відправлених адресатам листів, Удаленные для збережен- ня знищених листів, Черновики для збереження незавер- шених листів.

Область сообщений відображає повідомлення, які мі- стяться у вибраній папці;

Область просмотра відображає зміст листа, вибрано- го в Область сообщений.

Контрольні запитання та завдання:

Що таке самостійна робота студентів?

Які види самостійного учіння студента використовують у вищій школі?

Яка роль науково-педагогічних працівників в оволодінні студентами методикою самостійної роботи?

Розкрийте методику самостійної роботи студента під час лекційного заняття та відпрацювання лекції.

У чому полягає самостійна підготовка студента до семінарських, практичних і лабораторних занять?

Розкрийте методику самостійної підготовки студента до модульного контролю, заліків та іспитів.

Яка методика праці студента з навчальною та науковою літературою?

Охарактеризуйте різні види читання.

Які види записів прочитаного має робити студент у процесі самостійного навчання?

Розкрийте алгоритм користування Інтернетом.

3.7. Поняття контролю навчальної діяльності студентів: функції, принципи організації, види та форми

У вищій школі наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки відповідно до «Положення про курсові екзаме- ни і заліки у вищих навчальних закладах України». У цьому документі, зокрема, сказано, що курсові екзамени з усієї дис- ципліни або її частини передбачають мету оцінити роботу студента за курс (семестр), одержані теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, оволодіння навичками

270

самостійноїроботи, вміннясинтезуватинабуті знанняйзасто- совуватиїхурозв’язанніпрактичнихзавдань.

Заліки, як правило, є формою перевірки успішного ви- конання лабораторних і розрахунково-графічних робіт, кур- сових проектів (робіт), засвоєння навчального матеріалу на практичних і семінарських заняттях, а також способом пере- вірки проходження навчальної і виробничої практики та ви- конання у процесі цих практик усіх навчальних доручень від- повідно до програми. В окремих випадках заліки можуть про- водитиіздисциплінизагалом, ізокремихїїчастин.

Іспити і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно їх скласти, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни впродовжусьогосеместру.

Послаблена, епізодична робота над програмовим мате- ріалом, надія на те, що все можна буде вивчити протягом 2 — 3 днів перед контролем, не дає очікуваних результатів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, повинен з першого дня занять систематично й ретельно виконувати всі завдання. Це й буде головним напрямом підготовки до кон- трольних заходів, а відтак і запорука високої оцінки. Водно- час, необхідно виявляти значні зусилля та наполегливість під часбезпосередньоїпідготовкидоконтролю.

На екзаменаційну сесію, як правило, виносять небільше 6 заліківі5 іспитів. Студентискладаютьзалікиупроцесівико- нання практичних і лабораторних робіт. Тому для підготовки до заліків окремі дні, як правило, не відводяться. Студент зо- бов’язаний скласти всі заліки до початку екзаменаційної сесії. Напідготовкудокожногоіспитудають3 – 4 дні.

Що ж потрібно пам’ятати студентові, аби успішно підго- туватися до іспитів? Необхідно, насамперед, ознайомитися з програмою проведення іспитів із навчальної дисципліни. На основі цього скласти план повторення й систематизації на- вчального матеріалу на кожен день, щоб день або його части- ну (залежно від кількості днів, які є на підготовку до іспиту) залишити для повторного узагальнення програмового мате- ріалу.

271

Програма навчальної дисципліни, за якою проводять іспит, весь час має бути на робочому столі. Для підготовки необхідно вибрати потрібні навчальні посібники, рекомендо- вану літературу. У жодному разі не можна обмежуватися кон- спектами лекцій. Записи в конспекті надто стислі, у них мо- жуть бути помилки, неповні визначення, нема ілюстра- тивного матеріалу. Заучування конспекту приводить до дог- матизму й формалізму в знаннях, значно утруднює процес усвідомлення і розуміння сутності основних наукових понять. Конспект лекцій може слугувати лише орієнтиром, планом- програмоюзасвоєногонавчальногоматеріалу.

