Вихідні паложення

При проведенні процедури лікувальної гімнастики можливе застосування різних вихідних положень:

• Лежачи: на спині, на боці, на животі, на функціональному ліжку.

• Сидячи: напівсидячи, сидячи на ліжку, сидячи на стільці з опорою на спинку стільця або без опори.

• Стоячи: основна стійка, стоячи з опорою або без неї, стоячи рачки, на колінах та ін.

• У русі: кроком (на носках, на п'ятах, на зовнішньому або внутрішньому зведенні стопи, навхрест, приставним кроком, напівприсіді стрибками, із зміною напряму (і бігом), біг підтюпцем, дрібочучий біг, біг з високим підняттям стегна, із захопленням гомілки, з викиданням прямих ніг вперед або назад, навхрест, приставними кроками, із зміною напряму та ін.).

Лікарсько-ітедагоі ічні спостереження в процедурі лікувальної гімнастики

Для визначення адекватності фізичного навантаження функціональним можливостям хворого проводяться лікарсько-педагогічні спостереження.

При лікарський-педагогічних спостереженнях продовжується вивчення дії на організм занять фізичними вправами, почате лікарем. При цій формі контролю перевіряється, чи не посилюються під впливом занять виявлені лікарем відхилення та виявляється їх дія. Велике значення лікарсько-педагогічним спостереженням надається в індивідуалізації методики занять і режиму рухової активності, визначенні меж функціональної пристосовності організму до фізичних навантажень на підставі індивідуального урахування реакції хворих або учнів та студентів, що займаються в спеціальних медичних групах. Велика увага в лікарський-педагогічних спостереженнях приділяється дослідженням у відновному періоді, що сприяє правильному плануванню процедури лікувальної гімнастики або навчальних занять.

Лікарський-педагогічні спостереження за реакцією на вплив фізичних вправ в процесі проведення заняття можуть проводитися відповідно до схеми (таблиця). Обсяг досліджень може бути розширений або скорочений залежно від поставлених завдань.

28

Таблиця

Схема лікарсько-педагогічних спостережень

№ п.п	Показники	Вихідний стан	Після підготовчої частини	На висоті навантаження	В кінці основної частини	В кінці завершальної частини	Через 3 хвилини після закінчення процедури
1.	Ступінь стомлення за зовнішніми ознаками
2.	Частота пульсу
3.	Артеріальний тиск
4.	Частота дихання
5.	ЖЄЛ
6.	Вага
7.	Сила кисти: правої лівої
8.	Фізіологічна крива фізіологічного навантаження
9.	Щільність заняття

Ступінь стомлення за зовнішніми ознаками може бути:

1. - невеликим (невеликий ступінь стомлення - НСС);

2. — середнім (ССС);

3. - великим (ВСС).

Невеликий ступінь стомлення - це невелике почервоніння шкіри, незначна пітливість, характер дихання - рівний, злегка прискорений.

29

Середній ступінь стомлення характеризується значним почервонінням, великою пітливістю, глибоким прискореним диханням, порушенням координації рухів (невпевнений крок, похитування).

Великий ступінь стомлення (перевтома) виявляється в різкому почервонінні або зблідненні або навіть синюшності шкіри, дуже великій пітливості, появі солі на скронях, сорочці, різко прискореному поверхневому диханні, глибоких порушеннях координації рухів (різкі похитування, сповільнені рухи).

Реакція на фізичне навантаження повинна виявлятися помірними зрушеннями фізіологічних показників. Залежно від об'єму і інтенсивності навантаження ЧСС, АТ, частота дихання підвищуються, період відновлення показників до початкового рівня зазвичай не перевищують 5 — 10 хвилин. Вага тіла істотно не змінюється, ЖЄЛ і м'язова сила можуть збільшуватися або помірно знижуватися, що свідчить в останньому випадку про появу стомлення. Невеликий ступінь стомлення, а іноді і середній цілком допустимий для студентів спецгруп. Для хворих ступінь стомлення додатково оцінюється за клініко-фізіологічними ознаками, які характерні для прояву основного захворювання.

