75)Пакт Молотова-Ріббентропа і Західна Україна.

30-і рр. характеризуються значним ускладненням міжнародних відносин і зростанням загрози війни. Відбулося формування двох протилежних блоків держав: США, Великобританія, Франція, з одного боку, та Німеччина, Італія, Японія, з другого боку (три останні, 1935 р. – Антикомінтернівський пакт, спрямований проти СРСР). 10 лютого 1939 р. Гітлер заявив, що мета його політики – “панування в Європі і світове панування на віки”.

США, Великобританія і Франція намагалися спрямувати агресію країн антикомінтернівського пакту проти СРСР. Англія і Франція на переговорах з Німеччиною і Італією у Мюнхені (1938 р.) погодилися на приєднання до Німеччини Судетської області Чехословаччини, сподіваючись тим самим спрямувати інтереси Німеччини на схід. При потуранні західних держав Німеччина у березні 1939 р., розчленувала і поглинула більшу частину Чехословаччини, давши дозвіл на окупацію Карпатської України, своєму союзнику Угорщині.

З 15 червня по 2 серпня 1939 р. у Москві проходили переговори між СРСР, Англією і Францією про укладання тристороннього союзу проти німецької агресії. Переговори завершилися провалом, як з вини Англії і Франції, які затягували переговори, сподіваючись ізолювати СРСР на міжнародній арені і направити проти нього фашистську агресію, так і з вини радянського керівництва. Яке вважало все капіталістичне оточення однаково ворожим стосовно СРСР і тому не бачило головної небезпеки з боку фашистської Німеччини. Більше того сталінське керівництво пішло на союз із Німеччиною.

23 серпня 1939 р. було підписано рядянсько-німецький договір про ненапад (пакт “Молотва-Ріббентропа”). До договору додавався секретний протокол про розмежування сфер впливу сторін в Європі. Секретний протокол, існування якого радянське керівництво протягом півстоліття заперечувало, давав можливість Сталіну збільшити територію СРСР майже до кордонів Російської імперії 1913 р. Німеччина давала згоду на приєднання до Радянського Союзу Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусі, Західної Волині та Східної Галичини. В свою чергу, Німеччина отримала повну свободу дій в Європі і забезпечила собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

1 вересня 1939 р. нацистські війська напали на Польщу. Зв’язані з нею договірними зобов’язаннями Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це був початок другої світової війни.

Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордоні вступили в Західну Україні і Західну Білорусь. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоню Армією без опору з боку Польщі за 12 днів.

28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінії між ними на території Польщі. У сферу впливу СРСР переходила Литва, Бессарабія і Північна Буковина, у сферу впливу Німеччини – Лемківщина і Холмщина.

У червні 1940 р. Червона Армія зайняла Північну Буковину і Бессарабію.

Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу УРСР.

Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу УРСР: “анексія” (Д.Боффа), “включення” (Н.Верт), “формальне інкорпорування, назване возз’єднанням” (А.Жуковський, О.Субтельний), “возз’єднанням, що носило характер акції окупаційного типу” (С.Кульчицький), а дехто з істориків розглядає це як звільнення поневолених західноукраїнських земель і возз’єднання Західної України з Наддніпрянською.

Відбувалася “радянізація” цих територій. Перетворення носили заперечливий характер.

Позитивні моменти:

1. експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу землі між селянами;

2. українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;

3. запровадження безкоштовного медичного обслуговування;

4. створення системи соціального забезпечення.

Негативні моменти:

1. радянська влада принесла жорстокий репресивний режим. Були розгромлені політичні партії і громадські організації (“Просвіта”, “Рідна школа”, Наукове Товариство ім. Т.Шевченка). арешту підлягали майже всі верхні верстви населення (духовенство, землевласники, керівники кооперативів, службовці старого держапарату). Число репресованих за 1939-1940 рр. становило 10% населення Західної України;

2. розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків;

3. “радянізація” західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу “казармового” соціалізму;

4. новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів. На всі важливі посади перших керівників призначалися працівники за скеруванням ЦК КП(Б)У, всесоюзних і республіканських наркоматів;

5. великих утисків зазнало релігійне життя. Всі церковні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідації, а їх майно – конфіскації.

Об’єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося заплатити за це об’єднання населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконував західних українців у тому, що їх майбутнє – не в інтеграції з СРСР, а у створенні незалежної української держави.