Послідовність роботи у підготовці до контрольних захо- дів має бути така: уважно прочитати й усвідомити суть вимог конкретного питання програми; ознайомитися з конспектом; уважно опрацювати необхідний навчальний матеріал за на- вчальнимипосібникамитарекомендованоюлітературою.

Якщо з окремої теми науково-педагогічний працівник запропонував першоджерела, спеціальну наукову літературу, яку студент опрацьовував у період підготовки до семінарських чи інших занять, необхідно повернутися до записів цих мате- ріалів (а в окремих випадках і до оригіналів), відтворити в пам’яті основні наукові положення. В окремому зошиті на кожне запитання програми варто скласти стислий план від- повіді в логічній послідовності і з фіксацією необхідного ілю- стративногоматеріалу(приклади, малюнки, схеми, цифри).

Якщо окремі питання програми залишаються незрозу- мілими, їх необхідно написати на полях конспекту, щоб з’ясувати на консультації. Провідні положення теми (правила, закони, визначення та ін.) після глибокого усвідомлення їх суті варто завчити, повторюючи декілька разів або розповіда- ючи колезі. Найважливішу інформацію варто позначати ін- шимкольором, цедопомагаєкращезапам’ятати.

Так поступово треба переходити від повторення мате- ріалу однієї теми до іншої. Коли ж повторено й систематизо- вано весь навчальний матеріал, необхідно переглянути його ще раз уже за своїми записами, перевіряючи подумки, як за- своєнологікурозкриттякожноїтеми, якзафіксовановпам’яті

272

основні факти, формули, ілюстративний матеріал, чим і як можнадоповнитиокреміпитання.

Якщо під час основної роботи з систематизації і повто- рення навчального матеріалу необхідно, як правило, працю- вати самому (а не групою), оскільки у кожного особливості розумової діяльності – індивідуальні, то підсумкову роботу корисно здійснювати удвох-утрьох. Це дає змогу взаємопере- віритирівеньзасвоєнняйрозуміннянавчальногоматеріалу. У процесі підготовки до іспитів необхідно організувати чітку установкунаактивнезапам’ятання.

Найзручніше готуватися до іспитів у читальному залі бі- бліотеки чи в спеціалізованому навчальному кабінеті. Тут є оптимальні умови для цілеспрямованої роботи, немає чинни- ків, що відволікають увагу (радіо, сусіди, інші побутові подра- зники). Упродовж доби необхідно працювати 8 — 9 годин, роблячи через кожні 1,5 години перерви на 10 — 15 хвилин. Готуючись до контрольних заходів, необхідно особливо рете- льно дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, про які йшлосявище.

Значне місце в самостійній роботі студента належить систематичній праці з періодичними виданнями. Звичка чи- тати газети, журнали (насамперед — пов’язані з майбутнім фахом), робити виписки, розміщувати їх у певній системі — невичерпне джерело інтелектуального розвитку й загально- культурного збагачення майбутнього фахівця, передумова йогоуспіхівукар’єрномусходженні.

Контроль та оцінка. Поняття «контроль» та «оцін-

ка» є дидактичними поняттями. Вони становлять необхідну й важливуланкудидактичногопроцесу.

Контроль, як дидактичне поняття, становить собою су- купність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відо- мостей про рівень опанування окремими студентами (слуха- чами), програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні впроцесівиконаннязавданьпрофесійноїдіяльності.

Педагогічний контроль – система перевірки ре-

зультатівнавчанняівихованнястудентів.

273

Розвиток різноманітних видів педагогічного контролю стимулює навчання та пізнавальну діяльність студентів. Спроби вилучити педагогічний контроль повністю або част- ково з навчального процесу, як свідчить історія освіти, при- зводилидозниженняякостінавчання, рівнязнаньтощо.

