Kurs_lekcij_finish06

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 191

доголізм, делінквентні вчинки, невиправдану схиль-

ність до ризику, неадекватний азарт і т.д. Цей підхід дозволив Н. Фарбероу розробити принципи сучасної профілактики самогубств. Крім того, Н. Фарбероу займається дослідженнями психології «тих, хто залишився в живих» (survivors) - невдачливих самогубців, а також родичів і друзів тих, хто покінчив із собою.

Таким чином, практично всіма дослідниками самогубство розглядається як наслідок соціальнопсихологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею конфліктів. При цьому суїцид являє собою один з варіантів поводження людини в екстремальній ситуації, причому суїцидогенность ситуації не укладена в ній самої, а визначається особистісними особливостями суб'єкта, його життєвим досвідом, інтелектом, характером і стійкістю интерперсональных зв'язків.

Суїцидогенний конфлікт може бути викликаний реальними причинами (у практично здорових осіб), так і може полягати в дисгармонійній структурі особистості або мати психотичний генезис. Незалежно від характеру причин, конфлікт для суб'єкта завжди реальний і тому супроводжується інтенсивними тяжкими переживаннями, як правило, з депресивним фарбуванням. Конфліктна ситуація піддається особистісній переробці, у процесі якої конфлікт дозволяється. При його суб'єктивній нерозв'язності звичайними, відоми-

ми, прийнятними для особистості способами як шлях дозволи може використовуватися суїцид.

А. Г. Амбрумова, характеризуючи суїцидальное поводження, виділяє 6 типів ситуаційних реакцій:

1. Реакції емоційного дисбалансу. Вони характеризуються виразним превалюванням гами дистими-

192 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

ческих змін. Загальне тло настрою знижене. Людина

відчуває дискомфорт того або іншого ступеня виразності. При цьому характерно нерізке підвищення рівня тривожності.

2.Песимістичні ситуаційні реакції виражені в першу чергу зміною світовідчування, похмурим фарбуванням світогляду, суджень і оцінок, видозміною й переструктуруванням системи цінностей.

3.Реакції негативного балансу – це ситуаційні реакції, змістом яких є раціональне «підведення життєвих підсумків», оцінка пройденого шляху.

4.Ситуаційна реакція демобілізації – відрізняється найбільш різкими змінами в сфері контактів: відмовою від звичних контактів або значним їхнім обмеженням.

5.Ситуаційна реакція опозиції характеризується вираження экстрапунитивной позицією особистості, що підвищується ступенем агресивності, що зростає різкістю негативних оцінок навколишньої і їхньої діяльності.

6.Ситуаційна реакція дезорганізації містить у своїй основі тривожний компонент.

Описується п'ять видів суїцидальної поведінки

відповідно до домінуючих мотивів: протест; заклик до жалю, співчуттю; избегание фізичних або щиросердечних страждань; самопокарання й відмова від життя (капітуляція)

Чинники суїцидальної небезпеки. На ймовірність

здійснення суїцидальных дій впливають найрізноманітніші фактори: індивідуальні психологічні особливості людини й національних звичаїв, вік і родиний стан, культурні цінності й рівень уживання психоактивных

речовин, пора року й т.д. З певною часткою умовності

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 193

всі відомі фактори суїцидального ризику можна роз-

ділити на соціально-демографічні, медичні, природні, індивідуально-психологічні.

Соціально-демографічні фактори Вік. Суїцидальные акти зустрічаються практично

в будь-якій віковій групі. Так, є дані про суїцидальных спроби в дітей 3-6 років, хоча суїцидальное поводження в дітей до 5 років зустрічається вкрай рідко (Клінічна психіатрія, 1994). Найчастіше молодь робить суїциди у віці від 15 до 24 років, що пов'язане з високими вимогами до адаптаційних механізмів особистості, пропонованим саме в цьому віці.

Другий пік суїцидальної активності доводиться на вік 40-60 років. Крім психологічних проблем, для цього віку характерне погіршення соматичного здоров'я, гормональна перебудова, зміна ієрархії цінностей, що часто сполучається з депресією - найчастішим психічним розладом цього періоду. Крім того, саме в цей період дорослі діти залишають рідний дім, а батьки хворіють і вмирають; також ця вікова група частіше зіштовхується із проблемами в професійній кар'єрі.

Третій пік суїцидального ризику доводиться на літніх людей, рівень суїцидів серед яких в 4 рази вище, ніж у популяції.

Стать. Жінки частіше роблять спроби самогубства, обираючи при цьому менш болісні й хворобливі способи, чим чоловіка; однак у чоловіків суїцид час-

тіше носить завершений характер. Так, співвідношення суїцидальных спроб у жінок і чоловіків становить приблизно 2-3:1, але по кількості суїцидальных спроб, самогубств і актів самоушкоджень, узятих разом, чо-

ловіка випереджають жінок.

194 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

Освіта і професія. Найчастіше суїциди роблять

безробітні, а також особи з вищою освітою і високим професійним статусом. Найбільший суїцидальный ризик у лікарів, серед яких перше місце займають психіатри, за ними ідуть офтальмологи, анестезіологи й стоматологи. У групу ризику входять також музиканти, юристи, нижчі офіцерські чини й страхові агенти.

