аристократичної республіки.
- •Суспільний устрій та державний лад Спарти.
- •Утворення римської рабовласницької держави. Реформи Сервія Тулія.
- •Римська рабовласницька аристократична республіка.
- •Державний лад Риму в період імперії.
- •Правове становище населення в Стародавньому Римі.
- •Періодизація та загальна характеристика римського рабовласницького права.
- •Джерела й основні риси права Риму класичного періоду.
- •Римське рабовласницьке публічне та приватне право.
- •Римське кримінальне право періоду республіки.
- •Джерела й основні риси права Риму посткласичного періоду.
- •Кодифікація Юстиніана.
- •Етапи розвитку феодальних держав Західної Європи. Загальна характеристика.
- •Суспільний устрій ранньофеодальної держави франків.
- •Державний лад Франкського королівства.
- •"Салічна правда" – пам’ятка ранньофеодального права франків.
- •Основні риси феодального права.
- •Виникнення парламенту в Англії. Велика Хартія вольностей 1215 року (Англія).
- •Станово-представницька монархія в Німеччині. Золота булла 1356 року
- •Станово-представницька монархія у Франції. Великий березневий ордонанс (1357 р.).
- •Утворення Московської централізованої держави (хіv – перша пол. Хvі ст.)
- •Виникнення станово-представницької монархії в Росії. Земський собор.
- •Суспільний лад Московії періоду станово-представницької монархії.
- •Абсолютна монархія у Франції. Класичний французький абсолютизм.
- •Особливості англійського та німецького абсолютизму.
- •Кримінальне право Англії періоду абсолютизму.
- •«Кароліна» – пам’ятка права феодальної Німеччини.
- •Кримінальне право за «Кароліною» (1532 р.).
- •Кримінальний процес за «Кароліною» 1532 року.
- •Суспільний устрій Росії в період абсолютної монархії.
- •Соборне Уложення 1649 року. Злочини та покарання.
- •Право Росії за "Артикулами військовими…"
- •Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.
- •Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 року.
- •Формування англійської конституційної монархії. "Хабеас корпус акт" 1679 року, Білль про права 1688 р.
- •Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 року. Статті конфедерації 1781 року (сша).
- •Основні принципи Конституції сша 1787 року.
- •Біль про права 1791 року. Перший цикл конституційних поправок сша.
- •Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив на конституційний розвиток сша.
- •Буржуазна революція та створення буржуазної держави у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 року.
- •Конституції 1791 р. І 1793 р. Франції: порівняльна характеристика.
- •Якобінська диктатура у Франції та її державний механізм.
- •Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
- •Цивільний кодекс Франції 1804 року.
- •Кримінальний кодекс Франції (1810 рік).
- •Створення німецької імперії. Конституція Німеччини 1871 року.
- •Цивільний кодекс Німецької імперії 1900 р.
- •Кримінальний кодекс 1871 р. Німеччина.
- •Державний лад Російської імперії (XVIII – перша половина XIX століття).
- •Суспільний лад Російської імперії (XVIII – початок хх ст.).
- •Державна Дума Росії (формування, структура, компетенція) початку хх століття.
- •Судова реформа в Росії 1864 року та її значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Російській імперії та її особливості.
- •Земська та міська реформи в Росії у другій половині хіх століття.
- •Реорганізація поліції та армії в Росії у другій половині хіх століття.
- •Звід законів Російської імперії. Загальна характеристика.
- •Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.
- •Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. Іі Всеросійський з’їзд Рад та його нормативно-правові акти.
- •Вибори та розпуск Установчих зборів в Росії.
- •Конституція рсфср 1918 року. Розробка, прийняття та загальна характеристика.
- •Конституція рсфрр 1918 року: загальна характеристика.
- •Основні нормативно-правові акти проведення примусової колективізації сільського господарства в срср.
- •Виборчі реформи Великобританії у першій половині хх ст.
- •Буржуазно-демократична революція (1918 рік) в Німеччині. Веймарська Конституція 1919 року.
- •Корпоративна держава в Італії в1920-х рр.
- •“Новий курс” Президента сша ф.Рузвельта.
- •Конституція срср 1936 року: загальна характеристика.
- •Особливості італійського та японського фашизму.
- •Утворення фрн. Конституція 1949 року.
- •Характеристика Конституції Японії 1947 року.
- •Характеристика Конституції Італії 1947 року.
