Тема № 10: Основи державного (конституційного) права Франції Семінарське заняття: Основи державного (конституційного) права Франції

Навчальна мета заняття: охарактеризувати конституцію Франції, визначити її особливості, проаналізувати систему вищих органів влади Франції, розкрити порядок їх формування, повноваження, порядок взаємодії. Дослідити державний устрій країни, а також основи правового статусу особи у Франції.

Час проведення – 2 год.

Навчальні питання:

1. Загальна характеристика Конституції Франції 1958 р.

2. Конституційний статус вищих органів державної влади Французької Республіки.

3. Державний устрій Франції.

4. Основи правового статусу особи у Франції.

Методичні вказівки

Франція належить до числа держав, що внесли особливо вагомий внесок у розвиток світової конституційно-правової теорії й практики. За роки, що пройшли після Великої Французької революції, тобто за 200 із невеликим років, у країні замінилося чотири республіки, дві імперії, існували різноманітні перехідні режими й форми правління. За цей період прийнято більше двох десятків різноманітних конституцій, конституційних хартій й конституційних законів. Нині чинна Конституція Франції, що оформила створення П’ятої республіки, була схвалена переважною більшістю голосів на референдумі, що відбувся 28 вересня 1958 р., й набрала чинності 4 жовтня 1958 р.

При вивченні Конституції Франції 1958 р. необхідно звернути увагу на її структуру. Власне Конституція 1958 р. - це лише частина, хоча і найбільше важлива, чинного конституційного законодавства. Конституційна рада Франції у своїх рішеннях неодноразово вказувала на Декларацію 1789 р. й преамбулу Конституції 1946 року як на складові частини чинного Основного закону. У цих актах головним чином проголошуються права й свободи громадян. Крім двох актів, названих вище, у конституцію входять і „основні принципи, визнані законами Республіки”, а також Хартія про навколишнє середовище 2004 року.

Статус вищих органів державної влади Франції доцільно здійснювати в аспекті форми правління цієї держави. За формою державного правління Франція – змішана (напівпрезидентська або як її ще інколи характеризують – президентсько-парламентська) республіка з міцною владою глави держави. Статус Президента Франції за обсягом владних повноважень мало чим відрізняється від правового становища президента в країнах з виключно президентською формою державного правління. Варто зазначити, що таку форму державного правління вперше у світовій конституційній практиці було запроваджено саме у Франції у 1958 р. Але незважаючи на цей факт, основний закон досить жорстко й однозначно визначив базовий принцип функціонування усього державного механізму – розподіл державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Тому необхідно послідовно розкрити статус Президента Республіки, Національної Асамблеї, Ради Міністрів.

Франція - унітарна держава. Слід зазначити, що правове положення „власне Франції” істотно відрізняється від статусу „заморської Франції” („заморські департаменти, території і територіальний колектив”).

При розгляді системи місцевих органів, влади, важливо зауважити, що вона побудована відповідно до адміністративно-територіального поділу (комуна, кантон, департамент округ, регіон). В округах виборчих органів немає. Курсант повинен знати про те, що місцеве і регіональне управління будується на основі сполучення керування (комісара республіки, супрефекта і деяких інших чиновників, які призначені центром) і самоврядування, що існує в особі виборчих органів.

При висвітленні четвертого питання слід пам’ятати, що головну роль у регулюванні правового статусу особи у Франції відіграє не Конституція, а три окремих конституційних документи. Це Декларація прав людини та громадянина 1789 року, Преамбула до Конституції 1946 року та Хартія про навколишнє середовище 2004 року. Тому на підставі згаданих документів, а також окремих статей Конституції Франції 1958 року, необхідно визначити принципи правового статусу особи, перелік прав та свобод, якими користуються громадяни даної країни.

Питання цільових виступів курсантів:

1. Система місцевого самоврядування у Франції.

2. Порядок формування вищих органів влади у Франції.

Теми рефератів:

1. Засади конституційного ладу Франції.

2. Партійна система Франції.

3. Правове становище „заморської Франції”.

Література:

Базова:

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: підручник / А. З. Георгіца. – Тернопіль: Астон, 2003.

2. Державне право зарубіжних країн. Особлива частина: навч.посіб. / [Л.Д.Варунц, А.В.Войціховський, Т.І Гудзь та ін.]; за заг. ред В.О.Серьогіна; МВС України, Харк. Нац. Ун-т внутр. справ.-Х.: ХНУВС, 2011.- 292 с.

3. Ковачев Д.А. Конституционное право государств Европы: учеб. пос. / отв. ред. Д.А. Ковачев. – М.: Волтерс Клувер, 2005.

4. Конституции государств Европейского Союза / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М.: ИНФРА-М–НОРМА, 1997.

5. Конституционное право зарубежных стран: учебник / под общ. ред. М.ВБаглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. – М.: Издат. гр. НОРМА–ИНФРА-М, 2004.

6. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посіб. / за заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

7. Конституції зарубіжних країн: навчальний посібник / авт.-упоряд. В.О.Серьогін, [Ю.М. Коломієць, О.В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. к.ю.н., доц. В.О.Серьогіна. – Харків, Видавництво «ФІНН», 2009. – 664 с.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: учебник / В.Е.Чиркин. – М.: Юристъ, 2003.

9. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран: конспект лекций / А.В.Якушев. – М.: Приор-издат, 2004.

Допоміжна:

1. Ардан Ф. Франция: государственная система / Ф. Ардан. – М.: Наука, 1994.

2. Бульба О. Деякі аспекти реалізації принципу поділу влади в державах Центральної та Східної Європи. // Право України. - 2008. – № 4. – С. 151-155.

3. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71-74.

4. Ковалёв А. Современное состояние Конституции V Республики во Франции (проблемы реформы Конституции) / А. Ковалёв // Государство и право. – 1997. – № 4.