8 Комплектування спеціальних медичних груп

Державні програми з фізичного виховання студентів, що діяли до 1994 року, рекомендували здійснювати розподіл студентів для занять за нозологічними ознаками. В даний час учбові групи рекомендується комплектувати з урахуванням рівня функціонального стану студентів. Та все ж, комплектування учбових груп в спеціальному учбовому відділенні слід проводити з урахуванням медичних показів, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Розвиваючи далі цю тезу, потрібно визначити основні критерії для включення студентів в спеціальну медичну групу. їх може бути декілька. Рекомендують:

-До групи „А" зараховувати студентів з серцево-судинними і легеневими па-тологіями, ревматичними пороками серця, тонзило-кардіальним синдромом, хронічною пневмонією, туберкульозом легенів, гіпертонічною хворобою.

-Групу „Б" формувати із студентів із хронічними тонзилітами і гастритами, виразковою хворобою, холециститом, з порушенням жирового і водно-сольового обміну і іншими захворюваннями.

• Група „В" може об'єднувати студентів з вираженими порушеннями опорно-рухового апарату: залишкових явищ після перенесення травм верхніх і нижніх кінцівок, деформацією грудної клітки, хребта, стоп і тощо.

• Групу „Г" можна створювати для студентів з міопією від — 5 до — 7 діоптрій.

• Не виключається можливість комплектування груп із студентів, що мають різні захворювання з урахуванням індивідуалізації методик навчання в окремих випадках.

-Бажано виділяти в окрему групу також студентів з підвищеним артеріальним тиском.

— У навчальному закладі може бути створена лікувальна група, яка комплектується із учнів або студентів, що мають значні відхилення в стані здоров'я і перенесли важкі захворювання.

Треба розуміти, що приналежність до тієї або іншої спеціальної медичної групи - ситуація тимчасова. Вона повинна переглядатися при черговому лікарському обстеженні. Перехід учнів або студентів із спецгрупи в підготовчу, а потім і в основну, просто необхідний. Не можна вважати нормальним положенням, коли учні або студенти, освоївшись з навантаженнями спеціальної групи, звикають до них, тривалий час займаючись в цій групі. Ще гірше, якщо до цієї думки звикають лікар або педагог, які замість того, щоб змінити і підвищити навантаження занять, змиряються з використанням півзаходів в оздоровленні молоді.

Повне звільнення учнів або студентів від занять фізичними вправами може мати

тільки тимчасовий характер. Тимчасове звільнення від занять або обмеження в них бувають необхідні після перенесених гострих хронічних захворювань або їх загостренні. Терміни відновлення занять фізичними

9

вправами в цих випадках визначаються суворо індивідуально з урахуванням здоров'я і функціонального стану систем організму.

Самоконтроль в спеціальних медичних групах

На підставі проведеного медичного обстеження учні або студенти розподіляються по медичних групах для занять фізичним вихованням. Результати обстеження вносяться до медичної карти, або до карт лікарсько-контрольної карти фізкультурника. Для більш повноцінного контролю за особами, що були віднесені до спеціальних медичних груп доцільно використовувати „Паспорт здоров'я", в якому в щоденнику самоконтролю відзначати динаміку змін у організмі.

Самоконтроль проводиться за суб'єктивними оцінками: самопочуття, сон, апетит, працездатність, больові або неприємні відчуття, відношення до занять фізичними вправами і за об'єктивними показниками: ваги тіла, частоти пульсу, потовиділення. Крім того за рекомендацією викладача або лікаря можуть враховуватися і інші показники, визначення яких може виявитися корисним для встановлення змін функціонального стану організму в процесі занять фізичними вправами (АТ, динамометрія, спірометрія тощо). Таким чином, самоспостереження можуть бути як дуже докладними і містити в щоденнику самоконтролю 15-20 пунктів, так і короткими, розрахованими на 4-5 простих, але в той же час найбільш інформативних показників.

Самопочуття складається з відчуття бадьорості або втоми і оцінюється за п'ятибальною шкалою: 5 — відмінне, 4 — добре, 3 — задовільне, 2 — погане і 1 — дуже погане.

Сон характеризується швидким (протягом 5-10 хвилин) засипанням і легким пробудженням. Поганий сон з повільним засипанням, утруднене пробудження, млявість і розбитість після сну, сон з перервами, головним болем, неспокійними сновидіннями, а також безсоння можуть бути проявами перевтоми або початку захворювання. Нормальний сон 7,5 - 8 годин. У щоденнику самоконтролю реєструють тривалість сну і його характер.

Апетит відзначається як нормальний, понижений або підвищений. При порушенні апетиту мають місце інші ознаки порушення травлення (наприклад, запори або проноси). Це полегшує з'ясування причин зміни апетиту.

Працездатність. Нормальною реакцією на правильно організовані заняття фізичними вправами є підвищення працездатності. Якщо після заняття втома відчувається довго (декілька годин) або студенти втомлюються без зв'язку із заняттями, то це може вказувати на перевантаження фізичними вправами або на хворобливий стан організму. При пониженій працездатності необхідно враховувати і настрій, оскільки погіршення настрою приводить до порушення загального стану організму і його працездатності. Настрій може бути нормальним, стійким, пригніченим, пригноблюваним, надмірно збудженим. Працездатність, як і самопочуття, бажано оцінювати за п'ятибальною системою або як підвищену, звичайну і знижену.