Головна мета контролю – визначити якість засвоєння навчального матеріалу, ступінь відповідності сформованих уміньтанавичокцілямтазавданнямнавчання.

Контроль має відповідати певним вимогам і бути об’єктивним, систематичним, освітнім, діагностичним, вихов- ним, формуючим, керівним, розвивальним, оцінювальним, усебічним, а також охоплювати всі ланки навчального проце- суйсприятийогорозвиткутаудосконаленню.

Контроль навчання виконує певні функції, має свої ви- ди, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості профе- сійнихзнань, навичоківміньустудентів.

Функції контроль за навчальним процесом у вищих на- вчальнихзакладах:

діагностична, яка сприяє з’ясуванню об’єктивного рівня професійних знань, навичок і вмінь у студен- тів;

корегувальна, котра полягає у внесенні змін у про- цес навчально-пізнавальної діяльності на основі об’єктивної оцінки попередніх знань, навичок і вмінь;

освітня, сутність якої в тому, що вона сприяє погли- бленню, розширенню і вдосконаленню професійних знань, навичок і вмінь студентів і слухачів;

виховна, яка полягає в тому, що у процесі контролю формуються громадянські якості;

стимулююча, що спонукає до активності у дидакти- чному процесі та вдосконаленні своїх знань, навичок і вмінь;

оцінювальна, сутність якої – у вимірюванні та оцінці знань, навичок і вмінь студентів. На практиці її здій- снюють, виставляючи оцінки;

274

розвивальна, яка виявляється в тому, що будь-який контроль викликає певне психічне напруження осо- бистості, розвиток її розумових і фізичних сил, твор- чого мислення тощо;

мобілізуюча, котра підсилює, концентрує, зосере- джує моральні, інтелектуальні й фізичні зусилля на усунення виявлених недоліків або досягнення нових успіхів у навчанні.

Реалізація функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь студентів. А. М. Алексюк і Ю. К. Бабанськийпропонують дотримуватися таких принципів

контролю:

індивідуального (за стилем і формами) підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь студен- тів;

систематичності та регулярності перевірок і оціню- вання навчально-пізнавальних дій студентів;

урізноманітнення видів і форм контролю, урахуван- ня виду й роду майбутньої професійної діяльності;

всеосяжності, яка передбачає всебічність, тематич- ність і повноту контролю та оцінювання;

об’єктивності перевірок та оцінювання;

диференційованості контролю та оцінювання;

єдності вимог до контролю з боку всіх науково- педагогічних працівників.

Принцип індивідуального підходу до перевірки та оцін- ки знань, навичок і вмінь студентів передбачає оцінювання кожного студента залежно від можливостей і здібностей, тео- ретичної та практичної підготовки, виявлених зусиль, сумлін- ності, активностівсамостійнійроботітощо.

Принцип систематичності та регулярності вимагає виконання контролю на всіх етапах дидактичного процесу за певнимпланом.

Принцип урізноманітнення видів і форм контролю

передбачає застосування різних форм, методів, прийомів і

275

способів для оцінювання теоретичної та практичної підготов- кистудентівтаїїякості.

Принцип всеосяжності вимагає під час контролю охоп- лювативсіаспектипрофесійноїпідготовкистудентів.

Принцип об’єктивності передбачає оцінювання у про- цесі контролю за науково розробленими об’єктивними крите- ріями, уникання суб’єктивних оцінних суджень та висновків педагога, які ґрунтуються тільки на поверховій перевірці знань, навичоківміньстудентів.

Принцип диференційованості контролю базується на конкретній оцінці навчальних дій кожного студента з ураху- ваннямзмістуіспецифікиїхньоїпрофесійноїдіяльності.

Принцип єдностівимогдоконтролюзбокувсіхнауко-

во-педагогічних працівників передбачає керуватися в оціню- ванністудентівєдиноюсистемоювимогтакритеріїв.

Практична реалізація цих принципів залежить від умі- лого застосування основних видів, форм і методів контролю, а також визначення конкретних критеріїв та норм оцінки знань, навичоківміньстудентів.

