- •Економічна історія
- •Частина і господарство первісної доби і стародавніх цивілізацій (з найдавніших часів до IV ст. Н.Е.)
- •Частина III становлення і розвиток господарства індустріальної та постшдустріальної шох (XVI ст. — до наших днів)
- •Розділ 2. Економічний розвиток провідних країн світу в XIX — на початку XX ст.
- •2.1. Промисловий переворот
- •2.2. Індустріалізація
- •2.3. Особливості аграрного розвитку
- •2.4. Міжнародні економічні відносини
- •Розділ 3. Господарство світу в міжвоєнний період
- •3.1. Подолання економічних наслідків першої світової війни та стабілізація господарства
- •3.2. Світова економічна криза 1929—1933 pp. І економічний розвиток у 30-х роках XX ст.
- •4.1. Економіка країн світу в роки другої світової війни
- •4.2. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку другої половини 40—90-х років XX ст.
- •4.3. Індустріалізація сільського господарства
- •4.4. Міжнародні економічні відносини
- •4.5. Нові індустріальні країни: їхнє становлення і економічний розвиток
- •Економічна історія україни
- •1.1. Процес феодалізації селян і земельні відносини
- •1.2. Ремесла. Міста
- •1.3. Торгівля. Фінанси
- •2.2. Аграрна еволюція українських земель у другій половині XVII — XVIII ст.
- •2.3. Мануфактурний період української промисловості
- •14"8 525
- •2.4. Розвиток українського національного ринку. Фінанси
- •Розділ 3. Господарство україни в XIX — на початку XX ст.
- •3.1. Промисловий переворот
- •3.2. Індустріалізація
- •3.3. Промисловий розвиток західноукраїнських земель
- •3.4. Сільське господарство України в дорефор- мений період
- •3.5. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
- •3.6. Зародження і розвиток кооперативного руху
- •3.7. Внутрішня і зовнішня торгівля
- •3.8. Фінанси і кредит
- •Розділ 4. Господарство україни в 1914 — 1939 pp.
- •4.1. Економічне становище України в 1914 — 1921рр.
- •4.2. Нова економічна політика в Україні
- •4.3. Індустріалізація та колективізація: позитивні і негативні наслідки
- •4.4. Західноукраїнські землі в 20—30-х роках хХст.
- •I'1' •.
- •5.1. Господарство України в роки другої світової війни
- •21*8 525 647
- •23 8-525 709
- •23-8 525 713
- •719 Короткий термінологічний словник
421
14"8 525
Києві було засновано шовкову мануфактуру купця Сморо- діна, в Ніжині — дві шовкові мануфактури купців Іванова й Алісова. З 70-х років на Топальській мануфактурі вико- ристовували найману працю.
Виникнення великих розвинених мануфактур було тісно пов'язано з воєнними і господарськими завданнями Росій- ської держави, з фінансовою допомогою, яку вона надавала промисловості. Царський уряд підтримував підприємницькі намагання. Держава надавала безпроцентні грошові пози- ки, підтверджувала монопольні права власників мануфак- тур на скуповування вовни і овечих шкур, дозволяла мати власні вівчарні, завозити з-за кордону напівфабрикати (пря- дену і сучену вовну). Держава була великим споживачем товарів мануфактурної промисловості, вона часто зобов'я- зувала власників мануфактур постачати своїми товарами державні відомства. Створювались обов'язкові відносини між мануфактурами та державою, які уряд контролював.
У західних і правобережних українських землях великі мануфактури з'явилися в другій половині XVIII ст. В 70-х роках вони виникли в текстильній промисловості. Відома суконна мануфактура графа Потоцького в м. Тульчині на Брацлавщині, на якій працювали як кріпаки, так і вільно- наймані робітники, всього понад 20 чоловік. Вона мала 95 верстатів, виробляла 5 тис. аршинів сукна на рік.
У місті Корці на Волині на суконній мануфактурі Чор- торийського працювало майже 140 робітників. Тут вироб- ляли 10 тис. аршинів сукна щорічно. На полотняній ману- фактурі в Немирові було зайнято майже 300 робітників.
У Галичині в 60—70-х роках діяла суконна мануфакту- ра в Заліщиках у королівському маєтку, на якій працюва- ли селяни-кріпаки та 18 сукнярів-німців. Існувала полот- няна мануфактура в місті Мукачеве в Закарпатті. Спроби швейцарських власників заснувати бавовняно-прядильну, а пізніше і шовкову фабрику в Бродах зазнали невдачі.
У кінці XVIII ст. в Правобережному Поліссі виникли великі металургійні мануфактури — Високопіщанська,
422
Кропивнянська, Чижівська, Городеська, в Закарпатті — у селах Кобилецька Поляна і Тур'я-Ромети.
У 1778 p. у Винниках під Львовом була заснована дер- жавна тютюнова мануфактура, де працювало близько 800 найманих робітників. Виникли фаянсова мануфактура у Глинську (біля Львова), два лікеро-горілчаних заводи у Львові з 10—20 найманими робітниками. Великим соле- видобувним підприємством була солеварня у селі Стара Сіль у Прикарпатті.
Із загарбанням західних земель України Австрією по- чалася монополізація державою окремих галузей промис- ловості. Так, у 1774 p. була створена "Австрійська держав- на соляна монополія". Поширилася тютюнова монополія. Вирощувати, переробляти і торгувати тютюном мала право лише держава. Значними були позиції держави у залізодо- бувній промисловості.
Отже, протягом XVI—XVIII ст. в українській промисло- вості відбулися великі прогресивні перетворення. На зміну цеховому виробництву прийшла мануфактура. У XVIII ст. розпочався період розквіту мануфактурного виробництва. На відміну від Західної Європи, де існувала одна форма мануфактур — на основі вільнонайманої праці, в Україні в умовах панування панщинно-кріпосницької системи госпо- дарства працювали мануфактури, що грунтувалися не лише на вільнонайманій, а й на кріпосницькій праці (вотчинні, посесійні, казенні). Кріпосна мануфактура була специфіч- ною формою товарного виробництва, що здійснювалося на феодальній основі. Викликана до життя розвитком товар- но-грошових відносин, вона сприяла розкладу феодалізму.