Прогностична функція науково-педагогічного працівника виявляється в тому, що він має передбачати на- самперед ближні й віддалені цілі майбутньої професійної дія- льності, планувати завдання щодо розвитку й професійної підготовки студентів на різних етапах навчання, під час ви- вчення різних навчальних дисциплін і практик, а також зав- часно передбачати форми, методи і засоби ефективного впли- вунастудентівзалежновідрівняїхзрілостійсформованості.

Корегуюча функція науково-педагогічного праців- ника виявляється в тому, що він зобов’язаний також змінюва- ти стиль поведінки та учіння студентів, їхні погляди, переко- нання, принципи, норми, ставлення до оволодіння знаннями, навичками і вміннями, громадянського обов’язку, держави і суспільства, інших людей і самих себе, а також особистісні якостітавластивостістудентів.

Культурологічна функція полягає в тому, що нау-

ково-педагогічний працівник є носієм загальної, національної та педагогічної культури, що загалом відображає сформова- ний науковий світогляд, стійку систему національних і зага- льнолюдськихдуховно-моральнихцінностей.

Контрольні запитання та завдання:

Яка роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства?

Яке підґрунтя діяльності науково-педагогічного працівника?

У чому полягає професійна діяльність науковопедагогічного працівника?

Охарактеризуйте функції науково-педагогічного працівника.

5.2. Вимоги до науково-педагогічного працівника

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчаль- ному закладі передбачають вимоги до особистості науково- педагогічного працівника. Серед них виокремлюють усвідо-

млення свого громадянського обов’язку — виховання гідних громадян країни, висококваліфікованих науково- педагогічнихпрацівників.

439

Важливим є досконале володіння своїм предме-

том. Як засвідчує досвід, успішно навчає і виховує той нау- ково-педагогічний працівник, який знає свій предмет. Згідно з опитуванням студентів, найавторитетнішими вони вважа- ють тих науково-педагогічних працівників, які мають ґрунто- внізнання.

Однак знання науково-педагогічного працівника мо- жуть стати могутнім засобом навчання й виховання лише за умови, що він не просто викладає їх, а використовує матеріал науки для розумового розвитку студентів, їх фахової підготов- ки, морального виховання. Крім того, науково-педагогічний працівник має добре орієнтуватися в суміжних дисциплінах, що сприятиме глибшому розкриттю закономірних зв’язків між предметами, явищами і процесами реального світу, фор- муваннювсебічнорозвиненогофахівця.

Проте добре знання свого предмета автоматично не фо- рмує вмінь його викладання. Тому науково-педагогічний пра-

цівник має майстерно володіти методикою викла-

дання та управління навчально-пізнавальною дія-

льністю студентів, що допомагає подати доступно скла- дні завдання, врахувати особливості особистості студента, зацікавити інформацією, захопити нею і викликати бажання поповнюватисвоїзнання.

У науково-педагогічного працівника має виявлятися

педагогічна поведінка і діяльність. Педагогічна спрямованість науково-педагогічного працівника означає його установку на взаємодію, терпіння і допомогу студентам. Вона виявляється у спрямованості думок і прагнень на на- вчання й виховання студентів, у манері розмовляти, взаємоді- яти тощо. Завдяки цій рисі науково-педагогічний працівник спроможний інтуїтивно вибирати з навколишнього середо- вища навчально-виховні факти і відповідно педагогічно їх інтерпретувати.

Науково-педагогічний працівник також має виявляти

розумну любов до студентів. Проте, як зазначив М. С.

Макаренко, така любов не може містити безпринципного й поблажливого ставлення до молодої людини, потурання її слабостям. На його думку, вимогливість не суперечить любові

440

й повазі до людини, оскільки саме у вимогливості до людини полягаєповагадонеї.

Ерудованість науково-педагогічного працівника ви- являється в тому, що він, окрім глибоких знань свого предме- та, має володіти ґрунтовними знаннями з питань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки. Це допоможе йому спілкуватися зі студентами на різноманітні теми. Широта його інтересів дає змогу спрямувати студентів на цікаві справи, допомагати їм в організації змістовного до- звілля.

Науково-педагогічному працівнику необхідна твор-

чість у педагогічній діяльності. Як творча особистість,

він перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає й використо- вує все краще з чужого, шукає і знаходить нові, досконаліші, раціональнішіпедагогічнітехнології.

Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність інди- відуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішнійпедагогічнійдіяльності, асаме:

організаторсько-педагогічні здібності (організу-

вання навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної діяльності, загальне та професійне самовдо- сконалення);

дидактичні здібності (підготовка навчальних мате- ріалів, доступність, виразність, переконливість під час пояснення навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

перцептивні здібності (об’єктивне оцінювання емоційного стану студентів і його врахування у на- вчальній діяльності);

комунікативні здібності (налагодження педагогіч-

но доцільних стосунків зі студентами та колегами з навчально-виховної діяльності);

сугестивні здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину);

гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати й об’єктивно оцінити педагогічні

441

явища та процеси; їх рівень залежить від рівня до- слідницької культури викладача, його методологіч- них знань і дослідницьких умінь);

науково-пізнавальні здібності (володіння наукови-

ми знаннями, розуміння взаємозв’язків між наука- ми).