- •Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни. Конституція 1958 року.
- •Воз’єднання фрн і ндр.
- •Конституція срср 1977 року: загальна характеристика.
- •Розпад срср. Утворення снд.
-
Конституція рсфср 1918 року. Розробка, прийняття та загальна характеристика.
Конституція РСФСР 1918 р. - перша конституція Радянської держави. Рішення про підготовку першої радянської Конституції було прийнято на ІІІ Всеросійському з'їзді Рад у січні 1918 р. .По конституції 1918 року ВЦИК був вищим законодавчим, розпорядницьким і контролюючим органом Російської Соціалістичної Федеративної республіки. Конституція чітко установлює відповідальність СНК перед З'їздом Рад і Вциком, а наркомів перед СНК і Вциком. Звання народного комісара належало винятково членам СНК, що відає загальними справами РСФСР і ніяким іншим представникам Радянської влади як у центрі так і на місцях привласнено бути не могло. Це положення в Конституції обмовляється окремою статтею. Виборче право. Правом обирати і бути обраними в Ради користалися не залежно від підлоги, раси, національності, віросповідання, осілості, яким до дня голосування виповнилося 18 років громадяни РСФСР, що: а) добували засобу до життя продуктивним і суспільно корисною працею, а також обличчя, зайняті домашнім господарством, що забезпечує для перших можливість продуктивної праці, якось: робітники та службовці усіх видів і категорій, зайняті в промисловості, торгівлі, сільському господарстві й ін., селяни і козаки-хлібороби, що не користаються найманою працею з метою витягу прибутку б) солдати Радянської Армії і флоту в) громадяни, перераховані вище, але частково втратили працездатність Спеціально обговорено, що місцеві Ради можуть знижувати виборчий вік, а так само те, що активне і пасивне виборче право надається в деяких випадках і громадянам іноземних держав. Перераховані вище громадяни не можуть обирати і бути обраними, якщо вони прибігають до найманої праці з метою витягу прибутку, живуть на нетрудовий доход, є приватними торговцями, ченцями, духовними служителями церков і релігійних культів, а також злочинці, душевно хворі й інші обличчя. Вибори повинні вироблятися в присутності виборчої комісії і представника місцевої Ради відповідно до сталих звичаїв у дні, установлювані місцевими Радами. Про хід і про результат виборів складався протокол за підписом членів виборчої комісії і представника місцевих Рад. Докладний порядок виробництва виборів, а дорівнює участь у них професійних і інших організацій визначався місцевими Радами відповідно до інструкції Вцика. Перша конституція Росії виявилася законом, що закріплює тоталітаризм, безконтрольність державної влади, тобто антиконституційним по суті. Однак з погляду формальної Конституційний закон 1918р. безумовно, мав всі ознаки Основного: він був затверджений виборним органом влади; проголосив республіканську форму правління, федеративне державний устрій (п.1 глави 1 розділ ІІ); установив порядок формування представницьких органів влади через виборчу систему (розділ ІV). За працюючими вперше були закріплені деякі політичні й соціально-економічні права (розділ 5), рівність у правах незалежно від раси й національності. Цей Закон, безсумнівно, виконував установчу функцію, тому що вводив або санкціонував нові інститути влади: систему Рад, структуру й компетенцію уряду, державні символи й ін. У ньому були зафіксовані принципово інша, чим колись, система влади й нові підстави її відносин з опозиційними силами. Із цього погляду можна вважати, що Конституція РСФСР 1918р. виконувала й свою політичну функцію. В основу даного документа, як і режиму, що йому відповідав, була покладена теорія насильства, диктатури, у сутності заперечливу ідею права. Соціальна функція виявилася покрученої в не меншій мері. З одного боку, нова влада в главу кута ставила саме працюючої людини, залучаючи його до політичного життя, ставлячи завдання ліквідувати безграмотність, прагнучи зжити соціальний паразитизм. можливість представити у владі різні соціальні інтереси; навпроти, вона узаконила тоталітарну владу, що нав'язувала суспільству єдино можливий шлях розвитку. Виправдуючи прямі репресії, класову ворожнечу, Конституція виконувала антисоціальну функцію, розділяючи населення на "своїх" і "ворогів". В області міжнародної політики нова влада відповідно до Конституції 1918 р. поводилася не менш суперечливо. З одного боку, ставилися, здавалися б, досить розумні завдання - досягнення "демократичного миру трудящих без анексій і контрибуцій на основі вільного самовизначення націй", проголошення повної незалежності Фінляндії й волі самовизначення Вірменії (п.4, 6 глави 3 розділ ІІ). З іншого боку - виправдувалися явно неправові дії в області міжнародного спілкування: анулювання позик, розрив таємних договорів, розрив "з варварською політикою буржуазної цивілізації" (п."г" глави 2, п.4, 6 глави 3 розділу ІІ), тобто відмова від наступності не тільки у внутрішньої, але й у зовнішній політиці. Тут доречно помітити, що саме розвиток вітчизняного конституційного законодавства в XX ст. показав важливість розробки й використання інституту наступності з метою збереження правового простору в умовах переходу суспільства від однієї соціально-політичної системи до іншої.
