- •Міністерство освіти і науки,
- •Лабораторна робота № 1 визначення теплопровідності сипких матеріалів в стаціонарному режимі методом кулі
- •1.2. Теоретичні положення
- •1.3. Лабораторна установка
- •1.4. Послідовність виконання роботи
- •1.5. Оброблення результатів вимірювань
- •1.7. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2 визначення теплоємності та температуропровідності сипких матеріалів у регулярному режимі
- •2.2. Теоретичні положення:
- •2.4. Послідовність виконання роботи
- •2.5. Оброблення результатів вимірювань
- •2.6. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3 комплексне визначення теплофізичних характеристик вологих матеріалів
- •3.2 Теоретичні відомості
- •3.3. Лабораторна установка та вимірювальні прилади
- •3.4. Послідовність виконання роботи
- •3.5. Оброблення результатів вимірювань
- •3.6. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4 дослідження тепловіддачі за вільним рухом повітря
- •4.2. Основні теоретичні відомості
- •4.3. Опис дослідної установки
- •4.4. Послідовність виконання роботи
- •4.5. Опрацювання результатів експериментів
- •4.6. Похибка експериментального визначення коефіцієнта конвективної тепловіддачі за вільним рухом повітря.
- •4.7. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 тепловіддача під час вимушеного поперечного обтікання поодинокого циліндра
- •5.2. Теоретичні положення
- •5.3. Опис лабораторної установки
- •5.4. Порядок виконання роботи
- •5.5. Оброблення результатів дослідів
- •5.6. Аналіз результатів та висновки
- •5.7. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 тепловіддача при обтіканні пучків труб
- •6.2. Теоретичні положення
- •6.3. Об'єкт досліджень
- •6.4. Порядок виконання роботи
- •6.5. Оброблення результатів дослідів
- •6.6. Аналіз результатів та висновки
- •6.7. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 тепломасообмін під час кипіння та конденсації у випарнику
- •7.2. Основні теоретичні відомості
- •7.3. Опис дослідної установки та принцип її роботи
- •7.5. Опрацювання результатів дослідів
- •7.6. Контрольні запитання
- •8.2. Основні теоретичні відомості
- •8.3. Метод комбінованого тепломіра
- •8.4. Використання пірометра для безконтактного вимірювання температури.
- •8.5. Опис дослідної установки та методика проведення вимірювань.
- •8.4. Послідовність проведення дослідів
- •8.5. Опрацювання результатів дослідів
- •8.6. Контрольні запитання
- •Розрахункове завдання
- •Лабораторна робота № 9 тепломасообмін під час обтіканні зволоженого циліндра
- •9.2. Теоретичні положення
- •9.3. Лабораторна установка
- •9.4. Послідовність виконання роботи
- •9.5. Опрацювання результатів дослідів
- •9.6. Аналіз результатів та висновки
- •9.7. Контрольні запитання
- •Тепломасообмін
- •Київ нухт 2012
8.4. Використання пірометра для безконтактного вимірювання температури.
Вимірювання температури безконтактними пірометричними засобами за останні роки набули пріоритету в вимірюваннях температури поверхні різних об’єктів порівняно з контактними засобами вимірювання температури. Діапазон температур має доволі широкі межі від −50 до +3000 оС. Вони є незамінними в енергетиці, металургійний, машинобудівній, електронній, хімічній, харчовій та інших галузях промисловості де необхідна оперативність в вимірюванні температури та прийняті рішень. Їм немає альтернативи при вимірюванні температури об’єктів що рухаються (наприклад метал на прокатному стані, рухомі частини автомобілів тощо), на об’єктах, де необхідна інформація о часових змінах температури, у важкодоступних або недоступних за розташуванням об’єктів (підстанції високої напруги, що перебувають у небезпечних зонах; естакадні теплові комунікації) габаритні об’єкти (поверхні парових та водогрійних котлів, печей обпалу, ємкостей для зберігання та транспортування рідких та газових сполук) тощо.
Пірометр — прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх тепловим випромінюванням в оптичному діапазоні спектра 0,46…14 мкм. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінювання об’єкта дослідження. Кожне тіло випромінює електромагнітні хвилі. Інтенсивність і спектр випромінювання визначаються законом Кірхгофа, а закон Планка установлює залежність між абсолютною температурою та спектральним розподілом енергетичним яскравості тіла.
Сучасні пірометри це малогабаритні, прості і зручні в експлуатації, та надійні прилади для оперативного вимірювання поверхневої температури, в яких в якості приймача використовують напівпровідникові фотоелементи на основі InSb, InGaAs, які дозволяють фіксувати інфрачервоне випромінювання з довжинами хвиль від 0,76 до14 мкм.
Використання сучасної мікропроцесорної елементної бази істотно збільшило можливості цих приладів і дозволило наділити їх новими властивостями таки як: миттєвим вимірюванням температури (1< с), виводом значення температури в вигляді зручної візуальної інформації, проводити обробку отриманої інформації в вигляді усереднених значень по поверхні, визначені мінімумів та максимумів з цих значень, записом поточних значень і введенням їх на комп’ютер з можливою подальшою графічною демонстрацією динаміки температури тощо.
Знання особливостей та можливостей пірометра є основною вимогою до використання приладу, а саме:
1. Вимірювання повинні проводитись під прямим кутом до вимірювальної поверхні.
2. Слід ознайомитись з діапазоном температур, що може вимірювати пірометр, точністю та похибкою, яка для більшості пірометрів знаходиться в межах 2,5…0,75 %, для певного діапазону температур.
