2. Абсцес: види, етіопатогенез, клінічні прояви, діагностика, лікування.

Абсце́с (лат. abscessus — нарив, гнійник) — наповнена гноєм порожнина в тканинах тіла, що відокремлюється більш-менш розвиненою капсулою; виникає внаслідок обмеженого гнійного розплавлення тканин при гнійному запаленні.

Перебіг абсцесу може бути гострий або хронічний.

Етіологія. Ускладнення гнійничкових уражень шкіри (фурункул, карбункул, гнійний дерматит), інфікування гематоми, колоті рани, метастатичним шляхом, введення у тканини скипидару.

Класифікація абсцесів.

Розрізняють абсцеси поверхневі і глибокі; доброякісні, злоякісні, холодні (мікотичні), метастатичні та асептичні.

Доброякісні абсцеси формуються протягом 5-7 діб, протікають на фоні нормергічного запалення, формується грануляційний бар’єр. Гній густий, жовтуватого кольору, з солодкувато-кислим запахом; містить живі лейкоцити та мертві мікроорганізми, ін’єктований під шкіру діє по типу вакцино- та протеїнотерапії. Дно і стінки абсцесу вкриті грануляційною оболонкою рожевого, або червоного кольору, мертві тканини відсутні. Виникають переважно у ВРХ та свиней.

Злоякісні абсцеси характеризуються схильністю до генералізації, розлитим болючим та гарячим набряком, грануляційний бар’єр слабо виражений, або відсутній, протікають на фоні гіперергічного запалення Гній брудно-бурий, рідкий з смердючим запахом, деколи з домішками газу, містить живі мікроорганізми та невелику кількість живих лейкоцитів. Дно і стінки абсцесу злоякісного абсцесу складаються з мертвих клітин, брудно-бурого кольору з ознаками некрозу, мають ніши і кармани. Бувають гострі та хронічні (туберкульоз).

Холодні (мікотичні) абсцеси відрізняються хронічним перебігом, ознаки запалення слабо виражені, місцевий біль і температура незначні; протікають на фоні гіпоергічного запалення. Стінки і дно абсцесу вкриті грибоподібними цианотичними грануляціями з явищами некрозу та виразками.

Лікування.

Лікування повинно відповідати стадії розвитку абсцесу. В фазі гідратації для доведення до стадії абсцедування зовнішньо застосовують: теплові процедури (спирто-висихаючи повязки, 5%-ний спиртовий розчин йоду, опромінення лампами (солюкса, інфраруж)); коротка новокаїнова блокада з антибіотиками.

Дозрівший абсцес (фаза дегідратації, стадія абсцедування) необхідно чим швидше звільнити від гною. Для цього застосовують: пункцію та аспірацію гною з подальшим промиванням порожнини, розтин або екстирпацію. Розтин поверхнево розташованого абсцесу виконується під місцевою інфільтраційною анестезією 0,25 або 0,5% розчином новокаїну або під короткочасним внутрішньовенним наркозом (кетаміном, тіопенталом натрію). Після видалення гною порожнину промивають 0,1%-ним розчином етакридину лактату, 3%-ним розчином перекису водню, розчином перманганату калію 1:1000 та вводять: антибіотики, 10%-ний ефірний розчин йодоформу, 10%-ну Іхтіолову мазь, лінімент Вишневського та «Левоміколю» тощо. Лікування після розтину абсцесу проводиться за принципом лікування гнійних ран.

Профілактикаполягає у дотриманні правил асептики, антисептики і техніки виконання лікувальних і діагностичних процедур, а також у своєчасній і раціональній хірургічній обробці саден, подряпин, ран.

3. Флегмона: види, патогенез, симптоми, лікування.

Флегмона (жар, запалення) - гостре розлите гнійне дифузне запалення сполучних тканин; на відміну від абсцесу не має чітких меж.

Етіологія.Флегмони виникають: самостійно після колотих ран, підшкірних чи внутрішньомязових ін’єкцій з порушенням правил асептики, підшкірного введення сильно подразнюючих розчинів (скипидар, хлоралгідрат); ускладнення місцевих гнійних процесів – абсцес, остеомієліт, тендовагініт, гнійна рана; поширення інфекції гематогенним чи лімфогенним шляхом (мит, паратиф); загострення дрімаючої інфекції в порожнині, рубцевій тканині, рані.

Збудники переважно стафілокок та інші гноєутворюючи мікроорганізми, рідше - кишкова паличка і анаероби; відповідно до особливостям збудника флегмони поділяють на гнійні, гнильні і анаеробні (газові).

Класифікація.

За локалізацією та розташуванням розрізняють флегмону: підшкірну, підфасціальную ( різновид футлярна), міжм’язову.

За характером ексудату: серозна, серозно-некротична, гнійна.

Симптоми. Підшкірна флегмона протікає як серозна чи гнійна. Клінічні ознаки проявляються прогресуючим розлитим припуханням та ущільненням тканин, різкою больовою реакцією при пальпацією, виникає пропасниця. В подальшому формується гнійна порожнина, в ділянках абсцедування флуктуація.

Підфасціальна флегмона супроводжується широкими некрозами, припухання виражене слабо, інфільтрат і гній поширюється між листками фасції чи між фасціями і тканинами; виникає сильний біль.

Різновидом підфасціальної флегмона є футлярна флегмона. Вона виникає у відповідному футлярі (передпліччя, гомілка), припухання виражене слабо, при пальпації сильний біль, м’язи в футлярі повністю, або частково некротизуються, пошкоджуються нерви та судини, як наслідок виключається функція кінцівки.

Міжм’язова флегмона характеризується зміною об’єму і тургору пошкодженних м’язів та порушення їх функції, м’язи потовщені і ущільнені, межі їх погано виражені, при пальпації сильна болючість, виникає сильний набряк підшкірної клітковини і напруження поверхневої фасції. Міжм’язова флегмона супроводжується високою пропасницею, тяжким загальним станом, а при її розрізі – надмірним виділенням рідкого сірого, часто кров’янистого ексудату.

Лікування. Лікування проводиться з урахуванням стадії та місця локалізації флегмони. При серозній флегмоні користуються зігріваючими спиртово-содовими компресами, новокаїновими блокадами, внутрішньоартеріальним

введенням антибіотиків з новокаїном. Якщо таке лікування не ефективне, потрібно терміново провести розтин у місці найбільшого напруження тканин, по можливості розкривають порожнини, ніши, промивають їх 3%-ним розчином перекису водню, розчином перманганату калію 1:1000, після чого вводять дренаж , оброблений гіпертонічними розчинами натрію хлориду чи сульфату. Після припинення виділення гною дренаж обробляють маззю Вишневського.

При серозно-некротичній флегмоні потрібне термінове оперативне втручання з максимальним видаленням змертвілих тканин, використання активного дренажа, обробленого гіпертонічними розчинами натрію хлориду чи сульфату із скипидаром (5-10%).

При глибокій флегмоні (підфасціальній, міжм’язовій.) в протягом кількох діб користуються проти септичними засобами, а потім виконують розріз фокуса нагноєння.

Призначається антибіотико терапія (амоксоцилін-15, фармазін-200, енроксил-5%), іммунокоррегуюча терапія (лівомізол - 8%, віт. С 5% - ний), вітаміни (інтравіт, оліговіт, мультивітамін), протизапальні засоби( анальгін, глюконат кальцію 10%).