-
І та ІІ Всесоюзні з’їзди Рад та їх акти. Утворення СРСР. Конституція СРСР 1924 р.В радянських республіках у 1922 р. були скликані з'їзди Рад. Вони прийняли рішення про утворення СРСР. 30 грудня 1922 року відбувся І з'їзд Рад СРСР. Він затвердив конст. Документи: Декларацію Договір Російської, Української , білоруської, закавказької республік про утворення СРСР. Було створено першу радянську Конституцію, яка була затверджена на ІІ всесоюзному з'їзді Рад у січні 1924 р. Конституція проголосила, що СРСР є "добровільним об'єднанням рівноправних народів, що за кожною республікою забезпечене право вільного виходу з Союзу. — перша Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Затверджена 2-м З'їздом рад СРСР 31.1 1924 (м. Москва). Складався з Декларації про утворення СРСР 1922 і Договору про утворення СРСР 1922. За цим Осн. Законом до компетенції СРСР були віднесені питання: дип. зносин, укладення договорів з ін. д-вами; врегулювання проблем кордонів між союз, республіками; укладення внутр. позик; керівництво зовн. торгівлею; виділення окр. галузей пром-сті й підприємств, які мають загальносоюзне значення; керівництво збройними силами; затвердження і зміни союз, конституції тощо. Передбачалися форм, гарантії недоторканності території союз, республік. Для обмеження чи скасування права виходу із Союзу потрібна була згода всіх союз, республік . Найвищим органом влади СРСР визначався З'їзд рад, а в період між з'їздами — Нейтральний Виконавчий Комітет СРСР. ЦВК поділявся на дві палати — Союзну Раду, яка обиралася З'їздом рад з представників союз, республік (у складі 414 депутатів) пропорційно до кількості населення кожної з них, та Раду Національностей, що утворювалась із представників союз, і авт. республік (по 50 осіб) та авт. областей (по 1 особі) і затв. на З'їзді. Обидві палати, як і ЦВК у цілому, приймали декрети, кодекси, постанови, розпорядження. Сесії ЦВК скликалися тричі на рік, позачергові — за постановою Президії ЦВК, на вимогу президій Союз. Ради чи Ради Національностей або ЦВК однієї із союз, республік. Проекти нормат. актів набували сили закону лише після їх схвалення як Союз. Радою, так і Радою Національностей. У разі суперечностей між палатами вони мали передаватися на узгоджувальну комісію. Якщо не досягалося згоди, спір розглядався на спільному засіданні палат, а далі — на черговому чи надзвичайному З'їзді рад. Конституція СРСР 1924 втратила чинність з 5.XII 1936 у зв'язку із прийняттям Конституції СРСР 1936.
-
Створення та діяльність радянської міліції в 1917-1920 роках.