Змістконтролювизначаютьнавчальніпрограми.

Види та форми контролю. За призначенням і хара-

ктером контроль поділяють на попередній, поточний, пері-

одичний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль. Попередній контроль проводять, щоб визначити рівень

підготовленості студентів на початку нового навчального року чи періоду. Результати цього контролю суттєво впливають на з’ясування початкової ситуації для подальшої організації на- вчального процесу у вищому навчальному закладі, конкрети- зування, оптимізації та більш цілеспрямованого визначення його змістового компонента, обґрунтування послідовності опрацювання розділів і частин навчальних предметів, визна- ченняосновнихметодів, формізасобівйогопроведеннятаін.

Поточний контроль застосовують для перевірки і окремих студентів, і академічних груп, як правило, у повсяк- денній навчальнійдіяльності, насамперед, на плановихзанят- тях. Педагог систематично спостерігає за навчальною робо- тою студентів, перевіряє рівень опанування програмного ма- теріалу, формування практичних навичок та вмінь, їхньої

276

міцності, атакожвиставляєвідповідніоцінкизауснівідповіді, контрольні роботи, практичне виконання певних нормативів, передбачених збірниками нормативів і програмою навчаль- нихдисциплін.

Поточний контроль має виховний характер, бо спрямо- ваний на стимулювання у студентів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищу- вати свійрівень знань, а також на вдосконалення педагогічної майстерностівикладача.

Періодичний контроль має системний, плановий і ціле- спрямований характер. Він полягає у визначенні рівня та об- сягу оволодіння знаннями, навичками і вміннями наприкінці тижня, місяця, кварталу, півріччя, навчального року. Цей контроль здійснюють і у процесі планових занять (навчань), і вспеціальновідведенийрезервнийчас.

Підсумковий контроль спрямовано на визначення рів- ня реалізації завдань, сформульованих у навчальних програ- мах, планах підготовки та в інших документах, які регламен- тують навчально-виховний процес. Він охоплює і теоретичну, і практичну підготовку студентів, проводять його, як правило, наприкінці зимового й літнього періодів навчання, під час спеціальнихзаходівперевірки.

Безумовно, існує встановлений порядок виконання кон- тролю, який визначено директивами, наказами, спеціальни- миінструкціями, порадникамийметодичнимивказівками.

У навчально-виховному процесі діє взаємоконтроль у формі порад, консультацій, обміну досвідом, допомоги най- кращихстудентівтим, яківідстаютьунавчанні.

Важливим засобом контролю є самоконтроль, який ре- алізуєнапрактиці принципиактивностійсвідомості, міцності знань, навичоківміньстудентів.

Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі індивідуальної форми контролю студент само- стійно визначає ступінь опанування професійними знаннями, навичками та вміннями. Груповий самоконтроль передбачає оцінку власної навчальної діяльності та досягнутих успіхів, а також визначення недоліків, обґрунтування шляхів їх подо- лання.

277

До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна, фрон- тальнаігруповаперевірки.

Мета індивідуальної перевірки – визначити, на якому рівні кожен студент оволодів сукупністю знань, нави- чоківмінь, розвиткомпрофесійнихякостей, атакожвизначи- тиосновнінедолікийшляхиїхусунення.

Фронтальну перевірку застосовують, щоб за відно- сно короткий термін часу з’ясувати рівень опанування про- грамного матеріалу. Педагог готує з певної теми короткі запи- тання, які він задає студентам, і вимагає коротких відповідей нанихзмісця. Наприклад, фронтальнаписьмоваробота.

Групова перевірка спрямована на з’ясування рівня колективних дій, злагодженості й згуртованості під час вико- наннязавдань.

Інколи виправдовує себе комбінована перевірка – поєд- наннязазначенихвищеформ.

Відповідно доцілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм перевірки використовують певні ме- тоди.