Творчий науково-педагогічний працівник досліджує на- вчально-виховний процес, робить висновки, експериментує. Здійснення педагогічної діяльності на дослідницькому рівні, творчий підхід до неї вимагає від науково-педагогічного пра- цівникапостійноїроботинадсобою.

Безумовно, науково-педагогічний працівник має бути носієм високих моральних якостей. У моральному аспе-

кті педагог повинен бути таким, якими прагне зробити вихо- ванців, тобтоживимвзірцемчеснот.

Важливо вимогою до науково-педагогічного працівника залишається уміння володіти власною емоційно-

вольовою сферою та доцільно використовувати емоції. Це виявляється передусім у продуманій поведінці, відповідних емоціях «мажорного» чи «мінорного» характеру. Таке перевтілення науково-педагогічного працівника необ- хідне, щоб вплинути на студента, змусивши його пережити певнуситуацію. Крімтого, педагогунеобхідновиявлятиемоції і волю у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу, що потребуєрозвинутогопедагогічногосамовладання, витримки, вміння швидко вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильноїїрозв’язувати.

Для успішної роботи зі студентами науково- педагогічний працівник має бути цілеспрямованим, ініціати- вним, дисциплінованим, вимогливим до себе та інших. Особ- ливо важливі для нього витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією й винахідливістю, емоційною рівновагою, уміннямволодітисвоїмипочуттями.

Від науково-педагогічного працівника вимагають ово-

лодіти педагогічною спостережливістю й уважніс-

тю. Спостерігаючи за студентами, науково-педагогічний працівник отримує інформацію про їхні індивідуальні особ- ливості, розуміння навчального матеріалу, ставлення до на-

442

вчання й науково-педагогічного працівника, стосунки між ними, настрої і психічні стани, їхреагування на зауваження та оцінкууспіхівунавчаннійповедінці.

Під час навчальних занять науково-педагогічному пра- цівникові необхідно тримати в полі зору всіх студентів групи. Він має концентрувати свою увагу на викладенні теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів, а також зосереджу- вати свою увагу на написаному, щоб не допустити помилок у словах, формулах, обчисленняхтощо.

Педагогічну діяльність науково-педагогічного праців- ника має супроводжувати натхнення та інтуїція. На- тхнення приходить до науково-педагогічного працівника вна- слідокйого значнихзусиль надсвоєюпсихікою, спрямованос- ті на предмет дослідження, постійного обмірковування й пе- реживання його. Це такий психічний стан, коли одночасно задіяновсісферипсихіки— розум, почуття, сприймання, інту- їціютощо.

Інтуїція виявляється в особливому відчутті та передба- ченні правильного напряму діяльності, у бажанні її результа- тів, неусвідомленому переконанні, що саме так, а не інакше сліддіяти.

Науково-педагогічний працівник має досконало во-

лодіти мовою і мисленням. Мова і мислення науково-

педагогічного працівника повинні бути педагогічними. Йдеться про конкретність, чіткість думок, їхню логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність виклика- тиустудентіввідповідніпочуття. Крімтого, мовапедагогамає бути позбавлена дефектів (шепелявість, затинання, невимов- ляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп). Важливою і необхідною вимогою до науково- педагогічного працівника вищого навчального закладу є во- лодіннянимдержавноюукраїнськоюмовою.

Педагогічне мислення науково-педагогічного працівни- ка полягає у здатності застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних пе- дагогічнихситуаціяхнавчально-виховноїроботи.

Оптимістичність науково-педагогічного праців- ника має бути його невід’ємною рисою. Її наявність впливає

443

на ефективність навчання і виховання студентів, викликає у них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненістьусвоїхсилах.

Педагогічний такт науково-педагогічного праців- ника виявляється у психолого-педагогічних особливостях його поведінки, взаємодії зі студентами. Поведінка має відпо- відати цілям і завданням виховання та навчання, виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності. Педагогіч- ний такт означає відповідне ставлення до студентів та вміння в кожній ситуації знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен науково-педагогічному працівнику в системі його виховного впливу і на студентський колектив, і на кожного студентазокрема.

Від науково-педагогічного працівника вимагають по- стійно підтримувати хороший зовнішній вигляд. Неприва- блива зовнішність зумовлює негативне ставлення до нього, а відтак і до навчальної дисципліни, яку він викладає, до мора- льнихнастанов, яківінпропагує.

Науково-педагогічний працівник має завжди підтриму- вати необхідний рівень фізичного, духовного і психічного здоров’я.

Сукупність особистих якостей науково-педагогічного працівника формує його авторитет, тобто загальнови- знану студентами значущість його достоїнств й основану на цьому силу його виховного впливу. Авторитетним є той нау- ково-педагогічний працівник, який глибокознаєсвійпредмет імайстернойоговикладає, любитьмолодь, відчуваєїїнаміриі прагнення, доброзичливовідгукуєтьсянаних.

Без авторитетної, незламної, непохитної в очах ви- хованців особистості педагога, зазначав В. Сухомлинський, ідеал перетворюється на покинутий прапороносцем прапор. Багато проблем виховання пов’язані саме з тим, що часто ви- хованцязакликаютьітизапрапором, якогоніхтоненесе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеа- льного— самевцьомусекретипедагогічногоавторитету.

Науково-педагогічний працівник має постійно адекват- нооцінюватисвоюособистість.

Контрольні запитання та завдання:

444