Варіант 24

Золоте Вiдродження змалювало людству мадонн. А хто змалював наших босоногих мадонн iз сапкою в руках чи серпом на плечi та дитям бiля персiв, що знали не шовки, а лише нерiвне, шорстке полотно? I чи зрозумiють це тi, що вже не знатимуть полотна i полинового смутку давнини? Чи будуть довiку не як ношу, а як вдячнiсть нести в душi свято i сум материнських очей i синiвську вiрнiсть батькам, що шаблями вирубували новий час на чорних та ханських шляхах, щоб вони, цi шляхи, зосталися тiльки полином пам'ятi, а не шрамами сьогодення?..(М.Стельмах).

Варіант 25

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей - світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя. Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі. Його жахалисьі смертельно ненавиділи кріпосники. Коли можновладні самодержавні кати, що наповнили рудники Сибіру окутими в кайдани декабристами, ті самі, що зацькували Пушкіна і юного Лєрмонтова, налившись новою злобою, ввігнали криваві свої пазурі в молоду клекотливу душу Шевченкову, коли перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття. А він повернувся (О. Гончар).

Варіант 26

Люба мамочко!

Я тобі одписала зараз же, як одержала лист із дядьковим листом, і сподіваюсь, що ти вже досі маєш мого листа з пошти. Я того не писала ранше п’ятниці, що хотіла краще узнать про ті справи, що то я тобі там про їх писала, і для того ждала, поки мені кна-кна про все розкаже.

Не знаю, чого то папа каже, що не міг нас вдома застать. За той час, як він був тут, я двічі (з ним самим таки) була у Трег[убових] і раз у Ковалевської, а то увесь час вдома сиділа, на «Чорноморцях» ми теж були разом, а перед тим, як іти на «Тангейзера», папа був у нас (Леся Українка).

Варіант 27

По ранковій дорозі

Вечірня дорога таємнича, а ранішня — росяна. Маленька, як макове зерно, й велика, мов горошина, роса сяяла, переливалася тисячами мінливих вогнів, капала холодним сріблом за розгарячений комір, смачно хрумтіла під шинами, змиваючи з них куряву. А в краплинах, що звисали на листі, коливався мініатюрний весь світ, такий малесенький, що в ньому їхній чималий хлоп'ячий гурт мріяв невиразною крапочкою.

Десь страшенно далеко попереду назустріч їм котилося широким шляхом червоне, мов загорнене в червону хустку, сонце.

А ще жайворонки розриваються, коники розсюрчалися. Скільки їх — тисячі, мільйони, мільярди? Хлопці їдуть та їдуть, а вони все сюрчать, сюрчать, сюрчать...( З журналу)

Варіант 28

З огляду на важливість антропоцентричного фактору поняття «мовна особистість» вважається головним для інтерпретації літературних текстів у низці досліджень теоретичних та практичних проблем мовознавчих і літературознавчих дисциплін. Під поняттям «мовна особистість» ми, згідно з дослідженнями Ю.Н. Караулова, розуміємо сукупність здібностей і характеристик людини, які обумовлюють створення та сприйняття текстів [3:3]. Кожна мовна особистість характеризується наявністю мовної картини світу, яка являє собою особливий інтерес для дослідників. Адже вивчення мовної картини світу може стати перехідним етапом для вивчення діяльності людини в цілому. Неможливість опису структури мовної особистості без пояснення функціонування концептуальних систем, без пов'язання конкретного мовленнєвого акту (тексту) з ментальними процесами, які відбуваються у свідомості індивіда, зумовлюють неминучість застосування когнітивного підходу до текстового аналізу. Саме в межах когнітивної теорії літератури текст розглядається як модель картини світу автора, як відношення конкретного автора та конкретного тексту [6: 20] (Л.Ф. Присяжнюк).