Найчастіше для визначення адекватності та оцінки впливу фізичних вправ та ЛФК застосовують побудову фізіологічної кривої процедури або заняття. Окремо визначають загальну та моторну щільність заняття.

Фізіологічна крива процедури лікувальної гімнастики це графічне зображення реакції організму на фізичне навантаження, яка визначається за показниками пульсу, дихання, артеріального кров'яного тиску та ін. Вказані показники реєструються шість разів: до процедури, після підготовчої частини, на висоті навантаження - в основній частині, в кінці основної частини, в кінці завершальної частини і через три хвилини після закінчення процедури (для визначення реституції).

Адекватність навантаження функціональним можливостям хворого в процесі процедури лікувальної гімнастики виражається в пологому підйомі фізіологічної кривої в підготовчій частині, з невеликими коливаннями в основній (не більше 50-60%) і плавним зниженням в завершальній частині процедури при вираженій тенденції до відновлення її через три хвилини після закінчення процедури.

Для визначення часу витраченого на фактичну роботу в процедурі лікувальної гімнастики проводиться хронометраж, в результаті якого визначається щільність навантаження в процедурі. Щільність процедури — це відсоткове відношення часу витраченого на фактичну роботу до часу всієї процедури. Вона коливається від 30-40% до 50-70% і більш, залежно від адаптації організму що займається до фізичного навантаження. Дозовані фізичні вправи є неспецифічним патогенетичним засобом терапії, що впливає на організм, за принципом моторно-вісцеральних рефлексів. Вони сприятливо впливають на весь організм в цілому і на серцево-судинну систему зокрема. Цей вплив зумовлений мобілізацією не тільки кардіальних, але і екстракардіальних чинників кровообігу.

До екстракардіальних чинників кровообігу відносять присмоктуючу функцію грудної клітки, кардіоваскулярну або механо-транспортну функцію діафрагми, м'язовий та суглобовий „насоси".

30

Екстракардіаііьні чинники кровообігу (механізм дії)

1. Присмоктуюча функція грудної клітки. Під час вдиху об'єм грудної клітини збільшується, за рахунок руху ребер і діафрагми. Негативний тиск в грудній порожнині поглиблюється і розташовані в ній вени розширюються, тиск в них стає нижчим, ніж в дістальних венах, що

сприяє кращому притоку крові до правого серця. При видиху об'єм грудної порожнини зменшується, тиск підвищується і кров з крупних вен під дією підвищеного тиску потрапляє в серце.

2. Кардіоваскулярна функція діафрагми. Під час вдиху діафрагма опускається, тиск в черевній порожнині підвищується, а в грудній - знижується, - це створює кращі умови для відтоку крові з вен черевної порожнини до правого серця. При видиху діафрагма піднімається, тиск в черевній порожнині знижується. Це створює кращі умови для просування крові з вен черевної порожнини до правого серця. При видиху діафрагма піднімається, тиск в черевній порожнині знижується. Це створює кращі умови для просування крові з вен нижніх кінцівок у вени черевної порожнини.

3. „М'язовий насос". У м'язах, між ними, і під м'язами закладена велика мережа венозних судин. Чергування скорочення і розслаблення мускулатури приводить то до стиснення, то до розслаблення судин, що сприяє кращому просуванню венозної крові від периферії до правого серця (наявність півмісячних клапанів у венах перешкоджає зворотному руху крові).

4. „Суглобовий насос". При згинанні в суглобі по зовнішньому периметру відбувається натягнення шкіри, підшкірної клітковини і розташованих в ній венозних судин. При сплощенні судин збільшується в них тиск. Тиск, що підвищується, в судинах, сприяє кращому просуванню крові венами в проксимальному напрямі, оскільки наявність півмісячних клапанів в них перешкоджає просуванню крові в дистальному напрямку. Таким чином, екстракардіальні чинники кровообігу покращують гемодинаміку і, тим самим, полегшують функцію кардіальних чинників.