Рівень парасуїцидів вище серед осіб із середньою освітою й невисоким соціальним статусом.

Місце проживання. Кількість самогубств серед міських жителів помітно вище, ніж у сільській місцевості. Виявлена прямо пропорційна залежність між щільністю населення й частотою самогубств. Навіть у межах одного міста частота завершених самогубств вище в центральній його частині, а незавершених - на окраїнах. За останнім даними, у нашій країні частота суїцидальных випадків у міській і сільській місцевості приблизно однакова.

Родиний стан і особливості внутрісімейних відносин значно впливають на суїцидальный ризик. Одружені рідше роблять самогубства, чим неодружені, удови й розведені. Вище суїцидальный ризик у бездітних, а також живучих окремо від родичів. Пропонується також наступна градація ризику: найбільшому ризику суїциду піддаються люди, які ніколи не були одружені, слідом за ними - овдовілі й розведені; далі - одру-

жені; і нарешті, подружні пари, що мають дітей. Серед суїцидентов переважають особи, що мали

в дитинстві прийомних батьків, що виховувалися в інтернаті або ж мали тільки одного з батьків. Істотний вплив робить також соціально-психологічний тип родини. Суи-Цидоопасные стану, зокрема, легше ви-

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 195

никають у родинах дезинтегрированных (відсутність

емоційної й духовної згуртованості), дисгармонійних (неузгодженість цілей, потреб і мотивацій членів родини), корпоративних (покладені обов'язки член родини виконує лише за умови такого ж відношення до обов'язків інших членів родини), консервативних (нездатність членів родини зберегти сформовану комунікативну структуру під тиском зовнішніх авторитетів) і закритих (обмежене число соціальних зв'язків у членів родини).

Батьківські родини суїцидентов характеризуються афективним безладдям відносин і відкритих конфліктів між їхніми членами. Матерям властиві истероидные риси характеру. У батьків переважають шизоидные й эпилептоидные риси, що часто супроводжуються чудакуватістю, жорстокістю, байдужністю. Все це породжує холодну атмосферу в родині, занедбаність дітей, їхню психологічну дистанцію від батьків. У зв'язку із

зайнятістю власними, частіше особистими, переживаннями в такій родині можна спостерігати відсутність тепла, байдужість і лише формальна зацікавленість батьків справами дітей. Іноді батьки проявляють відкритий негативізм. В отроцтві, у ситуації зруйнованої родини, нерідкі повышенно тверді вимоги, пропоновані дитині одним з батьків. Для суїцидентов характерно постійне почуття відсутності турботи навколишніх.

Дві обставини в родині мають найбільш тісне відношення до наступної аутоагрессии: (а) ранні втрати: депривация, зв'язана зі смертю, відходом з родини або розлученням батьків спотворює психічний розвиток дітей; (б) дисгармоническое виховання: хронічна конфліктно-деструктивна атмосфера в родині

196 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

приводить до виникнення негативних образів батьків.

Відкидання матір'ю, жорстокий обіг батька, перевага, надавана іншій дитині, безсумнівно, підсилюють суїцидальные тенденції.

Соціально-економічні фактори. У періоди воєн і революцій число самогубств значно зменшується, а під час економічних криз збільшується (Клінічна психіатрія, 1998). За даними ВІЗ 1960 року, частота самогубств прямо пропорційнаі ступені економічного розвитку країни. Самогубства трапляються як серед бедных, так і серед багатих людей, при цьому останні більш гостро реагують на фінансові втрати, пов'язані із кризою.

При оцінці суїцидального ризику пропонується також ураховувати наступні біографічні фактори.

•Гомосексуальна орієнтація (підлітки обоего пола

йдорослі чоловіки).

•Суїцидальные думки, наміру, спроби в мину-

лому.

•Суїцидальное поводження родичів, близьких,

друзів, інших значимих осіб (релігійні лідери, кумири поп-культури й т.д.).

Індивідуально-психологічні фактори Особистісні й характерологические особливості

часто відіграють провідну роль у формуванні суїцидального поводження. Однак пошуки зв'язків між окремими рисами особистості й готовністю до суїцидальному реагування, як і спроби створення однозначного «психологічного портрета суїциданта», не дали результатів. Вирішальними в плані підвищення суїцидального ризику, імовірно, є не конкретні характеристики особистості, а ступінь цілісності структури

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 197

особистості, «збалансованості» її окремих рис, а також

зміст моральних установок і подань Підвищений ризик самогубства характерний для дисгармонійних особистостей, при цьому особистісна дисгармонія може бути викликана як перебільшеним розвитком окремих інтелектуальних, емоційних і вольових характеристик, так і їхньою недостатньою виразністю.

Виявлено ряд психолого-психіатричних факторів, що предиспонують, суїцидальної поведінки, до яких відносяться наступні:

•підвищена напруженість потреб, прагнення до

емоційної близькості, низька здатність до формування психологічних захисних механізмів, невміння послабити фрустрацію;

•імпульсивність, експлозивність і емоційна не- стійкість, підвищена сугестивність, безкомпромісність

івідсутність життєвого досвіду;

•почуття провини й низька самооцінка;

•гіпореактивне емоційне тло в період конфліктів,

утруднення в перебудові ціннісних орієнтації.

