35. Українська періодика 70-90-х рр. Хх ст.

Серед малих сатирично-публіцистичних жанрів у реґіональній пресі, що позначалися найвищим рівнем частотності, була сатирична замітка, як-от: Г. Літневський "Ой, чий то клуб стоїть?.." (КЗ. – 1977. – 17 лют.), А. Куртін "Антимодні турботи", В. Скуратівський "Запізнення" (1997. – 5 берез.), Г. Літневський "Стихія" (КЗ. – 1981. – 28 лип.), А. Новиченко "Недобір на прилавку" (КЗ. – 1981. – 15 серп.).На сторінках запорізької преси можна було побачити усмішки Д. Іва-ненка "З наради не вернувся" (ЗП. – 1885. – 5 жовт.), А. Семенова "Спортивні пристрасті" (ЗП. – 1884. – 23 верес.), М. Шумилова "Земля наша: святкова усмішка" (ЗП. – 1982. – 1 трав.). Траплялися також гуморески: "Залізна логіка" В. Селезньова (ЗП. – 1994. – 8 квіт.), "Чиста перемога: гумореска застійних часів" С. Антоненко (ЗП. – 1994. – 23 квіт.), "Бандероль" А. Кушніра (ЗП. – 1980. – 19 лип.), "Премія за мовчанку" М. Ми-роненко (ЗП. – 1984. – 5 серп.), "Весільні дзвони" А. Семенова (ЗП. – 1987. – 25 трав.) та ін. Друкувалися байки в прозі, зокрема А. Копитіна "Цвіркун", "Іржа", "Картина в магазині", "Простота", "Пень", "Дерев'яний метр", "Перець" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.), М. Лузана "Службові записки" (КЗ. – 1989. – 6 трав.). Стисла розповідь із алегоричним змістом спонукала читачів до повчальних висновків: "Ах, який красень! – говорили усі про Перець. – Такий червоний, такий яскравий! Але варто було його розкусити, як думки протилежно змінювалися" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.); "Передвиборна агітація": "Ми – найнадійніша об'єднуюча сила! Голосуйте за нас! – агітували за себе Наручники" (ЗП. – 1994. – 23 квіт.).

На сторінках запорізької преси траплявся і сатиричний репортаж. До нього належать такі публікації: Ю. Гаєв "В ліс і поле за… металом" (КЗ. – 1981. – 29 серп.), М. Дмитренко "Щоб як у сусідів" (ЗП. – 1984. – 24 берез.), М. Прохоров, Є. Сирцов "Асфальтова фантазія" (1981. – 8 серп.), І. Стороженко "Ще не посіяли, а вже завіяли" (ЗП. – 1983. – 26 лют.), М. Шумилов "З кого брати приклад у роботі?" (ЗП. – 1983. – 16 січ.) та "Іронія долі, або З легким паром" (ЗП. – 1985. – 17 лист.). До сатиричної зарисовки можна віднести такі матеріали "Запорізької правди": С. Медведєв "Любов – не картопля" (1985. – 17 листоп.), Б. Павленко "Шиють, та не порють" (1980. – 13 лип.), М. Вовченко "Пенсіонери гадають…" (1980. – 16 серп.), К. Во-ротилов "Гірка доля солодкого кореня" (1981. – 31 жовт.). Читачам подобалися також сатиричні етюди цієї ж газети, як-от: М. Пономарець "Перше побачення" (1984. – 1 січ.), О. Панченко "Пропав голова" (1980. – 6 лип.), К. Сальниченко "Нічні злодії" (1980. – 9 серп.), А. Сам-сик "Дарунок Афродіти" (1980. – 16 серп.), а також сатиричні репліки Д. Іваненка "Кінокурилка" (1981. – 15 серп.), В. Голуба "Впредь не рекомендую" (1982. – 24 квіт.), Г. Мандричева "Приїздіть іншим разом" (1983. – 29 берез.), В. Качура "Куди поділи борщ?" (1985. – 3 лист.); сатиричні штрихи С. Медведєва "Двоє на кризі" (1984. – 4 лют.), сатиричні бесіди М. Дмитренка "Уточнюємо координати" (1983. – 26 лют.).