3. Необхідно знати випромінювальну здатність поверхні досліджуваного об’єкта.
Для наближених вимірювань можливо використовувати значення ступеня чорноти =0,90…0,96, яка в деяких пірометрах є фіксованою величиною =0,94…95. Близькі до цієї ступені чорноти мають більшість оточуючих тіл: цегляна кладка, штукатурка, деревина, фарби, скло, папір, пластики тощо. У довідниковій літературі можна уточнити ступінь чорноти поверхні для певного матеріала і в температурному діапазоні. Але металеві поверхні мають значну розбіжність в ступені чорноти: від дзеркальних тіл ― полірована латунь =0,031, алюміній =0,05, залізо =0,06, мідь =0,023, до окислених та шорстких поверхонь ― латунь =0,61, алюміній =0,2, залізо =0,95, мідь =0,78.
Для усунення даного недоліку частинку дослідної поверхні фарбують чи на неї наклеюють матеріал з відомим ступенем чорноти, наприклад плівку «аракал», копіювальний папір тощо, і вимірюють температуру до та після наклеювання та визначають ступінь чорноти за рівняннями:
(8.8)
За даним визначенням потрібно ще вимірювати температуру оточуючого повітря біля досліджуваного об’єкту.
В випадку, коли на пірометрі є функція зміни ступені чорноти (коефіцієнт емісії, коеф. випромінювання), ці розрахунки непотрібні, а достатньо виміряти температуру поверхні з відомим ступенем чорноти. Після, навести пірометр на дослідну ділянку і регулюванням ступеня чорноти довести температуру на табло до значення температури з відомим ступенем чорноти поверхні. Ця ступінь чорноти буде шуканою для даної поверхні.
4. Діаметр вимірювального кола. Цим діаметром обмежена площа вимірювальної ділянки, в межах якої вимірюється температура. Місце знаходження центра ділянки вказує лазерний промінь. У дорогих пірометрах лазерний промінь обмежує цю ділянку точками в вигляді кола, що значно спрощує вимірювання. Розміри плями на коротких відстанях показані на корпусі пірометра, на відстані 3 м і більше, ці розміри теж можливо визначити за співвідношенням, записаного на корпусі приладу у вигляді D:S (D:L), де коефіцієнт оптичного вирішування D та відстань до об’єкта S (L). Для визначення діаметра плями d потрібно поділити дійсну відстань до об’єкта на коефіцієнт оптичного вирішування ― d=S/D.
У табл. 8.1 наведені співвідношення D:S, відстані до об’єкта та діаметри вимірювального кола для пірометрів, що продаються на ринку України та рекламуються, як прилади спеціально для вимірювання температури на промислових теплоенергетичних об’єктах.
Таблиця 8.1
D:S |
1:1 |
2,5:1 |
6:1 |
10:1 |
12:1 |
20:1 |
30:1 |
33:1 |
50:1 |
60:1 |
75:1 |
L(S), м |
Діаметр вимірювального кола (плями)d, м | ||||||||||
1 м |
1,0 |
0,4 |
0,167 |
0,100 |
0,083 |
0,050 |
0,033 |
0,030 |
0,020 |
0,017 |
0,013 |
1,5 м |
1,5 |
0,6 |
0,250 |
0,150 |
0,125 |
0,075 |
0,050 |
0,045 |
0,030 |
0,025 |
0,020 |
2 м |
2,0 |
0,8 |
0,333 |
0,200 |
0,167 |
0,100 |
0,067 |
0,061 |
0,040 |
0,033 |
0,027 |
3 м |
1,5 |
1,2 |
0,500 |
0,300 |
0,250 |
0,150 |
0,100 |
0,091 |
0,060 |
0,050 |
0,040 |
4 м |
4,0 |
1,6 |
0,667 |
0,400 |
0,333 |
0,200 |
0,133 |
0,121 |
0,080 |
0,067 |
0,053 |
5 м |
5,0 |
2,0 |
0,833 |
0,500 |
0,417 |
0,250 |
0,167 |
0,152 |
0,100 |
0,083 |
0,067 |
10 м |
10 |
4,0 |
1,667 |
1,000 |
0,833 |
0,500 |
0,333 |
0,303 |
0,200 |
0,167 |
0,133 |
15 м |
15 |
6,0 |
2,500 |
1,500 |
1,250 |
0,750 |
0,500 |
0,455 |
0,300 |
0,250 |
0,200 |
20 м |
20 |
8,0 |
3,333 |
2,000 |
1,667 |
1,000 |
0,667 |
0,606 |
0,400 |
0,333 |
0,267 |
30 м |
30 |
12 |
5,000 |
3,000 |
2,500 |
1,500 |
1,000 |
0,909 |
0,600 |
0,500 |
0,400 |
При вимірюванні слід пам’ятати, що вимірювальне коло повинно бути мінімум в два рази меншим, ніж вимірювальний об’єкт.
Недоцільно розглядати вимірювальне коло більше за 0,5 м, інакше можливі викривлення пов’язані з нерівномірністю розподілу температур по поверхні, за ступенем чорноти поверхні, впливом довкілля, тощо. Фірма «Raytek» для своїх приладів рекомендує доцільний діаметр вимірювального кола не більше за 0,167 м або 16,7 см, відповідну при цьому і відстань до об’єкта для різних за оптичного визначення пірометрів наведено у табл. 8.1. та позначено сірою смужкою.