Розділ ІІ

ДИДАКТИКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

2.1. Поняття дидактики вищої школи

Дидактика (грец. didaktikos – повчальний) – галузь пе-

дагогіки, спрямована на вивчення і розкриття теоретичних основ організації процесу навчання (закономірностей, прин- ципів, методів, форм навчання), а також на пошук і розро- блення нових принципів, стратегій, методик, технологій і системнавчання.

Виокремлюють дві функції дидактики: науково-

теоретичну та конструктивно-технологічну (В. О. По-

пков, О. В. Коржуєв).

Науково-теоретична функція полягає у вивченні, сис-

тематизації та узагальненні педагогічного досвіду, йогонауко- вому обґрунтуванні, поясненні на основі відкритих психологі- єю закономірностей і механізмів пізнавального, психомотор- ногорозвиткуособистості.

Конструктивно-технологічна функція дидактики – розроблення місту, ефективних методів, прийомів і засобів навчання, конструювання навчальних технологій. Вона допо- магає з’ясувати, як, відповідно до об’єктивних закономірнос- тей навчального розвитку студентів, організувати навчальний процесдлязабезпеченняйогомаксимальноїефективності; які форми, методи і засоби є оптимальними в конкретних ситуа- ціях; якими принципами і правилами слід керуватися викла- дачутаін.

Навчання, викладання, учіння – основні категорії ди-

дактики.

Навчання – спосіб організації освітнього процесу. Воно є найнадійнішим способом здобування систематичної освіти. В основі будь-якого виду чи типу навчання закладено систему «викладання– навчання».

114

Викладання – діяльність науково-педагогічних праців- ників, якавиявляєтьсяу:

передаванні інформації;

організації навчально-пізнавальної діяльності сту- дентів;

наданні допомоги в разі труднощів у процесі на- вчання;

стимулюванні інтересу, самостійності й творчості студентів;

оцінці навчальних досягнень студентів.

Мета викладання – організація ефективного на- вчання кожного студента в процесі передавання інформації, контролю й оцінки її засвоєння, а також взаємодія зі студе- нтами й організація спільної і самостійної діяльності.

Учіння– діяльністьстудента, щоскладаєтьсяз:

засвоєння, закріплення і застосування знань, нави- чок і вмінь;

самостимулювання до пошуку, розв’язання навча- льних завдань, самооцінки навчальних досягнень;

усвідомлення особистісного змісту і соціальної зна- чущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності.

Мета навчання – пізнання, збирання й опрацюван- ня інформації про навколишній світ. Результати навчання виявляються в знаннях, уміннях, навичках, системі відно- синізагальномурозвитковістудента.

Навчальнадіяльністьмістить:

оволодіння системами знань та оперування ними;

оволодіння системами узагальнених і часткових дій, прийомами навчальної роботи, способами їхнього перенесення й перебудови – навичками, уміннями;

розвиток мотивів навчання, становлення мотивації і змісту;

оволодіння способами керувати своєю навчальною діяльністю і своїми психічними процесами (волею, емоціями тощо).

115

Ефективність навчання визначається внутрішніми і зовнішніми критеріями. Як внутрішні критерії викорис- товують успішність навчання й академічну успішність, а та- кож якість знань і рівень напрацювання навичок і вмінь, рівеньрозвиткустудента, рівеньнавченості.

Учіння– цедіяльністьстудента, щоскладаєтьсяз:

засвоєння, закріплення і застосування знань, нави- чок і вмінь;

самостимулювання до пошуку, розв’язання навча- льних завдань, самооцінки навчальних досягнень;

усвідомлення особистісного змісту і соціальної зна- чущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності.

Мета навчання – пізнання, збирання і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражені в знаннях, навичках та уміннях, системі відносин ізагальномурозвиткустудента.

Навчальнадіяльністьмістить:

оволодіння системами знань та оперування ними;

оволодіння системами узагальнених і часткових дій, прийомами навчальної роботи, способами їхнього перенесення й перебудови – навичками, уміннями;

розвиток мотивів навчання, становлення мотивації і змісту останнього;

оволодіння способами керування своєю навчальною діяльністю і своїми психічними процесами (волею, емоціями тощо).

Ефективність навчання визначають за внутрішніми і зовнішніми критеріями. Як внутрішні критерії врахо-

вують успішність навчання й академічну успішність, а також якість знань і рівень напрацювання навичок і вмінь, рівень розвиткустудента, рівеньнавченості.

Академічну успішність студента визначають за ступе- нем збігу реальних і запланованих результатів навчальної діяльності. Академічну успішність фіксують відповідною кіль- кістю балів. Успішність навчання – це також ефективність

116

керування навчальним процесом, що забезпечує високі ре- зультатизаумовмінімальнихзатрат.

Процес навчання – динамічна взаємодія (співробітниц- тво, партнерство) педагога та студентів, під час якої здійсню- ється стимулювання та організація активної навчально- пізнавальної діяльності студентів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихова- ностіособистості(Н. Є. Мойсеюк).

Процес засвоєння знань здійснюється поетапно відпові- днодотакихрівнів:

розрізнення чи пізнавання предмета (явища, події, факту);

запам’ятовування й відтворення предмета, розумін- ня;

застосування знань на практиці і перенесення знань у нові ситуації.

Якість знань оцінюють за такими показниками: повно- та, системність, глибина, дієвість, міцність.

Одним з основних показників перспектив розвитку студента є здатність до самостійного розв’язання навчальних завдань (близьких за принципом розв’язання у співпраці і за допомогоюпедагога).

Зовнішніми критеріями ефективності процесу навчан- нявважають:

ступінь адаптації випускника до соціального життя і професійної діяльності;

темпи зростання процесу самоосвіти як пролонгова- ний ефект навчання;

рівень освіченості чипрофесійної майстерності;

готовність підвищувати рівень освіти.

Томузавданнямидидактикивищоїшколиє:

розробка змісту загальної і професійної освіти у різ- них типах вищих навчальних закладів з урахуван- ням особливостей соціально-економічного розвитку України;

117

удосконалення змісту підготовки фахівців різних профілів (визначення оптимальних шляхів, вибір методів, форм, технологій навчання);

дослідження особливостей навчання обдарованої студентської молоді;

обґрунтування наукових засад подальшого розвитку та підвищення пізнавальної самостійності та актив- ності студентів у навчальному процесі;

поглиблення досліджень, спрямованих на інтенси- фікацію навчального процесу;

обґрунтування шляхів інтеграції навчальних дисци- плін;

конструювання (модернізація) освітніх технологій;

побудова змісту і процесу навчання на основі гума- нізації;

побудова змісту освіти на основі національної куль- тури (мови, історії, літератури та ін.);

пошуки нових ефективних форм організації навчан- ня на засадах демократизму і гуманізму.

Контрольні запитання та завдання:

Сформулюйте визначення дидактики. Розкрийте сутність функцій дидактики.

Чим відрізняються поняття «викладання» та «учіння»? Назвіть етапи процесу навчання.

Розкрийте сутність навчальної діяльності студентів.

Охарактеризуйте зовнішні критерії ефективності процесу навчання.

Прокоментуйте завдання дидактики вищої школи.

118