У майбутньому…" (Сойчик В. Анонімка: шлях до архіву // КЗ. – 1981. – 4 лип.).Слід зазначити, що в цей період у місцевій періодиці досить активно починає функціонувати анекдот, що до кінця 90-х рр. стає чи не найголовнішим жанром сатири та гумору. Живлячись життєдайними соками народного коріння, актуальний, стислий, дотепний і, врешті-решт, смішний анекдот досягає найвищого піку популярності, що пояснюється історичними умовами, демократизацією, прагненням до свободи слова і вільного виявлення думок. Рівень його частотності на шпальтах реґіональних видань значно зріс наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.: часто в одному номері газети "Запорізька правда" друкувалось 6 (1996. – 8 черв.; 1996. – 12 квіт.), 7 (1996. – 30 квіт.; 1 черв.), 12 (1996. – 29 трав.) анекдотів, а за три місяці (квітень–-червень) 1996 р. їх опубліковано 97. Найчастіше твори цього жанру мали форму діалогів: "Оце кульгаю, мозоль замучив. Дуже болить? Як зуби. Хоч на стіну лізь. Значить ще гірше. Зубами хоч ходити не треба" (1981. – 12 верес.), "П'яний водій та автоінспектор: Дихніть! – А чи культурно буде це з мого боку?" (1985. – 5 жовт.), "Ти вже влаштувався? – Ні, ще працюю" (1992. – 14 берез.).

Серед мініатюрних жанрів сатири та гумору, що побутували на сторінках місцевих газет, були сатиричні діалоги, які друкувалися під перчанськими рубриками: "Діалогічні мініатюри", "У світі діалогів" ("Запорізький перець у ЗП"): "Не з пустими руками" (1980. – 13 лип.), "Піди, поспитай у Килини" (1982. – 16 трав.), "І все ж таки вона не горить" (1985. – 19 жовт.), "Щоб як у сусідів" (1984. – 24 берез.).У дитячих рубриках запорізьких газет ("Жменька зеніток про наших діток", "Сто дитячих "Чому?"") знаходимо приклади своєрідних діалогів про дітей. Скажімо: "Ваню, зізнайся, хто писав тобі домашній твір? – Чесне слово, не знаю, я рано ліг спати…" (ЗП. – 1980. – 13 верес.), "Чому ти не розв'язав контрольну задачу? – Коли мені потрібно прийняти будь-яке важке рішення, я завжди раджусь із татом, а він зараз у відпустці" (ЗП. – 1980. – 20 верес.).Трохи нижчий рівень частотності мають сатиричні монологи: М. Дмитренко "Де ж тая вулиця (Монолог для Геннадія Хазанова)" (ЗП. – 1980. – 26 лип.), А. Рекубрацький "Тато дай: (монолог ображеного татуся)" (ЗП. – 1995. – 9 верес), "Про шкідливість куріння: (сатиричний монолог-лекція колишнього студента Андрія Новиченка)" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.), "До питання про наукову субстанцію: (іронічно-поетична дисертація Геннадія Літневського)" (КЗ. – 1987. – 5 берез.).На сторінках реґіональної періодики 70–90-х рр. ХХ ст. уміщувались своєрідні, пронизані гумором та сатирою "психологічні практикуми" ("Як кинути палити"), газетні профілакторії "Протип'янин" ("Джин із чвертки" В. Губенка, "А Васька слухає та п'є" П. Яриша, "Нерозуміння" Б. Козлова тощо). Цікавими були корисні жартівливіНя" писав: "Хочеться хліба та видовищ – підіть до продуктової крамниці та подивіться на товар і на ціни" (ЗП. – 1996. – 22 черв.); Г. Проценко в "Ідеях з нашого життя-буття" зазначав: "Розумні люди вчаться для того, щоб знати, а нікчемні – для того, щоб їх знали" (ЗП. – 1996. – 15 черв.). Для цього існували окремі рубрики: "Думки непричісані", "Думки набакир", "Мудрі думки", "Армійські маразми" тощо у газеті "Верже", де можна було прочитати: "Світ ви-жив не тому, що сміявся, а тому, що отримував зарплатню", "Високо в горах таке чисте повітря, що в ньому навіть людей немає" (1997. – 11 верес.), "Туалет – обличчя чергового по роті!", "Поставте тут шлагбаум або тямущого майора!", "Витрусити ковдри вздовж і перпендикулярно" (1998. – 28 серп.).Цікавими й дотепними були на шпальтах газети "Верже" так звані роздумізми: "Шукаю друга життя. Бюджетників прошу не турбуватися", "Не треба боятися старості. Вона проходить", "Діти – квіти життя. Даруйте жінкам квіти!", "Курортний роман – це проза чи поезія?" (1997. – 24 лип.); "фразочки": "Не шукай тещу іншому – сам в зяті потрапиш", "Я своєю смішною пикою сам себе і веселю", "Картина Рєпіна: "Запорожці" пишуть листа "Мерседесу" (2000. – 20 квіт.); "фразрозду-ми": "Політики не забувають своїх обіцянок, кожні чотири роки вони їх згадують", "Не треба відкладати на завтра те, що можна взагалі не робити" (2000. – 6 квіт.).