У підлітковому віці ймовірність аутоагресивної поведінки значною мірою залежить від типу акцентуації характеру. Імовірність аутоагресивної поведінки велика при наступних типах акцентуації характеру:

Циклоїдний тип. Суїцидальні дії звичайно відбуваються в субдепресивній фазі на висоті афекту. Потенціює суїцид привселюдно нанесена образа, приниження, ланцюг невдач, що наштовхує підлітка на думці про власну нікчемність, непотрібність, неповноцінність.

Емоційно-лабільний тип. Суїцидальнї дії відбуваються в період гострих афективних реакцій інтрапунітивного типу Суїцидальна поведінка афективно,

198 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

ухвалення рішення і його виконання здійснюється

швидко, як правило, у той же день.

Епілептоїдний тип. Суїцидальні дії відбуваються в період афективних реакцій, які чаші бувають екстрапунітивними (агресивними), але можуть трансформуватися в демонстративну суїцидальну поведінку.

Істероїдний тип. Для них характерні демонстративні й демонстративно-шантажні суїцидальні спроби.

Виділяють також ряд особистісних стилів суїцидентів:

1.Імпульсивний: раптове прийняття драматичних рішень при виникненні проблем і стресових ситуацій, труднощі в словесному вираженні емоційних переживань.

2.Компульсивний: установка у всім досягати досконалості й успіху часто буває зайво ригидна й при співвіднесенні цілей і бажань із реальною життєвою ситуацією може привести до суїциду.

3.Ризикованою: балансування на грані небезпеки («гра зі смертю») є привабливим і викликає приємне порушення.

4.Регресивний: зниження по різних причинах ефективності механізмів психологічної адаптації, емоційна сфера характеризується недостатньою зрілістю, інфантильністю або примітивністю.

5.Залежний: безпорадність, безнадійність, пасивність, необхідність і постійний пошук сторонньої під-

тримки.

6.Амбівалентний: наявність одночасного впливу двох спонукань - до життя й смерті.

7.Заперечливий: перевага магічного мислення, у

силу чого заперечується кінцівка самогубства і його

6.1. Чинники суїцидальної небезпеки 199

необоротні наслідки, заперечення знижує контроль над

вольовими спонуканнями, що збільшує ризик.

8.Гнівний: утрудняється виразити гнів відносно значимих осіб, що змушує випробовувати незадоволеність собою.

9.Обвинувачувальний: переконаний у тім, що у виникаючих проблемах неодмінно є чиясь або власна провина.

10.Втеча: втеча від кризової ситуації шляхом самогубства, прагнення уникнути психотравмуючої ситуації.

11.Байдужий: притуплення емоційних пережи-

вань.

12.Занедбаний: переживання порожнечі навколо, смутку або глибокій скорботі.

13.Творчий: сприйняття самогубства як нового

йпривабливого способу виходу з нерозв'язної ситуації.

До індивідуальних факторів суїцидального ризику варто віднести й зміст морально-етичних норм, якими особистість керується. Висока частота суїцидальних учинків спостерігається в тих соціальних групах, де існуючі моральні норми допускають, виправдують або заохочують самогубство при певних обставинах (суїцидальна поведінка в молодіжній субкультурі як доказ відданості й мужності, серед певної категорії осіб за мотивами захисту честі, самогубство старих осіб і

хворих із хронічними захворюваннями, епідемії самогубства серед релігійних сектантів і т.п.).

Медичні фактори

1.Психічне здоров'я. Суїциденти представлені

наступними діагностичними категоріями:

200 Тема 6. Психол. супровід особистості у ситуації суїциду

-психічно здоровими;

-особами із межовими психічними розладами;

-психічно хворими.

Психічна патологія може виражатися в:

-депресії, особливо небезпечний затяжний депресивний епізод у недавнім минулому;

-алкогольної залежності;

-залежності від інших психоактивних речовин;

-шизофренії;

-розладі особистості.

Виділяють наступні варіанти суЇцидальноЇ поведінки в психічно хворих:

Ситуаційний (психогенний), при якому суїцидальні тенденції виникають у результаті взаємодії психогенних і особистісних факторів, а психічне захворювання виступає в ролі патопластического фактора.

Психотичний (психопатологічний), при якому суїцидальні прояви обумовлені психопатологічними про-

явами хвороби й реакцією на них пацієнта. Ситуаційні фактори носять другорядний характер і виступають у ролі каталізатора.

Змішаний, при якому й ситуаційний і психопатологічний механізми рівною мірою беруть участь у формуванні ауюагресивної поведінки.

2. Соматичне здоров'я – наявність важкого хронічного прогресуючого захворювання:

-онкологічні й захворювання органів кровотворення;

-серцево-судинні (ІХС);

-захворювання органів подиху (астма, туберку-

льоз);

-уроджені й придбані каліцтва;