2. Виразки, виразкова хвороба; етіологія, патогенез, класифікація, симптоми, лікування та профілактика.

Виразка (лат. ulcus, -eris) — глибокий некротично-запальний дефект епітелію шкіри або слизової оболонки та (на відміну від ерозії) тканин, як правило, хронічного характеру, що виникає внаслідок інфекції, механічного, хімічного або променевого ураження, а також в результаті порушення кровопостачання або іннервації. Виразка заживає з утворенням рубця.

Етіологія.Механічні ушкодження, наявність у рані стороніх тіл і мертвих тканин, розлади крово- та лімфообігу в зоні пошкодження, розвиток інфекції, трофічні розлади в наслідок порушення іннервації

Патогенез.Виникнення виразки передує змертвіння тканин на різну глибину. Внаслідок демаркації мертві тканини відторгаються, а дефект виповнюється грануляціями. При відсутності умов для регенерації сповільнюється загоєння дефекту, а іноді останній навіть збільшується.

За клінічним перебігом розрізняють наступні основні види виразок: омозолілі, фунгозні, гангренозні, декубітальні, нейротрофічні, набрякові, синуозні. За причинами розвитку розрізняють наступні: опікові, пухлинні, декубітальні (пролежні), некробактеріозні, актиномікозні, сапні.

Залежно від співвідношення дегенеративних та регенеративних процесів виділяють такі форми виразок:

а) проста – переважають процеси регенерації над процесами дегенераціями; виразки хоч і повільно, але загоюються;

б) атонічна - процеси регенерації та процеси дегенерації зрівноважені між собою; розміри таких виразок довго не змінюються;

в) прогресуюча – коли переважають процеси дегенерації над процесами регенерації; розмір виразки швидко, або поступово збільшуються в наслідок некрозу оточуючих тканин.

За походженням походженням виразки поділяються на первинні (ідіопатичні) виникають під дією зовнішніх причин (опік, відмороження) і вторинні (симптоматичні) які є симптомами інфекційних хвороб (сап, туберкульоз, ящур, або пухлини).

Клінічні ознаки:

Проста виразкавиникає після розтину абсцесів, фурункулів. Вона має пологі краї, добре виражену епітеліальну кайму, дно вкрите грануляціями рожево-червоного кольору, інколи – тонким шаром гнійного ексудату, припухання тканин навколо неї, або слабо виражене.

Атонічні виразки мають незмінні розміри і відсутність схильності до загоєння; грануляції бліді, дрібнозернисті і мають невеликі тріщини, епітеліальна кайма слабо виражена, краї інколи омозолілі.

Прогресуюча виразка – постійно зменшується в розмірах внаслідок набряку та некрозу прилеглих тканин; краї її нерівні, без епітеліальної кайми, грануляції часто руйнуються, на дні з’являється брудно-жовтий ексудат.

Гангренозна виразка– виникає при вологій гангрені, некробактеріозі, відмороженні, септичних явищах її поверхня легко роспадається з виділенням ексудату із сморідним запахом і швидко збільшується.

Декубітальна виразка (пролежень)– це гангрена шкіри, що виникає внаслідок порушення кровообігу, викликаного тиском на неї. Виникає переважно у коней, може ускладнюватися вологою гангреною (гангренозна виразка). Локалізується у місцях кісткових виступів, де мало жирової тканини (суглоби, ребра, щелепи). Виразка має ознаки сухої гангрени. Змертвіла ділянка добре відмежована від навколишніх тканин, тверда, суха. Вона поступово відторгається від периферії до центру, залишаючи після себе просту виразку.

Набрякова виразка– виникає вт наслідок стискування вен та характеризується розвитком блідих та пухких грануляцій, які легко руйнуються під натисканням пальця. Суміжні тканини набряклі, виразка не має схильності до загоєння.

Фунгуозна виразка (грибоподібна) – зовні нагадує цвітну капусту або гриб, зустрічається переважно на кінцівках. Її нерівномірно горбкуваті грануляції вкриті слизово-гнійним ексудатом і легко кровоточать. Шкіра навколо виразки набрякла і болюча, епітеліальної кайми немає.

Омозоліла виразка (кальозна) – на її поверхні утворюється товстий шар фіброзної тканини, дно її гладеньке, без зернистості, вона має омозолілі потовщення по краям, але без епітеліальної кайми. Причини тривалий дренаж ран, недостатня іммобілізація пошкодженої ділянки, обширні термічні опіки.

Нейротрофічна виразка– виникає в наслідок порушення трофіки тканин при захворюваннях нервової системи. Регенераційні процеси в ній майже не відбуваються, грануляції бліді, в’ялі, краї потовщені, без епітеліальної кайми, вона довго не загоюється.

Лікування.Усунення причин, хворим тваринам покращують умови утримування та годівлі. Застосовують патогенетичну терапію: новокаїнові блокади, тканинну терапію, аутогемотерапію тощо.

При простій виразці місцево застосовують антисептичні порошки (йодоформ, ксероформ), мазь Вишневського з пов’язкою або без, опромінення лампами солюкс, інфраруж. Для лікування атонічних та прогресуючих виразок застосовують подразнюючи (припікаючи) засоби (ляпіс, порошок перманганату калію, мідного купоросу, термокаутер); новокаїнові блокади, їх стараються перевести в прості виразки. При гангренозних виразках застосовують суміші що містять скипидар (рідина Костко: скипидар і риб’ячий жир – по 45,0; розчин йоду – 10,0). Омозолілі краї та грануляції висікають; невеликі виразки видаляють повністю в межах здорових тканин, а рану зашивають. Фунгуозні виразки, якщо грануляції виступають за межі шкіри і заважають епітелізації, обробляють порошком перманганату калію, цинко-саліциловою маззю, після цього накладають тиснучу пов’язку. При великих розмірах грануляцій та самої виразки, їх висікають не торкаючись епітеліальної кайми після цього накладають тиснучу пов’язку. При декубітальній виразці (пролежню) на ранніх стадіях обробляють пошкодженні ділянки 1-2 рази на добу 3-5%-ним розчином піоктаніну, бриліантового зеленого і йодоформу, цинковою маззю. Відторгнуті некротизовані тканини зрізають ножицями в межах здорових тканин. При нейротрофічній виразці найбільш ефективні новокаїнові блокади і тканині препарати.

Профілактика. Підвищення захисних сил організму (повноцінна годівля, належний догляд та утримання); своєчасне лікування і лікування механічних, хімічних, термічних пошкоджень.