У період "перебудови" на шпальти газет потрапляли свіжі думки народу, так звані "плюралізми": "Народ до 2000 року буде жити в окремих квартирах, а керівництво?" (КЗ. – 1988. – 18 серп.), "Чим більше стоятимеш у чергах, тим довшим буде життя" (КЗ. – 1989. – 6 трав.), "Вакуум не зізнався, що він – родич порожнечі (КЗ. – 1989. – 6 трав.), "Село годує місто хлібом. А місто село – обіцянками", "Навкруги – стільки цікавого і кругом не пускають" (КЗ. – 1990. – 21 лип.), "Лелека регулярно приносив йому діточок, а суд – виконавчі листи", "Людині треба вірити, навіть якщо вона працює в бюро прогнозів" (ЗП. – 1995. – 21 жовт.), "Для чого совість тим, у кого її немає?" (ЗП. – 1995. – 11 лист.), "За щастя треба боротися, ось політики і б'ють один одному пики" (ЗП. – 1995. – 9 верес.). У часи формування нової держави та визнання української мови державною до редакції з учнівського щоденника потрапила батьківська записка до вчителя, написана суржиком: "Ельвіра Іванівна. Шо за причина шо Ігорь має з письмової 3 за 4 четв., а в зошиті самі 5 і 4. Нас ето зовсім не устроює і ибо про вище образо-ваніе і мічтать ненада" (ЗП. – 1995. – 23 жовт.).Віршована сатира і гумор у запорізькій пресі досліджуваного періоду мали широке проблемне коло і конкретно-життєве мовне оформлення. Сатирична, гумористична поезія у реґіональних газетах представлена малими і середніми формами: байками (Б. Слюсар "Повчання", Б. Ми-роненко "Панькова помилка", В. Юдін "Руки"), співанками ("Ой, коли б то швидше літо, бо у клубі холод – жах! Так набридло вже сидіти у

Шапках і кожушках"), співомовками ("Щедрий господар радо він гостей прийняв, Новий рік зустрів із ними, щедро їх почастував анекдотами старими"), міні-пісеньками ("В лузі вітер свище: з'їли кабанище, а списали порося. От і пісенька уся"), гномами ("Ходить корисно всім пішком, та на плечах іще з мішком. Ходив би й я – жона хворіє, й машину шкода – заржавіє"), епітафіями ("Підлабузникові: хай розпечений казан лиже без спочину. Він лизне і мовить: "Ні, не страшна затія. Ця робота по мені. Я лизати вмію"), віршованими пародіями ("Гліб мрійливо каже Васі: "Обживем нові світи! Уявляєш і на Марсі будуть яблуні цвісти"". "Дехто буде й тому радий, – відказав Василь на це. – Якщо візьмеш і посадиш на Землі хоч деревце"), перчинками ("Кажуть всі про нього: Славний Клим товариш, тільки без "пального" каші з ним не звариш").Часто на шпальтах реґіональних газет, зокрема "Запорізької правди", траплялися сатиричні вірші ("Захисник флори" В. Юдіна, "Бригада "У"" В. Губенка, "Звичайна історія" Б. Мироненка), поетичні усмішки ("Хитра стратегія", "Інтерв'ю", "Конкурент Діда Мороза" П. Ребра), гуморески ("Диво" М. Білокопитова, "Суворий лікар" М. Білецького, "Не той діагноз" П. Ребра, "Не в ногу" М. Сороченко, "Суперниця" В. Губенка).У процесі дослідження встановлено, що сатирична публіцистика особливо гостро і чутливо реагувала на соціальні та політичні зміни в житті суспільства. Разом із творчим вдосконаленням жанрів у цей період відбувається своєрідна переоцінка цінностей у висвітленні комедійних ситуацій, коли на передній план у більшості з них виступають питання політичної боротьби, що спонукало журналістів до вдосконалення професійної майстерності у розкритті вагомих життєвих проблем, до вибору найдоцільніших художньо-публіцистичних форм відповідно до за­гальноприйнятих норм моралі та політичних переконань і творчої індивідуальності автора.Слід констатувати, що жанрова палітра сатири та гумору запорізької преси другої половини ХХ ст. залишається поза увагою науковців. Відсутність досліджень з цієї теми відкриває перспективу подальшої роботи над вивченням та глибоким аналізом жанрової парадигми запорізької преси 50–90-х рр. ХХ ст.