4. Сепсис, його класифікація, причини, патогенез, симптоми, лікувально-профілактичні заходи.

Се́псис (гниття) — гостре або хронічне захворювання, що характеризується прогресуючим розповсюдженням в організмі бактеріальної, вірусної або грибкової флори.

Сепсис може бути результатом бактеріального зараження з відомого вогнища запалення (нагноєння), але досить часто вхідні ворота інфекції залишаються нез'ясованими. Сепсис може протікати гостро, іноді блискавично (коли при відсутності правильного лікування смерть настає упродовж декількох годин або діб) або хронічно. Клінічна картина сепсису залежить від збудника, джерела потрапляння інфекції та загального стану імунітету.

Класифікація сепсису.

По виду збудника розрізняють стафілококовий, стрептококовий, пневмомококковий, гонококовий, колібаціллярний, анаеробний, змішаний сепсис (полібактеріальний). Анаеробний сепсис може спостерігатися при анаеробної інфекції.

Розрізняють: хірургічний (рановий), одонтогенний, отогенний, остеогенний, акушерсько-гінекологічний, пупковий, артрогенний сепсис та уросепсис. Іноді первинний септичний осередок не вдається виявити це так званий криптогенний сепсис. Хірургічний сепсис зустрічається найбільш часто, може бути ускладненням різних хірургічних захворювань, особливо гнійних (перитоніт, абсцес легені та ін), і пошкоджень (наприклад, при опіках - опіковий сепсис).

За клінічним перебігом розрізняють блискавичний, гострий, підгострий, рецидивуючий та хронічний сепсис.

Залежно від клінічних ознак, патоморфологічних змін, розділяють три форми загальної хірургічної інфекції:

1. піємія (гноєкрів’я, бактеремія), або сепсис з метастазами; при цьому в органах і тканинах хворої тварини формуються абсцеси;

2. септицемія (гнилокрів’я, сепсис без метастаз); при цьому основний вплив на організм зумовлюють переважно токсини, вони постійно надходять із вогнища інфекції та розвиваються глибокі дегенеративні зміни систем і органів, з порушенням їх функцій;

3. септикопіємія (змішана форма сепсису) одночасно утворюються метастази та виникає сильна інтоксикація організму.

Клінічні ознаки.

Сепсис з метастазами (піємія). Первинне септичне вогнище характеризується прогресуючим набряком, некрозом, тромбофлебітом в зоні ураження, наявність ніш із гнійним ексудатом. У тварини виникає озноб, потіння, гарячка, втрата апетиту, але наявність сильної спраги; тахікардія, тахіпноє та гіпотонія. Відмічають добові коливання температури (ремітуючого типу) в межах 2º і більше Сº, та переміжна пропасниця. Різке зменшення температури при одночасному прискоренні пульсу вказує на загибель тварини протягом кількох годин.

Сепсис без метастазів (септицемія). Супроводжується тяжким загальним станом, тварина більше лежить, відмовляється від їжі, температура тіла висока з мінімальними добовими коливанням. Пульс прискорений, слабкого наповнення, ниткоподібний, аритмічний; дихання прискорене, кров’яний тиск низький; кінцівки холодні; слизові оболонки цегельно-червоні, або брудно-жовті, з крововиливами. У тварин періодично спостерігається збудження, тремор м’язів, сильне потіння та профузний пронос (калові маси водянисті, брудно-бурі, сморідні). Тварина через 2-3 дні перетворюється на «скелет обтягнений шкірою» (внаслідок потіння, частого сечовиділення).

Лікування.

1. ліквідація первинного септичного вогнища (видаляють мертві тканини, стороні тіла, розрізають гнійні ніши, промивають порожнини антисептичними розчинами: 0,1%-ним розчином етакридину лактату, 3%-ним розчином перекису водню, 0,1%-ним розчином перманганату калію, 0,02% фурациліну, з послідуючим введенням пухкого дренажу обробленого рідиною Олівкового);

2. антибіотикотерапія (антибіотики широкого спектру дії (Байтрил-5%, Фармазин-200, Pen-N) в поєднанні з сульфаніламідами (Зінаприм, Бровасептол-ін’єкційний, 10%-ний розчин норсульфазолу-натрію розчинного), та антибіотики пролонгованої дії (Амоксоцилін-15, Окситетрациклин-200, Кламоксил LA );

3. детоксикаційнна терапія (штучне зв'язування, дезактивація, нейтралізація та видалення токсинів з організму): форсований діурез, гемосорбція, плазмофорез. Застосування камфорної сироватки за Кадиковим (камфора-4,0; глюкоза-60,0; спирт етиловий 300,0; 0,85%-ний розчин натрію хлорид - до 1000мл) вводять в/в великим тваринам по 200-300мл 2-3 рази на добу. Вводять в/в 20%-ний розчин глюкози до 400мл, 40%-ного розчин гесксаметилентетраміну 40-60мл в/в, а також гемодез, поліглюкін, реопліглюкін, сорбілакт.

4. зменшення проникності судин та всмоктування токсинів (в/в введення: 10%-ний розчину кальцію хлориду 100-150 мл, 30%-ний розчин натрію тіосульфату) ;

5. боротьба з ацидозом (в/в ведення 4%-ного розчину натрію гідрокарбонату);

6. боротьба з зневодненням (введення в/в водно-сольових розчинів: Рінгера, Рінгера-Локка, Лактасоль, Ацесоль, Хлосоль, Трисоль тощо);

7. стимуляція імунної системи (тималін, імзауф) та обміну речовин (Катозал 10%);

8. вітамінотерапія : водні розчини вітамінів (вітаміни групи В, 5%-ний розчин віт. С) та комплексні вітамінні препарати (інтравіт, мультивітамін, оліговіт, тетравіт тощо);

9. при септичних поносах застосовують обволікаючі засоби (відвар льону) та адсорбенти (ентеросгель);

10. повноцінна годівля та вдосталь рідини для напування.