3.4. Обгрунтування вибору біологічного агента

Природний штам Escherichia coli / М17 для виробництва колібактерину - високоефективного біологічного засобу, що сприяє відновленню нормального біоценозу кишечника.

У порівнянні зі штамом М-17 пропонований штам ЛЕГМ-18 відрізняється більш високими репродуктивними властивостями, високою антагоністичною активністю щодо хвороботворних шигел Флекснера і Зонне, підвищеної резистентністю до більшості коліцінов та антибіотиків, нетоксичний, має підвищену стійкість до дії активного хлору і УФ опромінення. Ці характеристики, відсутність у штаму ЛЕГМ-18 гемолітичних і ентеротоксичних ознак, а також типових для умовно патогенних мікробів антигенів дозволяє не тільки рекомендувати, але і віддати перевагу його в якості претендента на роль виробничого штаму при виготовленні колібактерину натомість використовуваного зараз штаму М-17.

Відомий штам Escherichia coli M-17, який протягом 50-ти років використовується для виробництва колібактерину 14.

Для удосконалення біологічних препаратів типу колібактерину дуже цінними і необхідними повинні бути наступні характеристики 15:

• високі репродуктивні властивості, що обумовлює їх економічну рентабельність;

• підвищена резистентність до найчастіше застосовуваних антибіотиків; 

• виражений ступінь стійкості до відомих коліцинів;

• достатня резистентність до дії фізико-хімічних факторів;

• нешкідливість, тобто відсутність токсичності та імунних генетичних показників, властивих умовно патогенним мікроорганізмам.

Недоліком штаму E.coli М17 є чутливість його до антибіотиків. Тому препарати на його основі не можуть бути ефективними на фоні прийому антибіотиків. Тим часом одночасне застосування антибіотиків і пробіотиків може запобігати розвитку дисбактеріозу і тим самим підвищувати ефективність терапевтичних заходів, скорочувати терміни лікування.

Створенням штамів Е.coli - похідного E. coli М17, який дозволяє усунути згадані вище недоліки відомого штаму Е.coli М17, а саме: знижена антагоністична активність, чутливість до антибіотиків.

Отже,

3.5. Обґрунтування вибору складу поживного середовища.

Для росту продуцента в поживних середовищах необхідна наявність поживних речовин. Для культивування можуть бути використані поживні середовища такого складу:

Середовище № 1: Казеїновий бульйон, г/дм³ 21:

Пептон – 15,0;

KH₂PO₄ – 0,5;

NaH₂PO₄ – 0,5;

NaCl – 0,5;

Рідкі компоненти, см³/дм³:

Казеїновий гідролізат – 600,0;

Дріжджовий автолізат – 200,0;

Вода – до 1,0 дм³;

Культивування здійснюється здійснюється при Т = 37^оС, рН = 7,0 – 7,1

Середовище №2: поживне середовище г/л:

(NH₄)₂SO₄ - 5;

КН₂РO₄ - 13;

Na₂HPO₄ - 13;

MgCl₂ - 3;

CaCl₂ - 0.3,

дріжджі -10,

соєвий відвар - 10,

глюкоза - 5.

Культивування здійснюють при Т = 30^оС, рН = 7,0.

Середовище перше порівняно з другим є більш складне, та задовільняє всі потреби біологічного агенту. Тому вигідним є використання середовища № 2.

В наведеному середовищі джерело вуглецю є глюкоза, амонійні солі використовуються як джерело азоту. Додатково використовується солі магнію, соєвий відвар та дріжджі.