Правовою підставою організації радянської міліції була постанова НКВД "Про робочу міліції" видана 28.10 (10.11). 17 року. У цій постанові не передбачалися організаційні форми міліцейського апарату. Пов'язано це було, перш за все, з поглядами правлячої верхівки на державний устрій. Погляди ці полягали в тому, що зі зламом старої державної машини, насамперед, ліквідувалися армія і поліція, а їх функції переходили до збройного народу. Такий погляд існував якийсь час після Жовтневої революції. У силу того, що формування робочої міліції не мали постійного штату, вони носили характер масових самодіяльних організацій. Проте реальний стан справ показав нежиттєздатність подібного підходу до організації ОВС. Вже в березні 1918 року комісар НКВД поставив перед Урядом питання про організацію радянської міліції на штатних засадах. Це питання було розглянуто на засіданні Уряду, і НКВД було запропоновано розробити і внести проект положення про радянську міліцію. 10 травня 1918 колегія НКВД прийняла наступне розпорядження: "Міліція існує як постійний штат осіб, що виконують спеціальні обов'язки, організація міліції повинна здійснюватися незалежно від Червоної Армії, функції їх повинні бути строго розмежовані". 15 травня це розпорядження було розіслано по телеграфу всім губернаторам Росії. 5 червня того ж року, був опублікований проект Положення про народну робочо-селянської охорони (міліції). З'їзд голів губернський Рад, який проходив з 30.07. по 01.08.18 р. "визнав необхідність створення радянської робочо-селянської міліції". 21.08.1918 року РНК розглянув проект Положення про радянську міліцію. РНК доручив НКВД, спільно з НКЮ, переробити проект в інструкцію, пристосувавши її до виконання прямих обов'язків міліції. І, нарешті, 21.10.1918 року НКВД і НКЮ затвердили Інструкцію про організацію радянської робітничо-селянської міліції. 15.10.1918 р. ця інструкція була розіслана в губернські і повітові управління міліції. Вона встановлювала організаційно-правові форми міліції для всієї Російської Федерації. Центральним органом радянської міліції стало Головне управління міліції. Воно здійснювало: загальне керівництво діяльністю радянської міліції; видання наказів і інструкцій, що визначають технічну і, обов'язково, політичну сторони роботи; і т.п. Основні ланки апарата міліції складали губернські і повітові управління. Великі міста могли мати свою міську організацію міліції, але з особливого дозволу НКВД. Низова ланка апарата - ділянка на чолі з дільничним начальником, якому підкорялися старші міліціонери і міліціонери. Губернські управління були одночасно органами НКВД і органами губернського Виконкому Рад. У грудні 1918 року ГУ міліції розробило і затвердило Загальну інструкцію міліціонерам, Інструкцію районним начальникам і їхнім помічникам, Інструкцію старшим і черговим по району міліціонерам, Інструкцію по вживанню зброї. Всі нормативні акти були схвалені Першим Всеросійським з'їздом завідуючих губернськими і міськими управліннями міліції. У складні роки становлення нової "робітничо-селянської" влади процес становлення міліції продовжувався. 3 квітня 1919 РНК РРФСР видав декрет "Про радянську робітничо-селянської міліції", за яким співробітники міліції не підлягали призову в Червону Армію, залишалися на своїх місцях і вважалися прикомандированими до управлінь виконкомів Рад. Крім загальної (уездно-міський) міліції для організації правопорядку в країні організується спеціалізовані види міліції. Так, 21 лютого 1919 ВЦИК видає постанову "Про організацію залізничної міліції і залізничної охорони", а ще до цього, 25 липня 1918 року РНК прийняв декрет "Про заснування річкової міліції". Потім у квітні 1919 року вийшов декрет ВЦВК про радянську річковий робітничо-селянської міліції. Восени 1919 року НКВС, обстеживши стан охорони на підприємствах, прийняв рішення організувати промислову міліцію. На неї покладалися завдання боротьби з розкраданнями гос.собственности і т.п. 3 березня 1920 у складі ГУ міліції РСФСР утворили відділ, у губернський управліннях - відділення промислової міліції, на підприємствах - її підрозділу. Для активізації боротьби зі злочинністю були здійснені заходи з об'єднання органів ВЧК і міліції. У червні 1919 року 3-я Всеросійська конференція ЧК прийняла резолюцію "Про взаємовідносини між місцевими ЧК і міліцією", схвалену НКВД. Вона встановила: "В колегії місцевих відділів управління вводити в якості членів голів ЧК". Для зміцнення апарата карного розшуку із середовища ЧК призначалися люди на посаді зав. кримінально-розшуковими відділеннями. У липні 1919 року сталося часткове об'єднання апарата карного розшуку і транспортних ЧК. У жовтні 1920 року були створені самостійні органи карного розшуку на транспорті організовані за лінійним принципом. В органах міліції починаються створюватися науково-технічні підрозділи. У лютому 1919 року колегія НКВД затвердила кошторис на освіту кабінету судової експертизи, реєстраційного та дактилоскопічного бюро і музею. Створений при Центророзиске кабінет судової експертизи був першим науково-технічним підрозділом, і не тільки в ОВС.