Методи перевірки − це сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики ефективності навчально- пізнавальної діяльності студентів забезпечувати повну й зміс- товну інформацію про перебіг дидактичного процесу у навча- льнихзакладахтапройогодієвістьірезультативність.

Основні методи перевірки успішності студентів у дидак- тичному процесі та визначення ефективності цього процесу: побічне спостереження, усне опитування, вправляння, про- грамований контроль, письмові роботи, дидактичні тести тощо.

За допомогою методу спостереження за навчально- пізнавальною діяльністю студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з’ясовує нахили і здіб- ності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначаєобсягіглибинуоволодінняпрофесійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості особистісних якостей, ви- значає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне спо-

278

стереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.

Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну пе- ревірку опанування програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють значну кількість студентівурізнихгалузяхзнань.

Цей метод досить об’єктивний, бо надає можливість по- рівняти знання різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання, практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв’язання конкретних професійних завдань. У результаті такого аналізу впедагогаформується уявлення прокожногостудентами, про йогоперевагитанедоліки.

Об’єктивний і всебічний аналіз має надзвичайно силь- ний виховний та дидактичний вплив і на науково- педагогічногопрацівника, такінаіншихстудентів.

Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за допомогою бесіди, оповідання студента, тлума- чення певних теорій, ідей, поглядів професійних явищ тощо. Їхня найбільша методична цінність – те, що вони забезпечу- ють безпосередній живий контакт педагога з тими, хто навча- ється. В основі усного опитування – монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод, завдяки своїй специфіці й ха- рактеру застосування, використовують і щоденно на планових заняттях, інарізноманітнихперевірках.

Під час опитування особливу увагу слід приділяти фор- муванню доброзичливої морально-психічної атмосфери в групі, яку опитують. Спочатку педагог чітко формулює запи- тання, і тільки після певної паузи (15 — 20 секунд) визначає студента, якиймаєвідповісти.

На вищу оцінку заслуговують студенти, які активно про- понують нестандартні шляхи розв’язання проблеми. Тільки тоді, коли студенти не спроможні дати правильну відповідь, потрібно спрямувати їхні обмірковування у правильне русло, уміло підказавши необхідний напрям пошуку правильної відповіді.

279

Досить ефективним методом перевірки результатів на- вчання студентів є метод вправляння – практичні заняття, практикуми, практикитощо.

У дидактичній практиці дедалі частіше використовують дидактичні тести, які становлять стандартизований ком- плект завдань щодо певного навчального матеріалу, за допо- могою яких визначають рівень його опанування. Тести дають змогу об’єктивно оцінювати рівень опанування теоретичних знань, практичнихнавичоктавмінь.

Щодоцілейнавчаннятестиподіляютьначотиривиди:

перевірки знань (фактів, понять, законів, теорій), тобто знання таких відомостей, які необхідно було раніше запам’ятати і тепер відтворити. Головне тут − репродукування знань;

виявлення вмінь виконати певні розумові дії на ос-

нові здобутих знань. Вимагають уміння розв’язати типові завдання;

виявлення вмінь самостійно здійснити критичний аналіз вивченого матеріалу;

визначення вмінь студентів творчо використовувати здобуті знання під час розв’язання нестандартних завдань.

Варто зазначити, що нині в українській педагогічній і психологічній літературі не існує узгодженого погляду на ви- користання дидактичних тестів і у виявленні рівня опануван- нязнань, навичоківмінь, ідляперевіркиїхміцності, надійно- сті.

У вищих навчальних закладах також починають засто- совувати для контролю та оцінки знань студентів програмо- ваний контроль. У цьому широкі можливості дають комп’ютери, які забезпечують негайний зворотний зв’язок між відповіддю того, хто навчається, і запрограмованим на- вчальним матеріалом, дають змогу відразу отримати інфор- маціюпрорівеньвідповіді.

Контрольні запитання та завдання:

Що таке контроль?

У чому мета педагогічного контролю?

280