10

Больові відчуття. При появі больових відчуттів, відзначають їх характер, указують, після чого вони виникли. Наприклад, поява м'язового болю після занять, які можуть бути викликані тривалою перервою між заняттями або надмірними навантаженнями. При заняттях бігом може з'явитися біль в правому (унаслідок переповнювання кров'ю печінки) і лівому (в результаті переповнювання кров'ю селезінки) підребер'ї. Глибоке дихання, покращуючи притік крові до правого шлуночку серця зменшує ці болі. Болі в правому підребер'ї можуть виникнути також при захворюваннях печінки і жовчного міхура, порушеннях діяльності серця. У разі появи болю в ділянці серця під час занять необхідно звернутися до лікаря. При стомленні і особливо перевтомі можуть виникнути також головний біль, запаморочення, появу яких треба обов'язково відзначити в щоденнику самоконтролю. Іноді у займаючихся може виникати задишка, тобто утруднене дихання з порушенням ритму дихальних рухів і відчуттям недостатності повітря. Фіксувати увагу на цьому потрібно лише в тому випадку, якщо задишка наступає після фізичних вправ з невеликим навантаженням, які раніше не викликали їх.

Бажання займатися фізичними вправами залежить як від перерахованих вище причин, так і зацікавленості в досягненні поставленої мети, від кваліфікації і педагогічного досвіду викладача, від різноманітності і емоційної насиченості занять. Відсутність бажання займатися може бути ознакою перевтоми.

Вага тіла. Визначення ваги тіла достатньо проводити 1 - 2 рази на тиждень, вранці натщесерце. Якщо практично цс неможливо, то слід проводити зважування завжди в один і той же час дня на одних і тих же вагах, без одягу. За рахунок звільнення організму від надлишків води і жиру вага зазвичай знижується. Потім, після пристосування організму до фізичних навантажень маса стабілізується, анадалі поступово наростає за рахунок збільшення м'язової тканини. Величезне значення в регулюванні ваги має харчування. Надмірне харчування може викликати незвичне для даного стану збільшення ваги тіла. Надмірне падіння ваги, яке безпосередньо не пов'язане з помилками в методиці і навантаженні занять, може бути зумовлене неправильним загальним режимом і недостатнім харчуванням.

Частоту пульсу підраховують на променевій артерії, розташовуючи на ній чотири пальці. Підрахунок пульсу потрібно проводити вранці в ліжку, і потім стоячи (ортостатична проба). Намацавши пульсуючу артерію, слід максимально послабити тиск, щоб створити умови для найбільших пульсових коливань стінки судини. При підрахунку пульсу треба навчитися не пропускати жодного удару. В процесі занять відбувається закономірне поступове порідшання частоти пульсу, а також зменшення величини реакції пульсу на ортостатичну пробу, яка зазвичай буває в межах 8-16 уд./хв. Тривалість відновлення пульсу також повинна враховуватися в процесі самоконтролю, оскільки вона слугує важливим показником функціонального стану.

Потовиділення може служити непрямим показником підвищення працездатності, тому відзначають ступінь пітливості: помірний, значний, надмірний. Помірне потовиділення характеризується відсутністю крапель поту на лобі, вологості в пахвовій області і на долонях; поява дрібних

11

крапель поту на лобі і долонях указує на значне потовиділення; а піт, що струмує в пахвовій області, і поява крупних крапель поту на лобі, грудях і спині - на надмірне потовиділення. Розвиток стану фізичної підготовки супроводжується зменшенням потовиділення.

Гінекологічний самоконтроль є обов'язковою частиною самоконтролю жінок, що зобов'язує записувати в щоденник терміни початку і кінця менструацій, їх тривалість і наявність болів. Урахування даних гінекологічного самоконтролю допомагає викладачеві і лікареві в рішенні ряду питань в нормуванні фізичних навантажень. Необхідно пам'ятати, що тривалість нормального оваріально-менструального циклу (ОМЦ) може складати 21-36 днів: від першого дня менструації до першого дня наступної менструації. Найчастіше тривалість ОМІ І, складає 27 - 28 днів, рідше 21 - 22, 24 - 26, 29 - ЗО і ще рідше 32 - 36 днів. Тривалість менструальної фази коливається від 1 до 5 днів, найчастіше вона складає 3-4 дні. У нормі ОМЦ має однакову тривалість, проте у зв'язку із захворюваннями, емоційними стресами і фізичними перевантаженнями тривалість і характер його перебігу можуть змінюватися.

Приблизно у що 56% жінок, що займаються фізичними вправами, самопочуття і показники функціональних проб під час менструального циклу добрі. У 34% - спостерігається стомлюваність, млявість, відсутність бажання займатися, зниження уваги. У деяких ці явища можуть бути за 1-2 дні до менструації (так званий передменструальний синдром). 10% жінок відносяться до групи, хто хворобливо переносить фазу менструації, в цей період їм властива надзвичайна дратівливість, порушення сну, підвищується пульс і артеріальний тиск. Жінкам, у яких сприятливо протікає ОМЦ, фізкультурні заняття під час фази менструації дозволяються. Проте, навантаження не повинні бути максимальними; обмежуються вправи для черевного преса, виключаються силові і стрибкові вправи.